17 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/922/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1С.) звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15 березня 2016 року №2164-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2016 року Луцькою ОДПІ винесено податкову вимогу №2164-17 про сплату суми податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 232 946,15 грн.
Позивач вважає таку вимогу протиправною та просить суд її скасувати, оскільки внаслідок анулювання частини суми заборгованості за кредитним договором №CM-SME А00/0DD 107/2008 від 14 серпня 2008 року, укладеним між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк», у нього не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень статей 14, 163, 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до ухвали судді від 25 травня 2018 року розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 було самостійно подано до Луцької ОДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій він задекларував до сплати податок на доходи фізичних осіб в розмірі 232 946,15 грн. Добровільно позивач задекларовані податкові зобов'язання не сплатив, тому вони набули статусу податкового боргу. У зв'язку з цим 15 березня 2016 року було сформовано податкову вимогу №2164-17 про сплату позивачем податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 232 946,15 грн.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що ним декларація в електронній формі не подавалась, договір про подачу звітності в електронній формі не укладався, а подана відповідачем до суду копія декларації не містить підпису декларанта.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що ним декларація про майновий стан і доходи за звітний період 2014 року в електронній формі не подавалась є безпідставним, оскільки ним самостійно 30 квітня 2015 року подано до Луцької ОДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік з терміном сплати 31 липня 2015 року на загальну суму 232 946,15 грн., що підтверджується витягом із Аналітичної системи «Податковий блок» особової картки платника податку за 2015 рік. Крім того, відповідачем до відзиву було надано витяг з електронної бази податкової звітності платника податку податкову декларацію з датою реєстрації 30 квітня 2015 року за реєстраційним №:1500026790, що підтверджує про подачу позивачем вищезазначеної декларації.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ 15 березня 2016 року скеровано ОСОБА_1 податкову вимогу №2164-17 про сплату суми податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 232 946,15 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пункт 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, в матеріалах справи міститься податкова декларація платника податків ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2014 рік від 30 квітня 2015 року реєстраційний №:1500026790.
Як вбачається із даної декларації, ОСОБА_2 задекларовано загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу, в розмірі 1 402 305,69 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 232 946,15 грн.
З наведеного слідує, що задеклароване позивачем у декларації за 2014 рік від 30 квітня 2015 року №:1500026790 грошове зобов'язання є узгодженим.
Визначена у декларації узгоджена сума грошового зобов'язання в розмірі 232 946,15 грн. позивачем самостійно не сплачена до бюджету, тому така сума вважається податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу ( пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Відповідно до пункту 2 Розділу II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 (далі - Порядок №610), податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання.
Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів (пункт 1 Розділу III Порядку №610).
Позивач у відповіді на відзив вказує, що він декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік до Луцької ОДПІ не подавав.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Позивач уточнюючого розрахунку до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік до Луцької ОДПІ не подавав.
Згідно із частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення податкової вимоги від 15 березня 2016 року №2164-17, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук