09 серпня 2016 р. Справа № 804/4822/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови,-
ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження віл 04.07.2016 року ВП №51561955.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення приписів законодавства відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, який подано з порушенням строків пред'явлення до виконання.
Позивач у судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На примусовому виконанні у Ленінському відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання постанови Дніпропетровської митниці ДФС №0009/110000001/14 від 04.04.2014 року про стягнення в дохід держави зі ОСОБА_3 суми адміністративного стягнення у розмірі 8 500,00 грн. за порушення митних правил згідно частини 2 статті 469 Митного кодексу України.
На підставі заяви стягувача в особі Дніпропетровської митниці ДФС державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2016 року з виконання постанови №0009/110000001/14 від 04.04.2014 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, постанова Дніпропетровської митниці ДФС № 0009/110000001/14 від 04.04.2014 року про стягнення суми зі ОСОБА_3 адміністративного стягнення у розмірі 8 500,00 грн. за порушення митних правил є виконавчим документом у розумінні пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.
У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова Дніпропетровської митниці ДФС № 0009/110000001/14 від 04.04.2014 року набрала законної сили 15 квітня 2014 року.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
За приписами частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Тобто, у нормі статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» викладено підстави, які повинен перевірити державний виконавець як суб'єкт владних повноважень при відкритті виконавчого провадження, а в разі їх недотримання чи невідповідності, останній повинен приймати рішення, застосувавши норму матеріального права, передбаченою статтею 26 даного Закону.
Судом встановлено, що державним виконавцем було допущено арифметичну помилку при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2016 року, а саме в графі набрання законної сили виконавчого документа було помилково зазначено дату 15.04.2016 року замість 15.04.2014 року, що підтверджується постановою про перевірку виконавчого провадження від 08.08.2016 року. Постановою державного виконавця від 08.08.2016 року про виправлення арифметичної помилки було усунуто допущену помилку щодо набрання законної сили виконавчого документа шляхом його зміни з 15.04.2016 року на вірну дату набрання чинності документа - 15.04.2014 року.
В силу пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності до частини 3 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ вже перебував на примусовому виконанні у відділі у 2014 - 2015 роках, проте постановами державних виконавців такий документ було повернуто без виконання на підставі пунктів 5, 7 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.09.2014 року, 08.06.2016 року відповідно, оскільки розшук майна боржника, який здійснювався органами внутрішніх справ не виявлені протягом року, а іншого майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Аналіз виконавчого документа підтверджує повну відповідність його вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме: строк для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, який становить три місяці, не порушено, враховуючи приписи пунктів 1, 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», який встановлює переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання. Такий документ пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби, що визначається юрисдикційною належністю відділу здійснювати примусове виконання такого рішення (стаття 20 Закону України «Про виконавче провадження»), та відповідає вимогам до виконавчого документа, які встановлені у статті 18 вказаного Закону.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1