Справа № 368/592/18
Провадження: № 2/368/338/18
Рішення
Іменем України
"20" липня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Салій Я.С.
- з у частю учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд, -
27.04.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в якій позивачка проситла суд винести рішення, на підставі якого:
- розірвати шлюб між нею і відповідачем, - ОСОБА_3, якийц зареєстрований 06 червня 2015 року відділом РАЦСу Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 72, залишивши за нею шлюбне прізвище, - ОСОБА_3;
- заходи примирення з відповідачем не вживати;
- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь понесені нею та документально підтверджені судові витрати, пов»язані з розглядом даної справи.
27.04.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
18.05.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 10 год. 00 хв. 04.06.2018 року.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2018 року, Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:
- клопотання відповідача ОСОБА_3 про надання сторонам терміну на примирення, - задоволено частково.
- надано сторонам по справі, - позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 термін на примирення до 10.07.2018 року.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, справа № 368/592/18, провадження 2/368/338/18 зупинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надати подружжю термін для примирення строком до 10.07.2018 року.
10.07.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:
- провадження у справі № 368/592/18, провадження № 2/368/338/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - поновлено.
Призначено справу до слухання на 12 год. 00 хв. 10.07.2018 року.
10.07.2018 року в слуханні справи було оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 20.07.2018 року в зв»язку з неявкою відповідача ОСОБА_3
В судовому засіданні, яке вібулося 20.07.2018 року, позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, обгрунтовуючи свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви.
Примирення між сторонами в період, який надавався судом на примирення, - не відбулося, навпаки, - відповідач застосовував до неї психологічне насильство, внаслідок чого між нею та відповідачем неприязні відносини не зникли, а, навпаки, - посилилися.
На думку позивачки ОСОБА_1 сім»ї немає, а тому продовження існування шлюбу лише на папері, суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.
Не проживають як одна сім»я вже бульше, ніж пів - року. На даний час вона вимушена проживати в знайомих людей, так як має побоювання щодо свого психологічного та фізичного здоров»я.
Відповідач на її думку зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого дозволяє собі здійснювати фізичне та психологічне насильство як над нею, так і над її старшим сином від іншого шлюбу.
Бажає стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2018 року, відповідач ОСОБА_3 не заперечував проти позову, та його визнав.
Зазначив, що примирення під час строку, який надавався судом на примирення, - не відбулося, а тому не вбачає підстав для продовження даного спору, та, відповідно, продовження слухання справи.
Процесуальні наслідки визнання позову його муроз»яснено та зрозуміло.
Суд, вислухавшисторони по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, шляхом винесення рішення суду, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення рішення по суті під час підготовчого судового засідання, то суд керувався ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Так, згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у справі у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно, так як в підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2018 року, відповідач ОСОБА_3 позов визнав, суд має змогу вирішити спір в підготовчому судовому засіданні, винесши рішення по результатах проведення підготовчого судового засідання.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред»являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в Кагарлицькому районі Київської області, на її утриманні перебуває малолітня дитина, відповідно, врахорвуючи місце реєстрації та проживання позивачки, та ту обставину, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, та положення ЦПК України, що регулюють підсудність, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - можливість вибору позивачем суду, в якому слід слухати справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
12 серпня 1979 року позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище, - ОСОБА_1) ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, - відповідачем по справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії та номер І - ОК № 178734, яке видане 06 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянин України, та ОСОБА_5, 12 серпня 1979 рокеу наролдження, уродженка місто Лисичанськ Луганської області, Україна, громадянка України, зареєстрували шлюб 06 червня 2015 року, про що 06 червня 2015 року складено відповідний актовий запис за № 72.
Прізвище після одруження:
Чоловіка - ОСОБА_3.
Дружини - ОСОБА_3.
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, дочку, - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Даний факт посвідчується свідоцтвом про народження серії І - ОК № 314653, яке видане 05 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_6 народилася 31 жовтня 2015 року, в м. Кагарлик Київської області, Україна, про що 05 листопада 2015 року складено відповідний актовий запис за № 190.
В графі «Батьки» зазначено:
Батько - ОСОБА_3, - відповідач по справі;
Мати - ОСОБА_1, - позивачка по справі.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мали та мають усталені напружені, неприязні відносини тривалий час, внаслідок чого взагалі не підтримують шлюбно - сімейних відносин досить тривалий час, - більше 6 місяців, отже, між ними існують тривалі, усталені неприязні відносини, які склалися на грунті розбіжностей поглядів на подружнє життя, понять про спільне проживання та піклування один про одного, поняття про сім»ю, відповідно, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, проживають протягом тривалого часу, - більше 6 місяців на різних житлових площах, відповідно, сторони шлюбно - сімейних стосунків взагалі не підтримують поза розумними строками.
