16 травня 2018 року № 810/1059/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «Медичний центр ДокторПРО Біла Церква» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Медичний центр ДокторПРО Біла Церква" з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2017 № НОМЕР_1.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства та базуються на припущеннях. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заповнення та подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, у разі, якщо працівник, взявши кошти авансом, не використав їх наступного дня на господарські потреби або у відрядженні
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що заступником начальника ГУ ДФС у Київській області видано наказ від 31.08.2017 №1563 «Про проведення фактичних перевірок»,
Працівниками ГУ ДФС у Київській області з 19.09.2017 по 25.09.2017 згідно направлень від 18.09.2017 № 5105 та № 5106 та наказу від 31.08.2017 № 1563 проведено фактичну перевірку позивача.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 25.09.2017 №007275 (далі -Акт від 25.09.2017).
Перевіркою встановлено порушення, зокрема, факт не звітування за раніше отримані під звіт готівкові кошти, а саме: 18.05.2015р. ОСОБА_1О за видатковим касовим ордером №31 видано готівку на господарські потреби в сумі 300,00 грн., 19.05.15 року вказані готівкові кошти повернуто до каси підприємства без складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Після цього згідно ВКО №51 від 16.07.2015 року, №55 від 27.07.2015 року, №57 від 31.07.2015 року, №73 від 22.09.2015р, №91 від 14.11.2015 року, №95 від 08.11.15року, №97 від 14.12.15 року, №2 від 12.01.2016 року, №4 від 19.01.2016 року, №7 від 25.01.16 року, №10 від 04.02.16 року, №15 від 29.02.16р., №21 від 22.03.2016 року, №28 від 15.04.16 року, №29 від 19.04.2016 року, №30 від 20.04.2016 року, №38 від 06.06.16 року, №48 від 20.07.16 року, №57 від 20.08.16 року, №59 від 15.04.2016 року, №73 від 19.11.2016 року, №75 від 29.11.2016 року, №81 від 21.12.16 року, №3 від 19.01.17 року, №14 від 24.02.2017 року, №16 від 22.02.2017 року, №22 від 07.03.2017 року, №26 від 14.03.2017 року, №30 від 20.03.2017 року, №35 від 24.03.2017 року, №37 від 28.03.2017 року, №39 від 31.03.2017 року, №41 від 06.04.2017 року, №47 від 21.04.2017 року, №49 від 26.04.2017 року, № 56 від 16.05.2017 року, №57 від 18.05.2017 року, №60 від 25.05.2017 року, №7 від 20.06.2017 року, №16 від 17.07.2017 року, №24 від 18.08.2017 року, №26 від 21.08.2017 року видано на готівку на загальну суму 46 000,00 грн. Також 23.03.2016р. ОСОБА_2 за ВКО №22 видано готівку на господарські потреби в сумі 1000,00 гривень, 23.03.2016 року кошти повернуто до каси підприємства без складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт. Після чого, згідно ВКО №50 від 29.07.2016 року видано готівку в сумі 200,00 грн. Таким чином, підприємством без звітування за раніше отримані кошти під звіт видано готівку на загальну суму 46200,0 грн., що підтверджується карткою рахунка № 3721 та довідкою про складання авансових звітів в період з 24.11.2014р. по 22.09.2017р., чим порушено п. 2.11 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні із змінами та доповненнями».
Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем до ГУ ДФС у Київській області подано заперечення від 25.09.2017 № 6.
Листом ГУ ДФС у Київській області від 06.10.2017 заперечення позивача залишено без розгляду з посиланням на те, що поштовим відправленням вказані заперечення були отримані лише 03.10.2017 року, а отже, не дотримані терміни подання заперечень.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення - рішення від 05.10.2017 №0037011406 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11550,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 18.10.2017 №7.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 №30967/6/99-99-11-030-01-25 про результати розгляду скарги залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.
Пунктом 2.11 Положення встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.
Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
Таким чином, такий звіт є первинним документом, який складається працівниками підприємства, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм, або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності для їх подальшого цільового використання.
Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 №1276, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
З огляду на наведене випливає беззаперечний висновок про те, що фізична особа зобов'язана подати звіт саме про використані нею кошти, підтвердженням чого також є те, що відлік п'ятиденного строку на подання звіту прямо пов'язаний не лише з фактом їх використання, а й періодом у часі.
Відтак, беручи до уваги, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси підприємства у повному розмірі як невикористані через невчинення доручених дій, відсутні підстави для застосування санкцій до позивача за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки останні фактично не використовувались.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1762, 00 грн. (платіжне доручення від 06.02.2018 № 21).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 1762, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області від 05.10.2017 №0037011406.
Стягнути на користь ТОВ «Медичний центр ДокторПРО Біла Церква» судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.