25 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3455/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Полуліх Н.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова (правонаступником якого є Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.) про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії за віком державного службовця (суддя суду І інстанції: Гирич С.В.; час та місце ухвалення постанови суду І інстанції: 05.04.2017р. м.Львів),-
17.03.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним (неправомірним) рішення відповідача Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Личаківському районі м.Львова про відмову провести йому перерахунок пенсії державного службовця з більшого заробітку на підставі довідки Департаменту внутрішньої та інформаційної політики № 238/1-22 від 21.02.2017р.; скасувати рішення відповідача № 721 від 24.02.2017р. про відмову в перерахунку пенсії державного службовця згідно зі ст.ст.37, 37-1 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії; зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.01.2017р. перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст.ст.37, 37-1 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», в редакції, чинній на день призначення пенсії, та постанови КМ України № 865 від 31.05.2000р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, чинній на день призначення пенсії, без встановлення будь-якого строку та обмеження у часі у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою КМ України № 15 від 18.01.2007р. у розмірі 90 % від заробітної плати, зазначеної у довідці Департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської обласної державної адміністрації № 238/1-22 від 21.02.2017р., та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, а також забезпечити виплату такого розміру пенсії в подальшому, без обмеження її максимального розміру, допустивши негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.3-7).
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.57-58).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_2, який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заявлений позов задовольнити (а.с.68-73).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що під час розгляду справи судом не враховано того, що на момент виходу на пенсію діяла ст.37-1 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу». Також норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які набрали чинності з 01.06.2015р., не можуть поширюватися на осіб, які вийшли на пенсію до вступу його в дію, оскільки це суперечить ст.ст.21, 22, 46, 58, 64 Конституції України.
Наведені висновки також слідують з рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі № 10-рп/2008.
Таким чином, судом не враховані норми Конституції України щодо незворотності дії Закону України № 889-VIІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу», дію якого поширено на відносини, що виникли до його прийняття; недотримані конституційні засади щодо неможливості обмеження (звуження) права на пенсійне забезпечення внаслідок зниження реальних пенсійних виплат, при цьому не застосовані приписи ст.ст.36, 37-1 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми пенсійного законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.101-105).
По причині реорганізації відповідача Управління ПФ України у Личаківському районі м.Львова на підставі постанови КМ України № 821 від 08.11.2017р. «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» судом апеляційної інстанції в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ГУ ПФ України у Львівській обл.
Також колегія суддів ухвалила відхилити повторне клопотання позивача від 24.07.2018р. про відкладення апеляційного розгляду справи через погіршення стану здоров'я за безпідставністю, оскільки позивач був завчасно повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи (27.06.2018р. - а.с.115); до клопотання не долучив достовірних доказів звернення за медичною допомогою.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача та відповідно до заяви від 24.09.2010р. отримує пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Під час призначення пенсії позивача враховано стаж державної служби 34 роки 07 місяців 12 днів, при цьому загальний стаж позивача склав 42 роки 09 місяців 13 днів (по 24.09.2010р.). Заробіток для призначення пенсії визначено за довідками Управління в справах поліграфії та телерадіопростору Львівської обласної державної адміністрації № 6 від 24.09.2010р. (про складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років станом на 24.09.2010р.) та №№ 4, 5 від 20.09.2010р. (про надбавки і премії за період з 01.10.2004р. по 30.09.2010р.) (а.с.8-22, 24)
В лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії згідно довідки Департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської обласної державної адміністрації № 238/1-22 від 21.02.2017р. про складові заробітної плати станом на 01.02.2017р., що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»; така заява надійшла до відповідача 24.02.2017р. (а.с.23).
За результатами розгляду цієї заяви пенсійним органом прийнято рішення № 721 від 24.02.2017р. про відмову в перерахунку спірної пенсії, про що листом № 1938/03-17 від 03.03.2017р. повідомлено позивача (а.с.25, 26).
Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час підвищення посадових окладів державних службовців і на момент звернення позивача за перерахунком пенсії приписи ст.37-1 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу» втратили чинність. Діюче законодавство не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.
Натомість, в розглядуваному випадку підлягають застосовуванню норми Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», що не передбачають можливості перерахунку спірної пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
На час призначення позивачу пенсії за віком як державному службовцю діяли норми Закону України № 3723-ІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу»; приписами ст.37-1 цього Закону було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до п.4 постанови КМ України № 865 від 31.05.2000р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень КМ України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003р. № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених КМ України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії;
надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених КМ України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;
премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії норми наведених нормативно-правових актів зазнали змін.
Зокрема, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та ін.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» визнано такими, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Також ст.90 цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» виключено п.4 постанови КМ України № 865 від 31.05.2000р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».
Разом з тим, постанова КМ України № 865 від 31.05.2000р. втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови КМ України № 622 від 14.09.2016р., якою не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Таким чином, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії законодавцем скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», та установлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Нормами останнього передбачені випадки проведення перерахунку призначених пенсій.
Також позивачем не доведено, що зміна законодавцем умов пенсійного забезпечення державних службовців призвела до зменшення розміру його пенсії або до звуження його права на пенсійне забезпечення.
За наведених умов правові підстави для застосування пенсійним органом у розглядуваному випадку приписів ст.37-1 Закону України № 3723-ІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу, є відсутніми.
Окрім цього, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду України розуміння сутності гарантій, недопущення звуження змісту та обсягу прав громадян на пенсійне забезпечення, слід підкреслити, що правовідносини по пенсійному забезпеченню (у розгляду випадку - щодо перерахунку пенсії) виникають не в момент звернення за перерахунком пенсії, а в момент виникнення права на проведення такого перерахунку.
Оскільки з 01.06.2015р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», тому на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям (тобто, станом на 01.02.2017р. - згідно довідки Департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської обласної державної адміністрації № 238/1-22 від 21.02.2017р. про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» - а.с.23) у позивача не виникло право на перерахунок призначеної йому пенсії.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07.07.1989р. у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» («Soering v. United Kingdom») Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.
У рішенні від 17.10.1986р. в справі «Ріс проти Сполученого Королівства» («Rees v. United Kingdom») Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
В рішенні від 09.10.1979р. у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland») Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004р. у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» (CASE OF KJARTAN v. ICELAND).
Згідно рішення від 03.06.2014р. в справі за заявою «Валентини Ніканорівни Великоди проти України» № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010р. після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМ України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Ураховуючи наведені вище положення джерел права, апеляційний суд дійшов висновку, що з 01.12.2015р., початку застосування постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015р., якою пункт 4 постанови КМ України № 865 від 31.05.2000р. виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст.37 Закону України № 3723-ІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. N 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку в зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого судового рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_2
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2017р. в адміністративній справі № 463/1371/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_2.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
І. І. Запотічний
Дата складення повного судового рішення: 26.07.2018р.