11 липня 2018 р. Справа № 818/2077/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Гелета С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кунець В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру, викладену в листі від 16.05.2018 № К-5224-2824/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Буринської міської ради за межами населеного пункту; - зобов'язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Буринської міської ради за межами населеного пункту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2018 позивач зверталась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, відповідач листом від 16.05.2018 відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що при вирішенні питання щодо передачі земельних ділянок у власність відповідач повинен приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування для з'ясування якої він звернувся до Буринської міської ради, однак остання не висловила своєї позиції на етапі надання згоди на розроблення проекту землеустрою. Позивач не погоджується із такою відмовою ГУ Держгеокадастру у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
12.06.2018 представником відповідача подано відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, відповідач посилається на відсутність погодження Буринської об'єднаної територіальної громади на виділення такої земельної ділянки. Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою суду від 31.05.2018 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 14.06.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 06.04.2018 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру 17.04.2018 за № К-5224/0/94) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Буринської міської ради (а.с. 29).
Листом від 16.05.2018 № К-5224-2824/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_3 про неможливість задоволення поданої нею заяви з огляду на те, що під час відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності. Оскільки земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту її землеустрою, входить до складу Буринської об'єднаної територіальної громади, з метою уникнення можливої соціальної напруги та для прийняття законного рішення відповідач запропонував ОСОБА_3 звернутись до Буринської об'єднаної територіальної громади для отримання відповідного погодження (а.с. 13).
Суд не погоджується із висновками відповідача щодо розгляду поданої ОСОБА_3 заяви про надання дозволу на розробку, виходячи із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для відмови у наданні дозволу по заяві від 06.04.2018 стало посилання відповідача на відсутність погодження надання дозволу Буринською об'єднаною територіальною громадою.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.05.2018 № К-5224-2824/21-18, позивачу було зазначено про необхідність звернення до сільської ради та погодити із органом місцевого самоврядування відносно даної земельної ділянки.
Вказана підстава для таких дій при у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.
Посилання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.
В даному випадку у відповідача є обов'язок надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах, тобто дискреція відсутня.
Крім того, слід зазначити, що у відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач посилається на те, що Буринська міська об'єднанана територіальна громада не надала відповіді щодо погодження відведення земельної ділянки.
Слід зазначити, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, як нормами Земельного кодексу України, так і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено права на час звернення позивача розглядати питання щодо надання чи ненадання згоди щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, враховуючи те, що дані повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на час звернення позивача із відповідними заявами належать виключно відповідачу.
Також, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.
Тому, у суду є всі законні підстави зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Буринської міської ради.
Такий висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, згідно з якою суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи те, що відповідачем на звернення ОСОБА_3 не було прийнято відповідного рішення, а підстави ненадання дозволу є такими, що не відповідають нормам Земельного кодексу України, про що зазначено вище, суд вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області згідно заяви ОСОБА_3 від 06.04.20187, зареєстрованої 17.04.2018 за № К-5224/0/94-18, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Буринської міської ради, і це зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.
Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а статтею 8 Конституції України закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.
Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:
- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;
- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;
- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.
Крім того, згідно пункту 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Крім того, як уже зазначалось вище судом, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 1409,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 16.05.2018 № К-5224-2824/21-18 про відмову у надані ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Буринської міської ради за межами населених пунктів.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_3 згідно заяви від 06.04.2018, зареєстрованої в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 17.04.2018 №К-5224/0/94-18 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Буринської міської ради за межами населених пунктів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, і.к. 39765885) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 1409,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.07.2018.
Суддя С.М. Гелета