Окрім того, судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 проявляв та проявляє факти насильства в сім»ї, (психологічного та фізичного характеру), що підтверджується:
- постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 15.06.2018 року, на підставі якої відповідача ОСОБА_3 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 - 2 КупАП, - за насильство в сім»ї;
- витягом з ЄРДР № 42018111190000095 від 20.05.2018, попередня правова кваліфікація, - ч. 1 ст. 125 КК України, - умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.
- витягом з ЄРДР № 12018110190000235 від 08.06.2018, попередня правова кваліфікація, - ч. 1 ст. 129 КК України, - погроза вбивством;
Сору щодо місця проживання малолітньої дитини у сторін немає, - вона буде проживати з матір»ю, ОСОБА_1, - позивачкою по справі.
Майнові спори сторони вирішили вирішувати в позасудовому порядку, що не заборонено законом.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні з пояснень учасників процесу та письмових доказів, продовження існування даного шлюбу є безперспективним з точки зору людських відносин, так як відносини між сторонами знаходяться вже в такому стані, що навіть надання терміну на примирення (що судом було зроблено) не призведе до поззитивних наслідків у виді відновлення сімейних відносин.
Так, позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, так як має побоювання щодо себе та дітей в зв»язку з насильницькими діями відповідача ОСОБА_3, окрім того, суд наголошує на тій обставині, що з метою збереження сім»ї, суднадавав сторонам термін на примирення, проте, не зважаючи на зусилля суду, примирення між сторонами не відбулося, а, навпаки, - негативні відносини загострилися, в зв»язку з проявом ознак насильства в сім»ї, які допустив своїми діями відповідач ОСОБА_3
Відповідно, позивачка ОСОБА_1 вважає, що збереження сім»ї суперечить як її інтересам, так і інтересам малолітньої дитини.
Що ж стосується відповідача ОСОБА_3, то він в судовому засіданні позов визнав, зазначивши лише, що примирення не відбулося.
На запитання суду відповідач ОСОБА_3 відповів, що ніяких дій щодо примирення ним не вчинялося.
Зглядаючись на позицію відповідача ОСОБА_3, суд вважає, що у нього існує байдуже відношення до факту існування шлюбу між ним та відповідачкою, а, зглядаючись на об»єктивні обставини справи (існування постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, існування двох ЄРДР), вбачається, що навпаки, відповідач здійснює дій насильницького характеру по відношенню до позивачки ОСОБА_1, що, звісно, не сприяє відновленню звичайних шлюбно - сімейних відносин.
Відповідно, враховуючи вищевикладені обставини справи, суд вважає, що даний шлюб існує лише формально, та його подальше збереження недоцільно, з урахуванням інтересів позивачки, інтересів малолітньої дитини, та суперечить моральним засадам суспільства.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
ОСОБА_7 України.
Згідно ст. 21 ОСОБА_7 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 ОСОБА_7 України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов»язки у шлюбі та сім»ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 ОСОБА_7 України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу обох сторін, - що є беззаперечною підставою для розірвання такого шлюбу.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає, відсутнє поняття сім»ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім»ї, напроти, між сторонами існують усталені неприязні відносини, містяться ознаки насильства в сім»ї.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім»я» в розумінні положень СК України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 ОСОБА_7 України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім»ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб»єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім»ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце пряма воля позивачки, та опосередкована воля відповідача на розірвання шлюбу, що зводить нанівець намагання суду на примирення подружжя, яке, на думку суду, в даному випадку неможливе, з огляду на тривалий час існування шлюбу лише документально, без наявності фактичних взаємовідносин подружжя, та інших обставин справи, які судом вказано вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред»ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
В даному випадку суд вважає, що відповідач просто ухиляється від подачі спільної заяви до органу ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, проживають на різних житлових площах, офіційно майнового спору між ними немає, шлюб розривають вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить інтересам позивачки, інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень ОСОБА_7 України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-празових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, то суд керувався положенням ст. 113 СК України.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок одруження, - ОСОБА_1, причому, суд зазначає, що вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, так як під час вирішення даного питання думка відповідача при вирішенні спору судом не враховується.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 214 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1., - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 ОСОБА_7 України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати, понесені позивачкою, слід стягнути з відповідача на користь позивачки;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивачки та малолітньої дитини-, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи містяться:
- квитанція № 92 від 27 квітня 2018 року, яка засвідчує той факт, що позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору, які слід стягнути з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 ОСОБА_7 України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 06 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України серії СК 118522, виданий 10 липня 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище, - ОСОБА_5) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_5, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії СТ 468870, виданий 30 чеврня 2015 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків 29078007887, свідоцтво про шлюб серії І - ОК № 178734, яке видане 06 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 72 - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище, - Михайлова) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_5, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України серії СТ 468870, виданий 30 чеврня 2015 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків 29078007887, залишити прізвище, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, - «Кучма».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії СК 118522, виданий 10 липня 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії СТ 468870, виданий 30 чеврня 2015 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків 29078007887, кошти в сумі 740 (сімсот сорок) гривень 80 коп. Сплачених позивачкою при поданні позовної заяви.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.