Справа № 359/5194/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/721/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 20 27.07.2018
Іменем України
27 липня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючого), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Бориспільської місцевої прокуратури на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, -
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Баришівка Київської області, громадянку України, українку, з середньою спеціальною освітою, одружену, маючу на утриманні малолітню дитину, непрацюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України визнається такою, що немає судимості,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку смт. Баришівка Київської області, громадянку України, українку, з повною загальною середньою освітою, неодружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;
на підставі ст.ст. 75, 79 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки;
на підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_11 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково;
стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 139 грн. 75 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 139 грн. 75 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь держави 550 грн. солідарно витрат на залучення експертів;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за попередньою змовою між собою на відкрите заволодіння чужим майном, 04 травня 2017 року, близько 14 години 15 хвилин, на ґрунтовій дорозі біля залізничної станції «Травнева» в с. Артемівка Бориспільського району Київської області, де діючи згідно розподілених ролей, з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_11 нанесла численні удари потерпілій в різні частини тіла, а ОСОБА_10 дерев'яною палицею нанесла декілька ударів по голові потерпілої та стискала шию останньої, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після цього, подолавши опір потерпілої ОСОБА_7 відкрито заволоділи її майном на загальну суму 8 079 грн., чим спричинили останній матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої внаслідок його м'якості. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_11 необґрунтовано визнано обставиною, що пом'якшувала її покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що призвело до незаконного застосування положень ст.69 КК України. Факт визнання ОСОБА_11 своєї вини у вчиненому злочині, вважав спробою уникнути відповідальності, що на його думку виключало можливість визнання цієї обставини, як пом'якшуючу її вину. Просив вирок скасувати в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_11 та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 призначити за ч.2 ст.187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Виключити із мотивувальної частини вироку висновок суду про визнання обставиною, яка відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_11 - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали її доводи необґрунтованими, просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_11 - без змін;
обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисників ОСОБА_8 які апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою;
потерпілу, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала та просила її задовольнити;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин наведених у вироку, підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені у ході судового розгляду. Дії обвинуваченої ОСОБА_11 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України. Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину та правильності кваліфікації її дій прокурором не оспорюються.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованості висновків судді про звільнення ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає переконливими та такими, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом положень ч.1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого злочину, особи винного та інших обставинах справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять буд-яких даних, які би указували на можливість виправлення обвинуваченої без відбування призначеного покарання. На підтвердження такого висновку, колегія суддів зважає на тяжкість, обставини вчинення злочину та ступінь участі обвинуваченої ОСОБА_11 у вчиненні злочину. Зокрема колегія суддів враховує те, що обвинувачена ОСОБА_11 в ході вчинення розбійного нападу на потерпілу у співучасті із ОСОБА_10 фактично ініціювала застосування фізичного насильства по відношенню до потерпілої першою завдавши їй удару рукою. Матеріали кримінального провадження містять фактичні дані, які указують на те, що у ході розбійного нападу ОСОБА_11 вчиняла щодо потерпілої дії, які є образливими для неї та принижують її честь та гідність.
Колегія суддів також враховує поведінку обвинуваченої ОСОБА_11 після вчинення злочину яка ухилялась від суду, змінила місце свого проживання внаслідок чого вона була оголошена у розшук та був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, у вчиненому не розкаялася та фактично не вчинила будь-яких дій направлених на примирення із потерпілою. Наведене негативно характеризує обвинувачену ОСОБА_11 та приводить колегію суддів до переконання про відсутність можливість перевиховання ОСОБА_11 без ізоляції від суспільства та досягнення мети покарання, визначеної ч.2 ст.65 КК України. Колегія суддів зважає також на позицію потерпілої ОСОБА_12 , яку вона висловила у ході апеляційного розгляду, відповідно до якої, остання наполягала саме на реальному відбуванні покарання обвинуваченою ОСОБА_11 .
При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність застосування до призначеного ОСОБА_11 покарання положень ст.69 КК України. Так, судом першої інстанції було обґрунтовано визнано обставинами, які пом'якшують її покарання, а саме: вчинення злочину жінкою в стані вагітності, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, а також наявність на її утриманні двох малолітніх дітей.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_11 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.2 ст.187 КК України та без застосування положень ст.ст. 75, 76 і 79 КК України.
За наявності зазначених вище обставин, колегія суддів вважає, що відповідати вимогам ч.2 ст.65 КК України, тобто бути таким, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Із урахуванням того, що на утриманні обвинуваченої перебуває двоє малолітніх дітей, колегія суддів вважає за необхідне, із застосовування положень ст. 69 КК України не призначати обвинуваченій ОСОБА_13 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Щодо доводів прокурора в частині необґрунтованості висновків місцевого суду в частині визнання обставиною, яка відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_11 - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, колегія суддів вважає їх необґрунтованими. Так, висновки судді місцевого суду у цій частині належним чином обґрунтовані та стверджуються матеріалами кримінального провадження.
У зв'язку із тим, що рішення про відбування покарання обвинуваченою ОСОБА_11 , відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України, призведе до застосування до останньої більш суворого покарання, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити в цій частині новий вирок.
У зв'язку із тим, що за своєю природною суттю покарання яке належить відбувати реально є більш суворим ніж покарання, яке реально не відбувається, призначене обвинуваченій ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки із реальним його відбуванням є більш суворим від покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, що узгоджується із положеннями п.4 ч.1 ст.420 КПК України і дає підстави для ухвалення апеляційним судом нового вироку у цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Бориспільської місцевої прокуратури задовольнити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року щодо ОСОБА_11 - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити у цій частині новий вирок. ОСОБА_11 за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.
В решті вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_11 обчислювати із моменту взяття під варту у ході звернення вироку до виконання. На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбутого покарання обвинуваченої ОСОБА_11 зарахувати час її попереднього ув'язнення із 13.02.2018 року по 16.04.2018 року.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4