ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 липня 2018 року № 826/16893/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Артеменко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Національного антикорупційного бюро України в особі Директора Ситника Артема Сергійовича Детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 Анатолійович
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним наказ Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича від 07.11.2017 № 26-н про закриття дисциплінарного провадження стосовно старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку;
- зобов'язати Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності з підстав наявності у діях останнього дисциплінарного проступку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2011, виданого Київською міською КДКА. На підставі постанови старшого детектива Національного бюро першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 від 19.09.2017 Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у місті Києві позивачеві було видано доручення від 19.09.2017 № 026-0004921, яким призначено позивача захисником підозрюваного ОСОБА_5 на окрему процесуальну дію. Зазначила, що прибувши до слідчого ізолятора між нею та детективом НАБУ виник конфлікт, у ході якого останній вчинив відносно неї неправомірні дії, в результаті яких вона отримала легкі тілесні ушкодження, було пошкоджено її особисті речі, крім того вказаний детектив, перевищивши свої повноваження, вимагав у працівників СІЗО не випускати її з приміщення СІЗО, намагаючись примусити її виконувати його незаконні вказівки. 22.09.2017 позивачем були подані заяви на неправомірні дії детектива ОСОБА_4 на ім'я директора НАБУ Ситника А.С. та голови Ради громадського контролю при НАБУ Маселка Р.А. У листопаді 2017 року позивач отримала лист НАБУ від 17.11.2017 № 02-252/42224, яким її було повідомлено, що на підставі висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро наказом Директора Національного бюро від 07.11.2017 № 26-н закрито дисциплінарне провадження стосовно старшого детектива Національного бюро першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку. На переконання позивача, вказаний наказ підлягає скасуванню, позаяк на засіданні Ради громадського контролю НАБУ одноголосно було прийнято рішення про наявність дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_4
Ухвалою суду від 12.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16893/17 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
14.02.2018 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що Рада громадського контролю висловлює в установленому порядку свою позицію щодо фактів порушень законів, прав і свобод людини і громадянина працівниками Національного антикорупційного бюро України, в тому числі через участь в роботі Дисциплінарної комісії, а не робить висновки про наявність дисциплінарного проступку в діях працівників Національного антикорупційного бюро України. Рішення ж про застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до Закону України "Про Національне антикорупційне бюро", приймає Директор Національного бюро (том 1 а.с. 72-73).
19.02.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких останній пояснив, що не вчиняв жодних незаконних дій по відношенню до позивача та будь-якого дисциплінарного проступку. Вважає, що твердження та дії позивача спрямовані виключно на його дискредитацію з метою усунення його від розслідування особливо тяжких кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29.03.2016 (том 1 а.с. 89-94).
У підготовчому судовому засіданні 06.03.2018 позивачем було подано:
1) заяву про зміну підстав позову, у якій остання просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. від 07.11.2017 № 26-н про закриття дисциплінарного провадження стосовно старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку;
- зобов'язати Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. притягнути детектива ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 1, 6 частини четвертої статті 28 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", частини першої, пунктів 1, 2, 4, 5, 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу".
Заява про зміну підстав позову мотивована тим, що підставою для прийняття спірного наказу став висновок Дисциплінарної комісії НАБУ від 26.10.2017 № 22. Позивач переконана, що вказаний висновок не в повній мірі відображає поведінку детектива ОСОБА_4, що стало наслідком незаконного закриття дисциплінарного провадження відносно останнього. На думку позивача, дії детектива ОСОБА_4 містять ознаки декількох дисциплінарних проступків, позаяк свідчать про порушення останнім присяги державного службовця, правил етичної поведінки державного службовця, шкодять авторитету державної служби, свідчать про невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; перевищення службових повноважень.
Також, у заяві про зміну підстав позову позивач просила суд залучити Раду громадського контролю Національного антикорупційного бюро України до участі у справі в якості третьої особи.
