25 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/513/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Григорова А.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018, суддя А.Б. Головко, , повний текст складено 13.04.18 по справі № 816/513/18
за позовом ОСОБА_1
до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову в призначенні пільгової пенсії та дій комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області із питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років щодо не підтвердження періодів роботи на посаді тракториста у період із 02.06.1986 по 31.12.1996, з 01.02.1998 по 28.02.1998, з 01.01.2001 по 31.12.2003, 01.01.2010 по 30.06.2010 протиправними; зобов'язання Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 20.11.2017.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки досяг відповідного віку і має відповідний трудовий стаж, визначений п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 294 від 20.12.2017 року є протиправним.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проведено в порядку письмовому провадженні .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 2 рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.12.2017 № 294 про результати розгляду заяви щодо відмови ОСОБА_1 у підтвердженні роботи, передбаченої п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення": з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.02.1998 по 28.02.1998; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі Головним управлінням Пенсійного фонду України зазначено, що висновок суду не відповідає обставинам справи, а оскаржуване рішення винесено у зв'язку з неправильним встановленням обставин по справі. Вказує, що комісія прийняла обґрунтоване рішення від 20.12.2017 р. № 294 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні роботи, передбаченої п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: з 02.06.1986 р. по 31.12.1996 p.; з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 p.; з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. через відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; з 01.02.1998 р.по 28.02.1998 p.; через відсутність відомостей про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах. Просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 р. по справі № 816/513/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 скасувати як незаконне та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з постановою суду, оскільки вважає, що судом, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, що, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. У позові до суду ставилася вимога про витребування з Головного Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області документів, на підставі яких здійснювалось винесення рішення Комісії при Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років щодо призначення пільгової пенсії, ОСОБА_1. З вищевитребуваних матеріалів, судом першої інстанції було встановлено та зазначено у рішенні, що 20.11.2017 року, я ОСОБА_1, звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Але разом з тим, у рішенні зазначено, що ОСОБА_1 із заявою, встановленого зразка, про призначення пенсії на пільгових умовах до управління не звертався, а тому рішення з цього приводу не приймалося. Тобто, суд першої інстанції встановлюючи обставини справи, не неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи і його висновки суперечать одне одному. На підставі викладеного просить ухвалити нове рішення у адміністративній справі №816/513/18, у відповідній частині, щодо призначення мені ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 20.11.2017.
Від позивача, ОСОБА_1, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Також просить розгляд справи провести за його відсутністю.
Від Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначають, що згідно наданих позивачем документів, на сьогоднішній день йому виповнилось лише повних 52 роки, саме тому у позивача відсутні підстави призначення пенсії на пільгових умовах. Просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції, без змін. Також просять розгляд справи провести без участі представника управління.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (надалі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02.06.1986 року по 30.06.2010 року працював трактористом в радгоспі ім. Горького (з 23.01.1997 року - КСП "Світанок", з 18.02.2000 року - СВК "Світанок") (а.с. 16,17, 25).
20.11.2017 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Полтавській області № 294 від 20.12.2017 (п.2) позивачу відмовлено у підтвердженні періодів роботи, передбачених п. «в» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення»: з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010 через відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; з 01.02.1998 по 28.02.1998 через відсутність відомостей про оплату праці (а.с.20,21).
15.01.2018 року до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшло звернення позивача, в якому він просив надати змістовну відповідь щодо можливості призначення пільгової пенсії на підставі наданих документів (архівних витягів) (а.с.33).
Листом № П-03/05 від 30.01.2018 року Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило позивача, що Комісія з питань підтвердження пільгового стажу підтвердила періоди роботи, передбаченої п. "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що склали 9 років 11 місяців 0 днів; загальний страховий стаж згідно поданих документів складає 28 років 10 місяців 23 дні, а тому підстав для призначення пенсії згідно п. "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає.
Не погодившись з відмовами відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з п. в ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Згідно із пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою Пенсійного фонду від 10.11.2006 № 18-1, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про проведення атестації робочих місць;
в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 20.11.2017 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач, ГУПФУ в Полтавській області, в обґрунтування відмови ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи, передбаченої п. «в» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", послався на те, що у документах постійного терміну зберігання по радгоспу ім. Горького (КСП "Світанок") с. Крячківка Пирятинського району Полтавської області з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010 відсутні відомості про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; з 01.02.1998 по 28.02.1998 відсутні відомості про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, трудовою книжкою позивача підтверджено, що ОСОБА_1 з 02.06.1986 року по 30.06.2010 року працював трактористом в радгоспі ім. Горького (з 23.01.1997 року - КСП "Світанок", з 18.02.2000 року - СВК "Світанок") (а.с. 16, 17, 25).
