Справа № 826/2346/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
25 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
представника позивача - Лукашевича В.Л.
представника відповідача - Стасюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги; зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 .
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 20 квітня 2018 року задовольнив позов. Визнав протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у невчиненні дій та неприйнятті рішень щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова №975) та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язав відповідачів призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови №975 та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що позивачем не було надано жодних доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Також з матеріалів до справи не вбачається, що позивач на момент встановлення інвалідності проходить службу в резерві. Апелянт вважає, що позивач до будь-якої визначеної категорії не відноситься, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач жодними належними способами та засобами доказування не довів наявність підстав, передбачених пунктом 19 Порядку, за яких позивачу не може бути здійснена виплата одноразової грошової допомоги, доводи зазначені відповідачем є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно частково скасувати, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії з 25.04.1985 року по 06.05.1987 року в тому числі, в складі діючої армії. В період з 19.10.1985 року по 06.05.1987 року був учасником бойових дій в Афганістані, відповідно до довідки Жашківського районного військового комісаріату №232 від 09.08.2017 року. Вказана довідка видана на підставі військового квитка НОМЕР_1 та витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій №22 від 11.11.1996 року.
Згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії №1214 від 18.04.2017 року у позивача встановлено контузію головного мозку, захворювання, які стали наслідком множинних вогнепальних осколкових поранень голови, правої руки та правої ноги та які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні і країнах, де велись бойові дії.
Уподальшому позивачу встановлена ІІ група інвалідності, що настала в результаті захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК від 02.06.2017 року до довідки серії 12ААА №542298.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався із заявами до військового комісаріату, Міністра оборони України щодо прийняття рішення про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, котра стала наслідком виконання позивачем обов'язків військової служби.
Листом №6/8/5/1950 від 18.10.2017 року тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомлено позивача, що оскільки не надано всі необхідні для прийняття рішення документи, матеріали не можуть бути направлені в Департамент фінансів Міністерства оборони України на комісію з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
У відповідь на звернення позивача до Міністра оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №6/8/5/2321 від 13.12.2017 року позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги було відмовлено. Підставою для відмови стало те, що відповідно до нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 6), одноразова грошова допомога військовослужбовцям, звільненим зі строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок поранення, захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Оскільки, позивачу встановлено інвалідність у понад визначений законодавством 3-місячний термін, він не має права на одноразову грошову допомогу.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.
До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є ОСОБА_3 вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою НОМЕР_2 ).
Згідно з п. 12 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що питання соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до питань військовослужбовців Збройних Сил України.
При цьому, право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК, і обов'язок щодо забезпечення його реалізації шляхом прийняття відповідного рішення покладено на Міністерство оборони України.
Водночас, порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права.
Наведена правова позиція щодо дії закону в часі викладена в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, у п. 2 якого зазначено, що до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, була встановлена позивачу 02.06.2017 року, то саме з цієї дати він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та розмірі, визначеному законодавством, чинним станом на вказану дату, тобто ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975, якими передбачено її 200-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і обов'язок щодо забезпечення реалізації зазначеного права позивача покладено на Міністерство оборони України.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованою відмову військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 у направленні документів позивача в Департамент фінансів Міністерства оборони України у зв'язку з відсутністю витягу з наказу командира військової частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка) з посиланням на пункт 4.7 наказу МО України №530 від 14.08.2014 року, оскільки пунктом 11 Порядку №975 визначено вичерпний перелік документів, які вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, повинен подати уповноваженому органу. Вказаний перелік не передбачає надання витягу з наказу командира військової частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка).
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно неправомірних дій відповідача 2, оскільки останній не мав права приймати рішення про відсутність підстав для оформлення документів та направлення їх за належністю у Департамент фінансів Міністерства оборони України на комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
В даному випадку прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно звернувся до Міністерства оброни України з заявою та відповідними додатками до неї, проте відповідачем 1 протиправно не було розглянуто документи позивача, а скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправної бездіяльності відповідачів, яка полягає у невчиненні дій та неприйнятті рішень щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак обрав не належний спосіб захисту прав позивача, а саме поклав на обох відповідачів обов'язок призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності, у ситуації, коли питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю Міноборони фактично не вирішувалось.
Потрібно зазначити, що задовольняючи позов у цій частині, суд насправді визначив вид рішення, яке має прийняти суб'єкт владних повноважень за результатом розгляду заяви. За умови, що рішення, передбаченого законом, цей суб'єкт ще не ухвалював, зобов'язання для Міноборони призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів документи для розгляду питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України №975 та покладення на Міноборони обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства.
Вказані обставини є підставою для зміни судового рішення в частині обрання способу захисту прав позивача.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року в частині зобов'язання Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16,16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом, з урахуванням висновків суду.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати розпорядникові бюджетних коштів документи для розгляду питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України №975. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 25.07.2018 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І.Мєзєнцев