2) клопотання про витребування доказів:
- у Національного антикорупційного бюро України: висновок та матеріали службового розслідування, призначеного відповідно до наказу Директора НАБУ від 21.09.2017 № 182-О щодо можливого вчинення старшим детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 неправомірних дій на території Київського слідчого ізолятора № 13; всі наявні документи та матеріали, в тому числі письмові пояснення осіб, яким відомі обставини, які мали місце 20.09.2017 на території Київського слідчого ізолятора № 13 за участі детектива ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_1, які досліджувались Дисциплінарною комісією Національного антикорупційного бюро України на засіданні, яке проводилось 26.10.2017 за ознаками вчинення детективом ОСОБА_4 дисциплінарного проступку; посадову інструкцію старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4, яка діяла станом на 20.09.2017;
- у Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України: документи та матеріали, які досліджувались Радою громадського контролю Національного антикорупційного бюро України при розгляді скарги ОСОБА_1 щодо неправомірних дій старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4, що мали місце 20.09.2017 на території Київського слідчого ізолятора № 13; рішення, висновок чи будь-який інший документ, який був прийнятий Радою громадського контролю Національного бюро України за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 з вищезазначеного питання (том 1 а.с. 181-183).
3) клопотання про виклик та допит в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (том 1 а.с. 188-189).
У підготовчому судовому засіданні 06.03.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову та відкладено вирішення заявлених клопотань у наступне судове засідання.
13.04.2018 від представника Національного антикорупційного бюро України Ярчака І.С. надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, у якому останній акцентував увагу на невідповідності поданої заяви вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 а.с. 198-200).
08.05.2018 до суду надійшли письмові заперечення представника Національного антикорупційного бюро України Ярчака І.С. проти клопотань про витребування доказів та виклик свідків, які мотивовані їх необґрунтованістю.
Також, 08.05.2018 від представника Національного антикорупційного бюро України Ярчака І.С. надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що у ході проведення службового розслідування не представлялося можливим встановити обставин щодо можливих посягань на права захисника - ОСОБА_1, які можуть бути встановлені лише в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017100030001242 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 398 Кримінального кодексу України. Зазначив, що Дисциплінарною комісією не було встановлено ознак дисциплінарного проступку у діях детектива ОСОБА_4, що стало підставою для прийняття Директором НАБУ спірного наказу (том 1 а.с. 218-228).
У підготовчому судовому засіданні 26.06.2018 ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати:
- відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів у Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України у зв'язку з його необґрунтованістю, в частині щодо витребування доказів у НАБУ знято з розгляду за клопотанням представника позивача;
- відмовлено у задоволенні клопотання про допит та виклик свідків у зв'язку з його необґрунтованістю;
- відмовлено у задоволенні клопотання про залучення Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України до участі у справі в якості третьої особи, оскільки рішення у даній справі не матиме впливу на права та обов'язки останнього.
Також, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 26.06.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 17.07.2018.
Позивач у судовому засіданні 17.07.2018 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
Відповідач та третя особа у судове засідання 17.07.2018 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 17.07.2018 відмовлено у дослідженні долученого позивачем до матеріалів справи відеозапису засідання Ради громадського контролю Національного бюро на підставі статей 218, 220 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.09.2017 до Національного антикорупційного бюро України надійшло звернення від адвоката ОСОБА_1 від 21.09.2017, у якому остання просила:
1) негайно відреагувати за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146 (в поєднанні зі статтею 15), частиною другою статті 397, частиною другою статті 398, частиною першою статті 399 Кримінального кодексу України детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4;
2) притягнути ОСОБА_4 до відповідальності в установленому законом порядку в межах наданих повноважень (том 2 а.с. 46-48).
Листом від 02.10.2017 відповідач повідомив позивача про те, що за викладеними нею у зверненні фактами стосовно детектива Національного бюро ОСОБА_4 призначено службове розслідування, проведення якого доручено Управлінню внутрішнього контролю Національного бюро (том 1 а.с. 13).
У листі відповідача від 17.11.2017 № 02-252/42224 адвоката ОСОБА_1 повідомлено про те, що на підставі висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро наказом Директора Національного бюро від 07.11.2017 № 26-н дисциплінарне провадження стосовно старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4 було закрито у зв'язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку (том 1 а.с. 14).
Позивач вважає, що обставини, повідомлені нею у зверненні від 21.09.2017, свідчать про те, що дії детектива НАБУ ОСОБА_4 містять декілька дисциплінарних проступків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначає Закон України від 14.10.2014 N 1698-VII "Про Національне антикорупційне бюро України" (далі - Закон N 1698-VII).
Статтею 20 Закону N 1698-VII передбачено, що працівники Національного бюро самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони зобов'язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.
Працівники Національного бюро за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
У разі порушення працівником Національного бюро під час виконання ним своїх службових обов'язків прав чи свобод особи Національне бюро вживає в межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.
Згідно з частинами першою та другою статті 28 Закону N 1698-VII для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять дві особи, визначені Радою громадського контролю при Національному бюро.
Склад та положення про Дисциплінарну комісію Національного бюро затверджуються Директором Національного бюро.
Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною третьої статті 28 Закону N 1698-VII рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що застосуванню до працівника Національного бюро дисциплінарного стягнення передує наступна процедура, яка включає такі етапи:
1) проведення службового розслідування підрозділом внутрішнього контролю;
2) розгляд Дисциплінарною комісією висновку та матеріалів службового розслідування, проведеного підрозділом внутрішнього контролю;
3) прийняття Директором Національного бюро рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії.
При цьому, встановлення наявності або відсутності у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку є виключними повноваженнями Дисциплінарної комісії. У свою чергу, прийняття рішення щодо притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності - є виключною компетенцією Директора Національного бюро.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Директора Національного бюро від 21.09.2017 № 182-О призначено провести службове розслідування стосовно старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4 за фактом можливого вчинення ним 20.09.2017 неправомірних дій на території Київського слідчого ізолятора. Проведення службового розслідування доручено Управлінню внутрішнього контролю (том 2 а.с. 35).
За результатами службового розслідування старшими детективами Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро Базілевським М.Е. та Махаринцем М.Є. складено висновок, який 09.10.2017 погоджено керівником Управління внутрішнього контролю Осипчуком Р.С. та затверджено Директором Національного бюро Ситником А. (том 2 а.с. 2-18).
Вказаним висновком зафіксовано, що в діях старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4 відповідно до частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", частини четвертої статті 28 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" містяться ознаки дисциплінарного проступку у вигляді порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Розглянувши висновок Управління внутрішнього контролю та матеріали службового розслідування, Дисциплінарна комісія Національного антикорупційного бюро України у складі: головуючого - Углави Г.Т., членів Комісії: ОСОБА_6, ОСОБА_28, ОСОБА_20, Ярчака І.С. (секретар Комісії) дійшла висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4, що зафіксовано у висновку від 26.10.2017 № 22 (том 1 а.с. 74-83).
Суд звертає увагу, що склад Дисциплінарної комісії Національного бюро, яким прийнято висновок від 26.10.2017 № 22, відповідає складу Комісії, затвердженого наказом Директора Національного бюро від 05.02.2016 № 32.
Так, підставою для прийняття Директором Національного бюро наказу від 07.11.2017 № 26-н "Про закриття дисциплінарного провадження щодо старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4." (том 1 а.с. 86) став висновок Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро від 26.10.2017 № 22.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано процедуру розгляду матеріалів службового розслідування та у межах повноважень складено висновок від 26.10.2017 № 22 та прийнято спірний наказ.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 Радою громадською контролю встановлено наявність у діях детектива НАБУ ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку, з огляду на наступне.
Дійсно, з долученого позивачем до матеріалів справи витягу з протоколу засідання Ради громадського контролю Національного бюро від 26.10.2017 вбачається, що присутніми членами Ради громадського контролю, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_22 прийнято рішення:
- рекомендувати дисциплінарній комісії НАБУ притягнути до дисциплінарної відповідальності детектива НАБУ ОСОБА_4: за - 12, проти - 0, утримались - 0;
- рекомендувати дисциплінарній комісії НАБУ звільнити детектива НАБУ ОСОБА_4: за - 8 (том 2 а.с. 200-201).
