Справа № 357/2960/18
2/357/1719/18
Категорія 47
23 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Л. М. ,
при секретарі - Антко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 м.Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Шевченківський районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення переплати по аліментам,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Шевченківський районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення переплати по аліментам, мотивуючи тим, що згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2005 року по справі №2-6580/2005р. з нього стягнуті аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн. щомісячно до повноліття дітей. 23 травня 2014 року діти стали повнолітніми, а згідно довідки -розрахунку державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції міста Києва щодо заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , станом на 27.02.2015 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, а наявна переплата на суму 17 467,12 грн.. Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/5806/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з 24 травня 2014 року на час навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років. Згідно довідки ДВ/9 від 11.12.2017 року виданої Шевченківським районним відділом ДВС м.Київ головного територіального управління юстиції у м.Києві, загальна переплата по аліментам, яка одержана ОСОБА_2 (з врахуванням переплати в сумі 17 467,12 грн.) складає 81 743,30 грн.. Посилаючись на те, що відповідачка отримала переплату по аліментах, тим самим зберегла їх без достатньої правової підстави, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь переплату по аліментах одержану нею на утримання доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.09.2013 року по 11.12.2017 року на загальну суму 81 743,30 грн.
Ухвалою судді від 17.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти вимог позивача. Просила застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення переплати по аліментах згідно виконавчого листа №2-6580/2005р. у розмірі 17 467,12 грн. оскільки позивачу було відомо про цю переплату ще в березні 2015 року. В іншій частині заперечувала проти вимог позивача, оскільки зазначене в довідці державного виконавця ДВ/9 від 11.12.2017 року не відповідає дійсності, вона оскаржується відповідачем в судовому порядку. Вважає, що в силу ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, аліменти надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив в якому звертає увагу на те, що про порушення своїх прав щодо безпідставного набуття коштів відповідачкою у розмірі 17 467,12 грн. він дізнався лише у грудні 2017 року, тому строк позовної давності ним не пропущено. Зазначив, що довідка ДВ/9 від 11.12.2017 року видана Шевченківським РВ ДВС м.Києва ГТ УЮ Київської області не оскаржена тому є всі підстави для задоволення позову.
У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_2 зазначила, що позивач фактично визнав той факт, що про переплату у розмірі 17 467,12 грн. він дізнався ще 10.03.2015 року, тому на переконання відповідачки пропустив строк позовної давності. В іншій частині наполягає, що позов не мотивований та не підлягає задоволенню оскільки довідка ДВ/9 від 11.12.2017 року не є належним доказом у справі та не узгоджується з іншими доказами.
З'ясувавши доводи сторін, встановивши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2005 року у справі №2-6580/2005р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн. щомісячно до повноліття дітей. Виконавчий лист виданий за результатами розгляду справи перебував на примусовому виконанні у Шевченківському РВ ДВС ГТ УЮ у м.Києві.
Відповідно до Довідки-розрахунку виконавця від 27.02.2015 року наявна переплата по аліментам на суму 17 467,12 грн.
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/5806/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з 24 травня 2014 року на час навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Згідно довідки ДВ/9 від 11.12.2017 року, виданої Шевченківським районним відділом ДВС м.Київ головного територіального управління юстиції у м.Києві, загальна переплата по аліментам, яка одержана ОСОБА_2 (з врахуванням переплати в сумі 17 467,12 грн.) складає 81 743,30 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки суми безпідставно набути коштів, в той час як відповідачка вважає такі вимоги позивача безпідставними.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Мотивуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилається на набуття ОСОБА_2 його грошових коштів без відповідної правової підстави.
Правове регулювання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено у Главі 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1,2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, з позивача на користь відповідачки Шевченківським РВ ДВС ГТ УЮ у м.Києві стягувались аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн. щомісячно до повноліття дітей, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2005 року у справі №2-6580/2005р. Відповідно до Довідки-розрахунку державного виконавця від 27.02.2015 року наявна переплата по аліментам на суму 17 467,12 грн.. Визначений державним виконавцем розмір утвореної заборгованості сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась.
Заперечуючи проти вимог позивача в цій частині ОСОБА_2 просила суд застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначає сам позивач у відповіді на відзив, 10.03.2015 року він звернувся із заявою до начальника Шевченківського відділу ДВС в якій крім іншого просив врахувати під час виконання виконавчого листа у справі №357/5806/14-ц наявну переплату по виконавчому документі у справі №2-6580/2005 в розмірі 17 467,12 грн.
Отже, позивачу ОСОБА_1 станом на 10.03.2015 року було достовірно відомо про існування переплати по аліментам, які стягувались з нього до досягнення дітьми повноліття у розмірі 17 467,12 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернуся до суду з вказаним позовом 23 березня 2018 року.
Таким чином, позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення 64 276,18 грн. переплати, що виникла під час виконання виконавчого листа у справі №357/5806/14-ц про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з 24 травня 2014 року на час навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, то суд вказує на таке.
Посилання позивача на неправильність відрахувань із його заробітної плати, перебування доньок у академічній відпустці та те, що вони припинили навчання і не потребували подальшого стягнення аліментів з нього на користь відповідачки не заслуговують на увагу.
Так, за змістом доводів позивача, він не погоджується із порядком стягнення з нього аліментів у справі №357/5806/14-ц, однак це є підставою для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця в порядку передбаченому ст.447 ЦПК України.
Разом з тим, позивач порушує питання про стягнення переплати по аліментам в порядку з підстав передбачених у ст.1212 ЦК України. Суд звертає увагу позивача, що приписи вказаної статті врегульовують лише загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. При цьому, у ст.1215 ЦК України передбачено, що серед іншого, не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В даному випадку, спірна сума була сплачена позивачем відповідачу на виконання судового рішення, як аліменти. Суми чергових щомісячних платежів сплачувались позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки і недобросовісності з боку набувача. В даному випадку посилання позивача на неправильне відрахування аліментних платежів з місця його роботи, ІНФОРМАЦІЯ_3 не мають правового значення, оскільки не є предметом судового розгляду в даній цивільній справі.
За таких обставин, з огляду на природу спірних правовідносин, враховуючи, що спірна сума набута відповідачкою є аліментами, підстави для її повернення позивачу відсутні.
Суд враховує і те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на утримання яких і сплачував суми аліментів, про повернення яких він просив суд. Своє батьківство відносно вказаних дітей позивач не ставить під сумнів.
Дії позивача спрямовані на повернення коштів витрачених на аліменти не узгоджуються з обов'язком батька нести тягар по утриманню та вихованню своїх дітей, на що вказує практика ЄСПЛ. Так, в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та справа «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. theCzechRepublic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року).
З врахуванням встановлених по справі обставин та наведених вимог закону, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 23.07.2018 року.
СуддяЛ. М. Кошель