08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/652/18
381/1135/18
18 липня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
за участю відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що 24 вересня 2014 року помер його батько ОСОБА_6. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно. Спадкодавець заповіту не залишив. Позивач, є спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавця. Він вчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини але у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено так, як у нього були відсутні правовстановлюючи документи на спадковий будинок. Дані обставини змусили звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
При подачі Відзиву на позовну заяву відповідач зазначила, що крім позивача та неї спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача було залучено до справи як відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У встановлений судом строк відповідачі подали до суду Відзиви на позовну заяву де зазначили про, те, що позовні вимоги не визнають.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити, з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і зазначила, що житловий будинок, який уввійшов у спадкове майно вони з померлим чоловіком будували разом. Їй було виділено земельну ділянку під будівництво. Позивач є їх сином і прописаний у вказаному будинку але в ньому не проживав і не проживає. Її не провідує та не допомогає. Інші діти які є відповідачами постійно приїздили та допомагали по господарству як за життя чоловіка так і після його смерті.
Відповідач ОСОБА_4, в судовому засіданні проти вимог позовної заяви заперечила і пояснила, що після смерті батька вирішили, що спадщину прийматиме матір, а тому заяву до нотаріуса нею не подавалося. Тільки, коли брат подав даний позов, вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вважає, що брат не зустрівшись з ними та неповідомивши них про такі обставини діяв по відношеню до усіх них нечесно та не справедливо.
Відповідач ОСОБА_3, у підготовчому судовому засідані проти позову заперечував у судове засідання не з”явився, про причини неявки, суд не повідомив, про час слухання справи повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи, судом встановлено, що 24 вересня 2014 року помер ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю. Спадкодавець заповіту не залишив.
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом так, як є сином спадкодавця. Відповідачі по справі - ОСОБА_2 є дружиною спадкодавця та мати позивача, а ОСОБА_3, та ОСОБА_4В є дітьми спадкодавця. ОСОБА_5 Подав заяву в межах строку передбаченого на подачу заяв про прийняття спадщини, до Фастівської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.
Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивач на час відкриття спадщини був зареєстрований за адресою спадкодавця, що підтверджується відомостями про місце його реєстрації.
При зверненні позивача до нотаріальної контори для прийняття спадкового майна ОСОБА_7, державний нотаріус Фастівської районної державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №17/2015 до майна померлого 24 вересня 2014 року ОСОБА_6.
Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно позивачу відмовлено у зв”язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на майно.
Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ “Про нотаріат” відмова нотаріуса є обгрунтованою.
Як вбачається з письмових матеріалів справи згідно архівних даних КП ФМР “Фастівське БТІ” станом на 01 січня 2013 року житловий будинок №38 по вул.Садовій в с.Веприк Фастівського району Київської області, який уввійшов до спадкового майна, зареєстровано на ім”я ОСОБА_6, на підставі Свідоцтва про право власності виданого Веприцькою сільською радою 01.02.1990 року згідно рішення виконкому Фастівської районної ради №19 від 16.01.1990 року.
Згідно п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об”єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування” передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду, що було зроблено позивачем.
З матеріалів Спадкової справи 17/2015 вбачається, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася і дружина спадкодавця ОСОБА_2, яка є відповідачем по справі. У своїй заяві, крім прийняття спадщини, просила видати свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя так, як житловий будинок, який уввійшов у спадкову масу, був придбаний спільно із спадкодавцем, під час зареєстрованого шлюбу.
Правовідносини та обставини, які оспорені сторонами по справі, носять довготривалий характер, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено під час дії КоБС України (свідоцтва про одруження І-УР №781636 виданого Веприцькою сільською радою Фастівського району шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено 22 травня 1960 року, актовий запис №9), Цивільний Кодекс України 2003 року вступив в дію з 01.01.2004 року.
Зважаючи на ті обставини, що за час спільного життя подружжя ОСОБА_2 спільне майно не ділили.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування в Україні здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкування за законом має місце, коли воно не змінене заповітом.
На підставі вимог ст.22 КпШС України (1969 року дія норми на час виникнення правовідносин) майно, яке набуто подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами і в тому випадку, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Вимоги ст.23 КпШС України 1969 року передбачав, що майном, яке набуте під час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).
Верховний Суд України при розгляді Справи №6-692цс16, висловив правову позицію.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.
На підставі Свідоцтва про право власності виданого Веприцькою сільською радою 01.02.1990 року згідно рішення виконкому Фастівської районної ради №19 від 16.01.1990 року, житловий будинок №38 по вул.Садовій в с.Веприк Фастівського району Київської області зареєстровано на ім”я ОСОБА_6 під час перебування останнього в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Отже, до складу спадкового майна не включається 1/2 частина зазначеного житлового будинку.
Частина перша ст.1267 ЦК України передбачає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо їх частки у спадщині так, як дані заперечення не грунтуються на нормах чинного законодавства.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зважаючи на викладене та враховуючи з'ясовані обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають адоволенню частково.
Керуючись ст. 4,12,13,76-82,133,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст. 220-1222,1225, 1258,1261,1268,1267,1268,1269,1270 ЦПК України, ст. 22,23 КпШС України (1969 року), суд
Позов ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідент.номер НОМЕР_1 прож.с.Веприк, вул.Садова, 38 Фастівського району Київської області до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент.номер НОМЕР_2, прож.с.Веприк, вул.Садова, 38, Фастівського району Київської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідент.номер НОМЕР_3, прож.м.Київ АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідент.номер НОМЕР_4, прож.м.Київ АДРЕСА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/4 частину житлового будинку №38 по вул.Садовій в с.Веприк Фастівського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер 24 вересня 2014 року.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 липня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей