ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2018 року № 826/7769/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
доОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 48444,10 грн. ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 48 444,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податкову заборгованість в розмірі 48 444,10 грн., зокрема з єдиного податку з єдиного податку з фізичних осіб, яка не сплачена в добровільному порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Ухвала про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в адміністративному позові, а саме: 02132, вул. Трускавецька, буд. 6, м. Київ, яка отримана відповідачем 05.06.2018р.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову не надав.
Станом на 23.07.2018р. до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили.
З огляду на вищевикладене та відсутність клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 25.07.2017р., номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 2 065 000 0000 048171, та перебував на обліку в ДПІ у Дарницькомц районі ГУ ДФС у місті Києві.
01.06.2018р. припинено підприємницьку діяльність відповідача, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 20650060002048171, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 48 444,10 грн. з єдиного податку з фізичних осіб, яка виникла на підставі самостійно поданих податкових декларацій з єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
22.11.2017р. податковим органом складена податкова вимога форми "Ф" № 108714-17, яка направлена відповідачу, проте станом на момент пред'явлення позову відповідач має не погашену заборгованість перед бюджетом в розмірі 48444,1 грн., що підтверджується розрахунком суми податкового боргу складеного станом на 18.04.2018р.
Оскільки у встановлений строк та на час звернення до суду вказана сума податкового боргу відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
При цьому, як визначено пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
В силу положень абзацу другого пункту 97.3 статті 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
А відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Таким чином, припинення підприємницької діяльності фізичної особи не є підставою для припинення податкового обов'язку такої особи, а відповідальною за погашення податкового боргу є відповідна фізична особа.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі статті 59 ПК України позивачем 22.11.2017р. винесено податкову вимогу №108714-17 на суму 49 444,10 грн.
Як вбачається з розрахунку суми податкового боргу складеного станом на 18.04.2018р., відповідачем 03.01.2018р. частково погашено податковий борг та сплачено 1 000, 0 грн., а відтак сума податкового боргу складає 48 444, 10 грн.
Відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов'язаннями у розмірі 48 444, 10 грн. відповідачем суду не надано.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 48 444, 10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України)
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).
Враховуючи те, що відповідачем у встановлений строк не надано відзиву на позовну заяву, не спростовано доводів позивача та не надано доказів сплати суми податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, надані позивачем докази та зазначені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що такі дії позивачем не вчинилися, судовий збір на користь позивача стягненню з відповідача не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 48 444, 10 грн. (сорок вісім тисяч чотириста сорок чотири гривні 10 копійок)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.І. Добрянська