Таким чином, дійсно всі члени Ради громадського контролю при Національному бюро, які брали участь у засіданні 26.10.2017, проголосували за притягнення до дисциплінарної відповідальності детектива НАБУ ОСОБА_4
Разом з тим, частиною третьою статті 31 Закону N 1698-VII передбачено, що Рада громадського контролю при Національному бюро:
1) заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів і завдань Національного бюро;
2) розглядає звіти Національного бюро і затверджує свій висновок щодо них;
3) обирає з її членів двох представників, які входять до складу Дисциплінарної комісії Національного бюро;
4) має інші права, передбачені Положенням про Раду громадського контролю.
Відповідно до пункту 5 Положення про Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 № 272/2015, Рада громадського контролю:
1) заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів і завдань Національного антикорупційного бюро України;
2) розглядає звіти Національного антикорупційного бюро України і затверджує свій висновок щодо них;
3) обирає з її членів двох представників, які входять до складу Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України;
4) визначає представників до складу конкурсних комісій, які проводять конкурс на зайняття вакантних посад у Національному антикорупційному бюро України, у кількості не більше трьох осіб до складу однієї конкурсної комісії;
5) сприяє громадському обговоренню проектів законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів щодо діяльності Національного антикорупційного бюро України;
6) обговорює із залученням представників громадських об'єднань, засобів масової інформації, громадян України питання забезпечення відкритості та прозорості діяльності Національного антикорупційного бюро України, запобігання спробам дискредитації Національного антикорупційного бюро України та його працівників, виробляє рекомендації з цих питань;
7) висловлює в установленому порядку свою позицію щодо фактів порушень законів, прав і свобод людини і громадянина працівниками Національного антикорупційного бюро України.
З аналізу наведених положень вбачається, що до повноважень Ради громадського контролю належить лише висловлення в установленому порядку своєї позиції щодо фактів порушень законів, прав і свобод людини і громадянина працівниками Національного антикорупційного бюро України.
Зі змісту висновку Дисциплінарної комісії від 26.10.2017 № 22 вбачається, що Комісією констатовано, що в ході службового розслідування не представляється можливим встановити обставини щодо можливих посягань на права захисника, які можуть бути встановлені лише в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017100030013242 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 398 Кримінального кодексу України, а щодо процесуальних порушень Комісією зазначено, що кримінальним процесуальним законодавством України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Крім того, членами Ради громадського контролю, які входять до складу Дисциплінарної комісії, - ОСОБА_6 та ОСОБА_20, також підтримано висновок щодо відсутності у діях старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4 ознак дисциплінарного правопорушення, про що свідчать підписи останніх у висновку від 26.10.2017 № 22.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що Директор Національного бюро при прийнятті наказу від 07.11.2017 № 26-н "Про закриття дисциплінарного провадження щодо старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4." діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені конституцією та Законом N 1698-VII.
Також, суд звертає увагу, що частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
&?и;...&?н; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 8 Закону N 1698-VII Директор Національного бюро вирішує питання про заохочення та накладення згідно з рішенням Дисциплінарної комісії Національного бюро дисциплінарних стягнень на працівників Національного бюро.
При цьому, частиною третьою статті 28 Закону N 1698-VII передбачено право оскарження рішення Директора Національного бюро про застосування дисциплінарного стягнення.
В контексті наведених правових норм суд зазначає, що наказ Директора Національного бюро від 07.11.2017 № 26-н "Про закриття дисциплінарного провадження щодо старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4." не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав та не породжує для неї будь-яких обов'язків.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою наказ Директора Національного бюро від 07.11.2017 № 26-н є актом індивідуальної дії та стосується виключно прав особи, відносно якої він прийнятий.
Враховуючи наведене та те, що відповідачем дотримано встановлену процедуру прийняття спірного наказу, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Оскільки судом встановлено правомірність наказу Директора Національного бюро від 07.11.2017 № 26-н "Про закриття дисциплінарного провадження щодо старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_4.", вимога про зобов'язання відповідача притягнути детектива ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 1, 6 частини четвертої статті 28 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", частини першої, пунктів 1, 2, 4, 5, 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" є похідною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2018 року.