07 травня 2018 року № 810/1178/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши, в місті Києві, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ПФУ в Київській області, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність відповідача у нездійсненні перерахунку та виплаті призначеної йому пенсії в новому розмірі неправомірною;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок та виплату призначеної пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Київській області починаючи з 01 січня 2016 року, а саме з моменту виникнення права на такий перерахунок.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він являється пенсіонером ГУ МВС України в Київській області з 02 листопада 2005 року та перебуває на обліку у відповідача.
Згідно чинного законодавства на даний час він має право на перерахунок та виплату призначеного йому розміру пенсії. У зв'язку з чим він звернувся до відповідача з клопотанням про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства та видати довідку про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Водночас, у відповідь на вказане звернення відповідачем було зазначено, що перерахунок його пенсії буде проведено лише після надходження коштів з Державного бюджету України. На думку позивача, відповідач фактично відмовив йому у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до чинного законодавства без законних на те підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі. Враховуючи предмет позову та положення статей 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про що зазначено у вказаній ухвалі суду.
24.04.2018 р., від ГУ ПФУ в Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач позовних вимог не визнав та вважав їх такими, що задоволенню не підлягають. Зокрема, відповідач зазначає, що сума перерахованої пенсії для виплат за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. обчислюватиметься органами ПФУ станом на 01.01.2018 р. та виплачуватиметься після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Також вказав, що у зв'язку із внесенням відповідних змін до законодавства, Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Київській області було вчинено всі належні дії на їх виконання, зокрема, сформовано довідку про розмір грошового забезпечення позивача та направлено її до ГУ ПФУ у Київській області. У свою чергу, Головним управлінням, на підставі зазначеної довідки 13.04.2018 р було здійснено перерахунок пенсії позивачу. Виходячи з зазначеного перерахунку пенсії від 13.04.2018 р., з 01.05.2018 р. позивачу буде здійснюватись виплата нового розміру пенсії, а саме 80% від грошового забезпечення та з урахування доплат передбачених законодавством у розмірі - 5933,98 грн.
На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін суд зазначає про таке.
За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У свою чергу, частиною 6 вказаної норми передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу або якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, як вже зазначалось судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.03.2018, відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження фізичною особою бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку та здійснення та одержання пенсійних виплат, що у свою чергу, передбачено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що відповідачем не надано обґрунтованих доводів та доказів, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи без виклику учасників судового процесу, суд, керуючись приписами частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 являється пенсіонером ГУ МВС України у Київській області з 02.11.2005 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням № 6708 від 19.12.2005. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, позивач 02.02.2018 р. звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою відповідно до змісту якої просив відповідача провести перерахунок пенсії та сплачувати її, а також надати довідку про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства.
У відповідь на вказане звернення позивача, листом № 569/К-01 від 13.02.2018 р., ГУ ПФУ у Київській області повідомило позивачу, що він перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення віськовослужбовців, та деяких інших осіб» (в подальшому Закон), яка призначена з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад-620,00 грн.; оклад за військове звання - 65,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 35 % - 239,75 грн.; надбавка за особливо важливі завдіння 43,4 % - 401,34 грн.; премія 19,4 % - 257,26 грн. Всього: 1583,35 грн.
Розмір пенсії ОСОБА_1, відповідно до статті 21 Закону, становить 80% грошового забезпечення 1266,68 грн. (1583,35х80%), з урахуванням мінімального розміру пенсії 1916,64 грн.
У вказаному листі відповідач також зазначає, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» до головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області були направлені довідки для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення, установленого для поліцейських.
Вказано, що відповідно до вимог статті 8 Закону виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим зі служби військвослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансове забезпечення перерахунків пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України здійснюватиметься рахунок коштів Державного бюджету України, що потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині виділення додаткових асигнувань по бюджетній програмі КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
За результатами проведеного аналізу довідок про грошове забезпечення наданих ліквідаційними комісіями ГУМВС (УМВС) в областях та м. Києві Пенсійним фондом України була сформована потреба в бюджетних коштах необхідних для проведення перерахунку пенсій та направлено до Міністерства соціальної політики України.
