10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"24" травня 2007 р. Справа № 20/24-НА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Лахніка А.О. - представника за довіреністю № 0009 від 15.05.2007 р.,
від відповідача: Мельника В.В. - представника за довіреністю № 19102/10 від 23.05.2007 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "28" лютого 2007 р. у справі № 20/24-НА ( суддя Гладій С.В. )
за позовом Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна", м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький
про скасування акту ненормативного характеру - податкового повідомлення - рішення № 0000262340/0/0/5569 від 25.12.2006 р.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007 р. у справі № 20/24-НА задоволено позов Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна", м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про скасування акту ненормативного характеру - податкового повідомлення - рішення № 0000262340/0/0/5569 від 25.12.2006 р.
Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000262340/0/0/5569 від 25.12.2006 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем " податок на прибуток підприємств " у розмірі 15338,00 грн., з яких за основним платежем - 10956,00 грн. та за штрафними санкціями - 4382,00 грн.
Стягнуто з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" 3,40 грн. - судового збору.
Вважаючи, що при прийнятті постанови господарським судом Хмельницької області допущено порушення норм матеріального права, зокрема, вимог ст.ст. 1,5,7,8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" , висновки суду не відповідають обставинам справи, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про її скасування.
Відповідач, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає:
- при перевірці правильності нарахування та плати позивачем на користь лізингодавця лізингових платежів ДПІ встановлено, що позивачем при віднесенні до складу валових витрат сум, які відшкодовують при кожному платежі частину вартості об'єкту лізингу, який амортизується, порушено вимоги п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 та п.п. 7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.09.1997 р. в редакції від 24.12.2002 р., у зв'язку з чим ДП"Алко Інвест Україна" завищено загальну суму валових витрат за період, що підлягав перевірці, на суму 162357,00 грн.;
- пункт 2 " Перехідних Положень " зазначеного Закону в редакції від 24.12.2002 року надає право вибору оподаткування за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта або за правилами, визначеним цим Законом, лише лізингодавцю, а не лізингоотримувачу;
- у зв'язку із внесенням змін до статті 7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р., законодавцем врегульовано порядок оподаткування операцій лізингу окремо як для лізингодавця так і для лізингоотримувача;
- передача об'єктів фінансового лізингу прирівнюється до операцій з придбання за повною його вартістю, що надає право позивачу збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання таких основних фондів;
- з урахуванням вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " не включаються до складу валових витрат витрати на придбання , будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані видобутком корисних копалин, а також з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації відповідно до ст.ст. 8,9 та підпункту 7.9.4 зазначеного Закону;
- позивач неправомірно вказує на інші норми Закону на додаткові обмеження щодо невключення до валових витрат платежів, які відшкодовують вартість об'єкту лізингу, оскільки, як стверджує відповідач, підприємства, що одержало у фінансовий лізинг основні фонди, збільшує балансову вартість основних фондів відповідної групи на балансову вартість отриманих основних фондів і нараховує амортизацію на всю балансову вартість групи;
- при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу ( без урахування частини лізингового платежу , що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу ), за наслідками податкового періода, в якому здійснюється таке нарахування.
У судовому засіданні представник відповідача у повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати оскаржуваний судовий акт місцевого господарського суду.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів особи, що подала апеляційну скаргу, вважаючи їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У запереченнях, поданих на апеляційну скаргу, Дочірнє підприємство "Алко Інвест Україна" зазначило:
- з моменту внесення змін в Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств " згідно Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV " Про внесення змін до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " норми Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " для цілей формування валового доходу лізингодавця та валових витрат лізингоотримувача не містили будь - яких спеціальних правил оподаткування операцій лізингу та обмежень чи вимог щодо необхідності поділу лізингового платежу на певні частини , з яких складається лізинговий платіж згідно Закону України " Про лізинг " при формуванні валового доходу / валових витрат по операціям лізингу;
- з урахуванням підпункту 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " позивач правомірно відносив до складу валових витрат суми будь - яких витрат у зв'язку з продажем продукції;
- відповідно до п.1.18, 1.31, ст.1, п.5.1 ст.5 зазначеного Закону лізинговим платежем є плата за послугу, компенсація вартості послуги; лізингова плата як компенсація за користування об'єктом лізингу є платою за продаж послуги, відповідає визначенню валових витрат та відноситься до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств ";
