23 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/973/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ) звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 М.) про стягнення податкового боргу в розмірі 28 782,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує вимоги податкового законодавства щодо своєчасності сплати податків у встановлені законом терміни. За ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 28 782,67 грн. Вжиті контролюючим органом заходи щодо стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копію вказаної ухвали від 05.06.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 09.06.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 29.12.2005 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та з 03.01.2017 припинено діяльність.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, пунктом 295.1 статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як передбачено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що за відповідачем станом на 13.04.2018 року рахується податковий борг на загальну суму 28 782,67 грн. по платежах до бюджету, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості, розрахунком податкового боргу та зворотнім боком облікової картки по єдиному податку з фізичних осіб.
Так, заборгованість по орендній платі за землю з фізичних осіб виникла в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов'язання згідно з податковою декларацією № НОМЕР_1 від 11.02.2016 року в загальній сумі 19 442,60 грн. Крім того, контролюючим органом нараховано грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 225742-1302 від 26 травня 2017 року в суму 20 609,16 грн. В наслідок несвоєчасної сплати грошового зобов'язання нарахована пеня в сумі 108,84 грн. з урахуванням переплати сума податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб становить 28 782,67 грн.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287,3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В силу вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України ГУ ДФС у Волинській області сформована та надіслана відповідачу податкова вимога від 21.09.2017 року №14174-17.
Вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу. Доказів добровільної сплати заборгованості відповідачем суду не надано.
Підпунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Оскільки за відповідачем рахується податковий борг, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДФС у Волинській області про стягнення податкового боргу в сумі 28 782,67 грн. підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 4, 243, 245, 246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 28 782,67 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят дві гривні) 67 копійок.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_3 управління ДФС у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).
Відповідач ОСОБА_1 (45026, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Лесі Українки, 10, ідентифікаційний код НОМЕР_2).
ОСОБА_4 Костюкевич