Отже, підсумовуючи викладене, відповідачем роз'яснено позивачу, що перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України.
Вважаючи таку відповідь суб'єкта владних повноважень незаконною, а бездіяльність протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, гарантії соціального захисту, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке:
відповідно до частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Разом з цим, статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначені Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон), який також визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення відповідних категорій громадян.
При цьому, суд звертає увагу, що у преамбулі вказаного закону зазначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 63 Закону (в редакції, чинній на день виходу позивача на пенсію) встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок № 45).
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, відповідно до якої грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII), за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Таким чином, позивач як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, пункту 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”.
Пунктом 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, встановлено, що на підставі зазначеного у пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Діючим законодавством України врегульовано порядок здійснення перерахунку пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якими встановлено чіткий механізм здійснення перерахунку пенсії.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Головного управління МВС України у Київській області від 30.05.2017 № К-9035, грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 складає 4941,07 грн.
Відповідно до статті 102 та абзацу 2 пункту 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII), встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Згідно із приписами частини вісімнадцятої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції зі змінами згідно Закону України № 580-VIII) у разі, якщо на момент призначення пенсії відбулась зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, призначена пенсія підлягає негайному перерахунку.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23.12.2015 № 900-VIII, статтю 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII після частини другої було доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Системний аналіз вказаних у даному рішенні норм законодавства дає підстави для висновку, що починаючи з 01.01.2016 за позивачем на законодавчому рівні закріплено право на перерахунок призначеної пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, зокрема, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції”.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
З огляду на вимоги частини другої статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII відповідач, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, зобов'язаний був здійснити відповідний перерахунок з 01 січня 2016 року.
Відповідач у своєму листі від 13.02.2018 № 569/К-01, а також у відзиві на позов посилається на неможливість виплати пенсії із перерахунком через відсутність коштів Державного бюджету України.
Зазначені доводи відповідача є безпідставними, оскільки відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.04.2014 у справі № 21- 484а13.
Таким чином, судом встановлено, що механізм здійснення перерахунку пенсії, відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 відповідачем дотримано не було, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, було зобов'язано провести перерахунок пенсії відповідно до інформації та документів про зміни у грошовому забезпеченні, наданих Міністерством внутрішніх справ України на підставі сформованого Головним управлінням списків. Відповідно до статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту позивача, як пенсіонера органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.
Стосовно обов'язку відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, (який набув чинності 01.01.2017) у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII слова і цифри “у період з 01.01.2016 по 31.12.2016” замінено словами і цифрами “по 31.12.2017”.
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме:
- частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.
Згідно з частиною другою статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.
Суд враховує те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (який набув чинності 01.01.2016), частина п'ята статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.
Після чого, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (який набув чинності 01.01.2017), у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII слова і цифри” у період з 01.01.2016 по 31.12.2016” замінено словами і цифрами “по 31.12.2017”.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у грудні 2005 року, а не з 01.01.2016.
У відповідності до пункту 1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції”, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Під час розгляду справи суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що міститься в частині третьої статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Враховуючи вказане у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників органів внутрішніх справ, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їх пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Таким чином, невиконання вимог статей 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII з посиланням на відсутність фінансування витрат на виплату пенсії є необґрунтованими і безпідставним.
Згідно з пунктом 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 вищезазначеного Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Наведені обставини вказують на наявність підстав для застосування частини третьої статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, статті 102 і абзацу 2 пункту 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції”.
Суд також враховує, що фактично, наявність обов'язку у відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, відповідачем не заперечується.
Водночас, відповідних доказів на здійснення такого перерахунку відповідачем суду не надано та разом з цим, доводи позивача, викладені у позовній заяві, суб'єктом владних повноважень не спростовано.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 08700, Обухів Київської області, вул. Каштанова, 32) пенсії в новому розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 45 від 13.02.2008 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», інших нормативних актів у цій сфері починаючи з 01.01.2016 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Брагіна О.Є.