20 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1077/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Корабельний районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач), третя особа на стороні відповідача - Корабельний районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі по тексту - третя особа) про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.05.2018 року при перетині державного кордону у "Аеропорт Одеса" відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у дозволі на перетин державного кордону та виїзду з України на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.02.2010 року.
Позивач вказав, що вказаним рішенням суду вирішено стягнути з на користь ВАТ КБ "Хрещатик" заборгованість за кредитом у сумі 161838,31 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 1618,38 та ІТЗ суду у сумі 30 грн.
12.02.2012 року рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання рішення Комсомольського районного суду № 2-4242/08 від 29.09.2008 року за позовом ВАТ КБ "Хрещатик".
31.07.2015 року Комсомольським районним судом м. Херсона визнано дії державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні щодо відмови у скасуванні обмеження у праві тимчасового виїзду за межі України, вжитого відносно позивача ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.02.2010р. неправомірними і зобов'язано скасувати обмеження у праві тимчасового виїзду за межі України.
При цьому, що виконавче провадження № 23551004 за виконавчим листом №2-4242 30.12.2011 року завершено згідно п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а також станом на 29.04.2015 року повторно на виконання виконавчий документ не пред'являвся.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про вилучення відомостей із бази даних осіб, яким тимчасово обмежено у праві виїзду за межу України. Відповідачем надано відповідь про неможливість вчинення зазначених дій, оскільки рішення суду не стосується відповідача і рекомендували звернутись до третьої особи.
Позивач вважає, що вказані дії порушує її права, зокрема, право на свободу пересування та на підставі вказаного просить зобов'язати відповідача вилучити відомості з бази даних осіб Головного центру обробки спеціальної інформації щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; зареєстрованої АДРЕСА_2 на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона у справі 2-4242/08 від 12.02.2010 року.
Ухвалою суду від 08 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою суду від 20 червня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.
Позивач
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.09.2008 року у справі № 2-4242 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Хрещатик" в особі Херсонської філії заборгованість за кредитом у сумі 161838,31 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 1618,38 та ІТЗ суду у сумі 30 грн.
Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 лютого 2010 року у справі 2-4242/2008р. тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання рішення Комсомольського районного суду № 2-4242/08 від 29.09.2008 року за позовом ВАТ КБ "Хрещатик" в особі Херсонської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Комсомольським районним судом м. Херсона від 31.07.2015 р. у справі 667/4991/15-ц визнано дії державного виконавця відділу ДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні Башмакова В.О. щодо відмови у скасуванні обмеження у праві тимчасового виїзду за межі України, вжитого відносно ОСОБА_1 ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.02.2010р. неправомірними і зобов'язано скасувати обмеження у праві тимчасового виїзду за межі України вжиті на підставі вищевказаної ухвали суду. Ухвала набрала законної сили.
Вказаною ухвалою Комсомольського районного суду у м. Херсоні від 31.07.2015 р. встановлено, що виконавче провадження № 23551004 щодо виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.09.2008 р. у справі 3 2-4242/2008 завершено згідно п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", станом на 29.04.2015 року повторно на виконання виконавчий документ не пред'являвся.
Судом встановлено, що 18.09.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про вилучення відомостей із бази даних осіб, яким тимчасово обмежено у праві виїзду за межу України.
09.10.2015 р. за вих. № 64/Г-5369 позивачу надано відповідь про відсутність правових підстав вилучення відомостей з ази даних осіб, яким тимчасово обмежено у праві виїзду за межі території України, оскільки питання щодо виконання ухвали Комсомольського районного суду у м. Херсоні від 31.07.2015 р. у справі № 667/499/15-ц не належить до повноважень Держприкордонслужби України.
16 травня 2018 року при спробі позивачем перетнути державний кордон України посадовою особою відповідача ОСОБА_1 було відмовлено у його перетині у зв'язку із наявністю у базі даних Державної прикордонної служи України відомостей про зазначену особу ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона у справ № 2-4242-08 від 12.02.2010 р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: ч. 1 ст. 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Пунктом 3 частини 5 статті 2 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05 листопада 2009 року № 1710-VI, прикордонний контроль забезпечується шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.
Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прикордонний контроль").
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про прикордонний контроль" у ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Абзацом 3 пункту 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила №57) встановлено, що у ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені та втрачені паспортні документи, а також інші передбачені законом бази даних (абз. 1 п. 13 Правила №57).
Пунктом 15 Правил №57 визначено, що на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
Абзацом 2 пункту 5 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280 (далі - Порядок №280) встановлено, що уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо заборони виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження.
Пунктом 12, 16, 17 Порядку №280 встановлено, що доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження.
Доручення достроково знімається з контролю органом Держприкордонслужби у разі надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку.
Виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
Крім того, відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України 30.01.2018 № 256/5/65 затверджено Порядок взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження (далі по тексту - Порядок № 256/5/65).
Відповідно до п. 4,5 розділу ІV Порядку № 256/5/65, інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.
Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили у разі її надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після надходження сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи.
Виконавець формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням електронного цифрового підпису, до якого додається сканована копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, та передає за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.
Інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних в разі винесення постанови про:
закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14,15 частини першої статті 39 Закону;
скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
У разі якщо судовим рішенням особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України до виконання зобов'язань за зведеним виконавчим провадженням, інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі постанов державного або приватного виконавця, зазначених у цьому пункті, за кожним виконавчим провадженням (виконавчим документом), що входить до складу зведеного виконавчого провадження та зазначено у судовому рішенні про тимчасове обмеження особи у праві виїзду з України.
З вказаного вбачається, що під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону, використовуючи бази даних Держприкордонслужби, з'ясовують наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон. Крім того, у разі наявності інформації про тимчасове обмеження у праві виїзду з України посадова особа Держприкордонслужби має право приймати рішення про відмову в перетинанні державного кордону.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку прийнято на підставі наявної інформації щодо тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 з України на підставі ухвали Комсомольського районного суду у м. Херсоні від 12.02.2010 р. у справі № 2-4242/2008р.
Щодо посилання позивача, що ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона у справі № 667/499/145-ц від 31.07.2015 р. встановлено, що виконавче провадження № 23551004 з примусового виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона у справі № 2-4242/08 від 29.09.2008 року за позовом ВАТ КБ "Хрещатик" до ОСОБА_1 завершено 30.12.2001 р. на підставі п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу для визнання неправомірними дій відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у вказаній ухвалі суду встановлено, що виконавче провадження завершено 30.12.2001 р., хоча саме рішення суду про стягнення заборгованості у справі № 2-4242 прийнято 29.09.2008 р.
Зважаючи, що на час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку відсутні підстави для вилучення з бази даних Держприкордонслужби відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду з України, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
У пункті 23 рішення від 18 липня 2006 року "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення".
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа на стороні відповідача - Корабельний районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Потьомкинська, буд. 42/14, код ЄДРПОУ 37906897) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі. .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 3.1.3