- Закон України № 334 від 28.12.1994 р. для цілей оподаткування та формування валових витрат Лізингоотримувача не передбачав порядку поділу лізингового платежу на частини та заборони віднесення до валових витрат тієї частини лізингового платежу ( як плати за продаж послуги ), яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується;
- оскільки пункти 5.3 - 5.8 Закону України № 334 не містили обмежень щодо заборони віднесення до валових витрат лізингоотримувача всієї суми лізингового платежу, позивач правомірно відносив до складу валових витрат всю суму лізингового платежу як плати за продаж послуги;
- Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств " для цілей формування валових витрат лізинговий платіж визначено як компенсацію вартості послуги по користуванню об'єктом лізингу;
- з 01.01.2003 року до валових витрат лізингоотримувача не включалася та частина лізингового платежу, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкту лізингу, який амортизується, тобто, Законом № 334 від 28.12.1994 р.. як стверджує позивач, було встановлено обмеження по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, можливість встановлення яких передбачена п.5.10 зазначеного Закону;
- п.2 розділу II " Перехідні положення " Закону України № 349 -IV від 21.12.2002 р. може бути застосований лише до оподаткування операцій фінансового лізингу та до тих операцій фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності зазначеним Законом, тобто, до 01.01.2003 р.;
- необгрунтованими є доводи відповідача про те, що позивачем допущено порушення п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств ", відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, оскільки, на думку позивача, зазначений Закон визначив, що надання права на користування основними фондами в межах договорів лізингу, є продажем послуги;
- пункт 8.5 ст.8 Закону № 334 визначає лише спеціальний порядок обліку основних фондів, наданих у фінансовий лізинг, а з урахуванням вимог п.1.18, 1.31 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону лізингова операція не є операцією з придбання основних фондів.
Заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши у повному обсязі законність та обгрунтованість прийнятої по справі судом першої інстанції постанови, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому не підлягає задоленню з наступних підстав.
У січні місяці 2007 р. Дочірнє підприємство "Алко Інвест Україна" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000262340/0/0/5569 від 25.12.2006 р. ДПІ у м. Хмельницькому.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ДП "Алко Інвест Україна" зазначало, що оподаткування операцій по договору міжнародного фінансового лізингу № 10-01-2002/L від 10.01.2002 р. здійснювалось позивачем за правилами, що діяли до 01.01.2003 р.
Стверджував, що оскільки продажем послуги є надання права на користування товарами в межах договору лізингу, то лізингова плата, як компенсація за користування об'єктом лізингу, є платою за послугу та відноситься до складу валових витрат саме як плата за послугу на підставі п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств ".
Вважав також, що оскільки п.5.10 ст.5 зазначеного Закону встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України " Про оподаткування прибутку підприємств ", не дозволяється, будь - яких обмежень стосовно віднесення сум лізингових платежів за договорами фінансового лізингу до складу валових витрат вказаним Законом, встановлено не було.
Стверджував, що відносячи всю суму лізингового платежу як плати за послугу до складу валових витрат, позивач, як лізингоотримувач, відповідно до п.п.8.5.2 п.8.5 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" також збільшив балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість основних фондів, отриманих у фінансовий лізинг, в порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
Прийнятою по справі постановою господарський суд Хмельницької області задовольнив позовні вимоги Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" та скасував податкове повідомлення - рішення № 0000262340/0/0/5569 від 25.12.2006 р. Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визначення суми податкового зобов'язання за платежем " податок на прибуток підприємств " у розмірі 15338,00 грн., з яких за основним платежем - 10956,00 грн. та за штрафними санкціями - 4382,00 грн.
Зазначений судовий акт місцевий господарський суд мотивував тим, що позивач правомірно застосував правила оподаткування фінансового лізингу у відповідності до вимог Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року.
Суд першої інстанції дійшов також висновку, що оскільки продажем послуг є надання права на користування товарами у межах договору лізингу, лізингова плата, як компенсація за користування об'єктом лізингу, є платою за послугу та з урахуванням вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" відноситься до валових витрат.
Оскільки господарським судом Хмельницької області у повному обсязі праналізовано зібрані по справі докази та дано їм належну правову оцінку, підставно задоволено доводи позивача, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому за результатами виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. прийняла акт від 13.12.2006 р. № 53/31359573/23-4, яким встановлено, що у порушення п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 286/97-ВР та п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 24.12.2002 року № 349-IV ДП "Алко Інвест Україна" за контрактом фінансового лізингу від 10.01.2002 року № 10-01-2002/L згідно відомості аналітичного обліку по рахунку 531 " Зобов'язання по фінансовому лізингу ", завищено валові витрати на 162357,00 грн. ( а.с. 9-45 ).
У вказаному акті зазначено також, що загальна суму лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості об'єкта фінансового лізингу за перевіряємий період складає:
за IV квартал 2005 року - 43723,00 грн.,
за I квартал 2006 року - 47787,00 грн.,
за II квартал 2006 року - 52232,00 грн.,
за II I квартал 2006 року - 18615,00 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000262340/0/5569 від 25.12.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем " податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів " у сумі 15338,00 грн., з яких за основним платежем - 10956,00 грн. та за штрафними санкціями - 4382,00 грн. ( а.с. 8 ).
Однак, колегія суддів вважає, що застосування відповідачем до позивача таких штрафних ( фінансових санкцій ) є неправомірним, враховуючи таке.
10.01.2002 року між Компанією " Biostar Investments Limited " , зареєстрованої у відповідності до законодавства Кіпра - Лізингодавець та Дочірнім підприємством "Алко Інвест Україна" - Лізингоотримувач укладено контракт лізингу устаткування № 10-01-2002/L, за умовами якого Лізингодавець надає майно Лізингоотримувачу на умовах лізингу ( а.с. 90-101 ).
З умовами додатку № 2 до зазначеного контракту Лізингоотримувач лізингові платежі сплачує щомісячно, першого числа наступного місяця. Розмір щомісячного лізингового платежа становить 3768,00 доларів США ( а.с. 104 - 107 ).
Додатковою угодою № 3 до контракту лізингу устаткування № 10-01-2002/L від 10.01.2002 року сторони внесли зміни у п.7 додатку № 2 до контракту, зазначивши, що сплата лізингових платежів відбувається щомісячно першого числа, розмір щомісячного лізингового платежа становить 3768,00 доларів США, загальна кількість лізингових платежів становить 54 ( а.с. 108-110 ).
Пунктом 16.2 ст. 16 Закону України " Про лізинг " від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, передбачено включення до лізингових платежів суми, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується на строк, за який вноситься лізинговий платіж; суми, що сплачуються лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна по договору лізингу; платежу, як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкту лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця , передбачені договором лізингу.
Згідно з п. 18.1 ст. 18 Закону України " Про лізинг " амортизаційні відрахування на надане у лізинг майно визначаються згідно із законодавством України.
У відповідності до вимог п.1.18 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " лізингова ( орендна ) операція, є господарська операція фізичної чи юридичної особи орендодавця, що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам ( орендарям ) за орендну плату та та визначений строк.
Відповідно до п.1.31 зазначеного Закону продаж результатів робіт ( послуг ) - будь - які операції цивільно - правового характеру з надання результатів робіт ( послуг ), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі, нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт ( послуг ).
Пунктом 5.1. та п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Обмежень щодо віднесення лізингових платежів до складу валових витрат Закон не містить.
Як передбачено п.п.7.3.3. п.7.3 ст. 7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " ( в редакції станом на 01.01.2003 р.) будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.
У разі, коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
З урахуванням вимог п.п. 7.3.6. п. 7.3 ст. 7 згаданого Закону (в редакції станом на 01.01.2003 р.), з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
У відповідності до Закону України " Про внесення змін до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " № 349-IV від 24.12.2002 року ( п.2 розділ 2 " Перехідні положення " ) визначено, що операції з фінансового лізингу , згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковуються за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з внесенням відповідних змін в систему оподаткування прибутку підприємств (Закон №349-ІУ від 24.12.2002 р.) позивачем отримано пропозицію Лізингодавця про те, що облік лізингових операцій по укладеному сторонами договору лізингу буде продовжувати здійснюватися в рамках існуючих до 24.12.2002 р. правил оподаткування, погоджених міжнародним контрактом.
Оскільки позивачем операції з фінансового лізингу оподатковувались у відповідності до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв у редакції до 01.01.2003 р., твердження та висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток не підтверджуються наявними матеріалами справи та суперечать вимогам чинного законодавства.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що ДПІ у м. Хмельницькому не підтверджено недотримання ДП " Алко Інвест Україна " п.5.3.2 ст.5 та п. 7.9.6 ст. 7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " та завищення валових витрат позивачем, тобто, сум, які відшкодовують при кожному платежі частини вартості об'єкту лізингу, який амортизується.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не дотримано вказаних вимог ст.2 КАС України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст.71 КАС України).
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, оскільки доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на чинному законодавстві України, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування постанови господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007 р. у справі № 20/24 -НА.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
Постанову господарського суду Хмельницької області від 28 лютого2007 року у справі №20/24-НА залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Справу №20/24-нА повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.