Провадження №2/760/2721/18
В справі №760/151/17-ц
02 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Гак Г.М.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-я особа: ПАТ «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 47 067, 49 гр. матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача.
Справа надійшла в провадження суду 03 січня 2017 року.
15 лютого 2017 року, 20 квітня 2017 року та 29 травня 2017 року на адресу суду надійшли заяви позивача про розгляд справи у його відсутності та заочного розгляду справи.
02 червня 2017 року у справі було винесено заочне рішення, яким позов був задоволений.
01 серпня 2017 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року заочне рішення в справі було скасовано.
Звертаючись до суду, позивач посилається в позові на те, що 24 березня 2016 року о 20 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 4-А відповідач, керуючи автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, перед проїзною частиною не надав дорогу автомобілю марки «Міні Купер», д.н.з. НОМЕР_2, під його керуванням, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року винним у даній ДТП визнано відповідача.
Цивільно - правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ПАТ «СК «Скайд» відповідно до Полісу №АЕ/4970090, в зв'язку з чим він звернувся до страхової компанії та надав усі необхідні документи у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для виплати страхового відшкодування.
Однак станом на день звернення до суду страхова компанія не виконала своє зобов'язання та не виплатила йому, як потерпілій особі, суму страхового відшкодування.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №1877/15 від 22 квітня 2016 року вартість матеріального збитку, заподіяного йому, як власнику автомобіля марки «Міні Купер», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП, становила 47 067, 49 гр.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу в його відсутності.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.
Посилався на те, що після дорожньо-транспортної пригоди він домовився з позивачем про добровільне відшкодування завданих збитків без його звернення до суду та визначили розмір відшкодування в 30 000, 00гр.
Від виплатив позивачу дану суму і позивача надав йому розписки в отриманні цих коштів.
Після отримання всієї обумовленої суми коштів позивачем була написана розписка про те, що претензій до нього він не має.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час судового розгляду повідомлявся в порядку ст. 130 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Виходячи з цього, повідомлення особи про неможливість прибуття в судове засідання є її обов'язком, а не правом.
Крім того, відповідно до ст. ст. 43, 49 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процессу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Таким чином, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого представника третьої особи.
Заслухавши пояснення відповідача, досоливши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі/право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що 24 березня 2016 року о 20 год. 00 хв. на вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 4-А в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій зіткнулися автомобілі марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача, «Міні Купер», д.н.з. НОМЕР_2,під керуванням позивача.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач.
/ а. с. 6 /
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.
Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
Встановлено також, що цивільно-правова відповідальність відповідача забезпечена страховим Полісом №АЕ/4970090 .
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що відповідач мав право на відшкодування завданої позивачу шкоди в добровільному порядку.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що сума, приведена позивачем у позові, була визначена страховою компанією, куди вони вдвох з позивачем звернулися після ДТП, оскільки він бажав самостійно відшкодувати завдану йому шкоду.
Після визначення суми збитків вони погодили суму, яку він зобов»язався відшкодувати позивачу, у 30 000, 00 гр. частинами, що влаштовувало як його, так і позивача.
З розписок позивача, наданих до суду відповідачем, вбачається, що 16 травня 2016 року позивачем було отримано від відповідача 10 000, 00 гр. , 14 червня 2016 року - 5 000, 00 гр. та 05 жовтня 2016 року - 15 000, 00 гр.
В розписці від 05 жовтня 2016 року, написаній власноруч позивачем, останній зазначив, що претензій до відповідача не має.
/ а. с. 88 /
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В даному випадку вираженням волі позивача на згоду з усним правочином, укладеним між ним та відповідачем, слугують надані ним власноруч розписки про отримання від відповідача грошових коштів.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене вище, домовленість сторін про порядок відшкодування шкоди та її розмір, виконання цієї домовленості відповідачем, підтверджене позивачем у розписці, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Позивач, не з'явившись до суду, будь-яких доказів, які б спростовували твердження відповідача в судовому засіданні та надані ним докази, не надав.
В свою чергу твердження відлповідача підтверджені належними та допустимими доказами сумніватися в об»єктивності яких у суду немає підстав.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 15, 20, 202, 205, 525, 526 ЦК України, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.А.Шереметьєва