Отже, факт роботи позивача саме на посаді тракториста підтверджується даними трудової книжки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що архівною довідкою Архівного відділу Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.09.2017 року № 01-13/П-191 повідомлено, що у книгах наказів по радгоспу ім. "Горького" Пирятинського району Полтавської області за 1986 рік, які передані на постійне зберігання Трудового архіву Пирятинської районної ради, ОСОБА_1 значиться прийнятий на роботу трактористом з 02.06.1986 року. У книгах наказів по СВК "Світанок" Пирятинського району Полтавської області за 2010 рік, які передані на постійне зберігання до Трудового архіву Пирятинської районної ради, ОСОБА_1 значиться звільнений з роботи та членів кооперативу з 30.06.2010 року.
Архівною довідкою Архівного відділу Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області від 05.09.2017 року № 01-13/П-190 повідомлено, що відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.08.1996 року № 238 зареєстровано державне сільськогосподарське підприємство - радгосп ім. Горького.
Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 20.03.1997 року №71 зареєстроване колективне сільськогосподарське підприємство "Світанок", яке є правонаступником радгоспу ім. Горького.
Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.03.2000 року №49 КСП "Світанок" перереєстровано в сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок", який є правонаступником КСП "Світанок".
Згідно архівних довідок Архівного відділу Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.07.2017 року №№ 04-10/238, 04-10/239, 04-10/240, 04-10/241, 04-10/242, 04-10/243 повідомлено про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 в радгоспі ім. Горького.
Відповідно до п.18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що для підтвердження пільгового стажу, зокрема, стажу роботи у колгоспі, належними доказами є показання свідків.
Однак, відповідачем не було вжито заходів щодо виклику та допиту свідків, які б могли підтвердити або спростувати факт роботи позивача у спірний період на посаді тракториста, зайнятість його у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Згідно пункту 7 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою Пенсійного фонду від 10.11.2006 № 18-1, для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.
У спірному рішенні вказано на відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати гр. ОСОБА_1, в підтвердження роботи, передбаченої п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Однак, комісія мала право отримувати безоплатно відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також іншу інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку.
Доказів звернення до архівних установ для отримання інформації за період з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010 про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; з 01.02.1998 по 28.02.1998 щодо відомостей про оплату праці ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у підтвердженні роботи з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010 через відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; та з 01.02.1998 по 28.02.1998 через відсутність відомостей про оплату праці.
З урахуванням того, що рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.12.2017 № 294 щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи, передбаченої п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" прийняте без належної оцінки наданих документів та не застосування всіх передбачених законодавством заходів для встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пільгової пенсії, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо правомірності прийнятого рішення є помилковими.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про протиправність п. 2 рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області від 20.12.2017 № 294 щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи, передбаченої п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 02.06.1986 по 31.12.1996; з 01.02.1998 по 28.02.1998; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2010 по 30.06.2010 та правомірність задоволення позову в цій частині.
Щодо вимоги позивача в позові та апеляційній скарзі про зобов'язання Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 20.11.2017, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення», пенсії на пільгових умовах призначаються трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
При цьому зменшення зазначеного 55 - літнього віку пунктом «в» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» не передбачено.
Позивач зазначаючи в позовній заяві те, що він досяг пенсійного віку жодним чином це не обґрунтовує та наведене матеріалами справи не підтверджується.
Колегія суддів зазначає, що згідно наданих позивачем документів, а саме копії паспорта та копії трудової книжки, а також письмових пояснень наданих Гребінківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області ОСОБА_1 на сьогоднішній день є лише повних 52 роки.
Враховуючи це, відсутні підстави для призначення позивачу пенсію на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, оскільки він не досяг пенсійного віку, а саме 55 років.
В зв'язку з чим будь які доводи позивача про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині незаконності відмови в призначенні пенсії, бездіяльності відповідачів, щодо призначення пенсії, про наявність в нього права на призначення пенсії на пільгових умовах є помилковими, оскільки не виконана одна з обов'язкових умов передбачена п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме досягнення особою 55 років.
В даному випадку суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності додатково досліджувати посилання позивача щодо його звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою відповідного зразка про призначення пенсії на пільгових умовах так, як воно не впливає на прийняття рішення по суті, оскільки, позивач не досяг віку, який дає право на призначення пільгової пенсії передбачений п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд першої інстанції зазначеної обставини не врахував, проте дана помилка суду не призвела до неправильного вирішення справи по суті, та не може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України.
Також колегія суддів зазначає, що позивач, в позові помилково посилається на положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині призначення пенсії за Списком 2, відповідно до якого зменшується пенсійний вік, оскільки позивач просить призначити йому пенсію не по п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а по п. "в" цієї статті.
На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в іншій частині, а саме щодо зобов'язання Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 20.11.2017, є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 по справі № 816/513/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій