Провадження апел.суду №11-кп/790/1295/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа суду 1-ї інстанції № 646/1756/15-к
Категорія: ч.ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України
10 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у м. Харкові кримінальне провадження №12014220000001172 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2016 року ухвалений стосовно ОСОБА_8 , -
Цим вироком,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Овідіополь Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , та фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимого : 1. 08 вересня 1993 року вироком Бєлгород-Дністровського районного суду Одеської області за ст. 215-3 ч. 2, 140 ч. 2, 81 ч. 3 КК України (в редакції 1963 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 2. 10 жовтня 1995 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ст. 118 ч. 2, 43 КК України до 6 років 11 місяців 13 днів позбавлення волі; 3.14 вересня 2004 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ст. 187 ч. 4, 185 ч. 5 , 296 ч. 3, 345 ч. 2, 395 КК України до 8 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 10 серпня 2012 року з СІЗО м. Луганська по відбуттю строку призначеного покарання,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 10 місяців, 08 днів позбавлення волі.
Виправдано ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 194 КК України по епізодам від 23 вересня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілого ОСОБА_9 , від 23 вересня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілого ОСОБА_10 , від 09 жовтня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Строк покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з 27 листопада 2014 року, тобто з моменту його затримання у зв'язку із зміною відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2014 року, зарахувано в строк відбуття покарання ОСОБА_8 час, проведений під вартою з 02 червня по 10 червня 2014 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 червня 2014 року.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-У111) зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 2 червня 2014 року по 10 червня 2014 року та з 27 листопада 2014 року по 24 жовтня 2016 року та вважати, що ОСОБА_8 повністю відбув призначене судом покарання.
Звільнено ОСОБА_8 з-під варти негайно в залі судового засідання у зв'язку із повним відбуттям строку покарання.
Питання про речові докази судом вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_13 , працюючи в супермаркеті «Оплот», розташованому за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, на початку травня 2014 року, точна дата не встановлена в ході досудового розслідування, побачив, що біля будівлі супермаркету здійснює торгівлю продуктами харчування ОСОБА_14 та припустивши, що діяльність останнього здійснюється незаконно та заважає торгівлі супермаркету «Оплот», ОСОБА_13 вирішив пошкодити шляхом підпалу автомобіль ГАЗ-2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_14 . Не бажаючи самостійно знищувати майно вказаної особи, ОСОБА_13 08 травня 2014 року у денний час зустрівся біля вищевказаного супермаркету з іншою особою та запропонував йому пошкодити шляхом підпалу зазначений автомобіль, на що той надав згоду.
Реалізуючи злочинний намір, інша особа протягом наступних днів простежила за ОСОБА_14 , встановивши, що у нічний час той залишає свій автомобіль у дворі будинку № 31 по пров. Маршака м. Харкова, придбала каністру з паливом і заховала її у таємному місці, розташованому неподалік. Продовжуючи підготовку до вчинення злочину, та не бажаючи особисто підпалювати автомобіль потерпілого, невідома особа з метою підшукування безпосереднього виконавця 08 травня 2014 року зателефонувала ОСОБА_8 і запропонувала приїхати до м. Харкова для виконання роботи, подробиці якої розповість при зустрічі, а останній запропонував своєму знайомому ОСОБА_15 поїхати разом з ним, на що останній погодився. 13.05.2014 року ОСОБА_15 та ОСОБА_8 з м. Одеси залізничним транспортом прибули до м. Харкова, де в той же день інша особа, організовуючи вчинення злочину та керуючи його підготовкою, зустрілася із ОСОБА_8 та повідомила йому про необхідність пошкодження автомобілю ГАЗ-2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_14 , шляхом підпалу, а також повідомила необхідні відомості, а саме адресу його розташування, місце знаходження полімерної каністри з паливом для здійснення підпалу, а також про те, що винагорода у сумі 1900 доларів США буде передана після вчинення злочину. ОСОБА_8 , в свою чергу, повідомив іншу особу, що вищезазначені дії буде виконувати разом з ОСОБА_15 , на що ця особа дала згоду.
13 травня 2014 року у вечірній час ОСОБА_8 з метою більш ретельної підготовки до вчинення злочину прибув у двір будинку АДРЕСА_3 та оглянув прилеглу територію, встановивши таким чином місце розташування транспортного засобу ОСОБА_14 та усвідомлюючи оточуючу обстановку.
14 травня 2014 року близько 01-00 год. ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_15 , діючи узгоджено між собою, у потаємному місці забрали каністру з паливом та прибули у двір домоволодіння АДРЕСА_3 , де знаходився автомобіль ГАЗ-2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_14 . Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_8 відігнув шиферний лист огорожі вказаного домоволодіння, тим самим забезпечивши ОСОБА_15 можливість проникнення на територію двору. Останній, діючи відповідно до відведеної йому ролі, через утворений отвір проник на територію двору та, через відчинене вікно лівої дверці автомобілю ГАЗ-2705 кинув відкриту каністру з паливом до салону та за допомогою сірників умисно вчинив його підпал. Упевнившись у тому, що транспортний засіб охопило полум'ям, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 з місця події зникли.
14 травня 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_8 зустрівся з іншою особою та повідомив про пошкодження автомобілю ГАЗ-2705, отримавши від останнього винагороду у сумі 1900 доларів США, які розподілив з ОСОБА_15 . В свою чергу, інша особа в цей же день подзвонила ОСОБА_13 та повідомила про виконання його доручення по пошкодженню автомобіля, про що вони домовлялись раніше.
Протиправними діями ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та іншої особи було пошкоджено автомобіль ГАЗ-2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 5868 від 23.06.2014 - 46 850 грн. 44 коп., чим потерпілому ОСОБА_14 завдано матеріальну шкоду на вказану суму.
Апеляційним судом Харківської області матеріали стосовно ОСОБА_8 були виділені в окреме провадження з судового провадження ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 у зв'язку з оголошенням обвинуваченого у розшук.
В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильність встановленої судом кваліфікації, фактичні обставини справи що були встановлені судом, зокрема виправдання ОСОБА_8 , просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст. 194 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців позбавлення волі. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, апелянт вказує, що суд призначаючи обвинуваченому покарання, не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 раніше судимий, а також спосіб вчинення ним злочину і також той факт, що вчинений злочин відноситься до категорії тяжких.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок районного суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, думку прокурора, який просив суд апеляційної інстанції ухвалити свій вирок та призначити ОСОБА_8 більш суворе покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить залишити без задоволення - з наступних підстав.
Під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції, прокурор надав пояснення, що вирок суду першої інстанції ним оскаржується лише в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, в іншій частині прокурор повністю погоджується з судовим рішенням районного суду, зокрема в частині виправдання ОСОБА_8 за ч.2 ст. 194 КК України по епізодам від 23 вересня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілого ОСОБА_9 , від 23 вересня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілого ОСОБА_10 , від 09 жовтня 2013 року щодо пошкодження майна потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Згідно вимог норм ст.ст. 404 КПК України, колегія суддів переглядає судове рішення стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги, а тому у зв'язку з тим, що апелянт не оспорює формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним, юридичну оцінку скоєного злочинного діяння - кваліфікацію дій обвинуваченого, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, а також фактичні обставини кримінального провадження встановлені судом, зокрема виправдання ОСОБА_8 - вирок в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Переглядаючи вирок в частині апеляційних доводів прокурора щодо необхідності скасування вироку в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання та ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 призначено покарання за ч.2 ст. 194 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців та 8 днів, що передбачено санкцією ст. 194 ч. 2 КК України, як єдиний та безальтернативний вид покарання, і зараховано, у відповідності до норм ч.5 ст. 72 КК України, в строк покарання строк попереднього ув'язнення. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але при цьому визнав та врахував обставини, що пом'якшують покарання за вчинення злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а саме щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди завданої злочином, та правильно встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Вказані обставини чітко, логічно та вмотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання що належить призначити обвинуваченому, і об'єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ( арк. 69-70 виділеного матеріалу).
З огляду на викладене апеляційна вимога прокурора, а саме необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців - не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, оскільки у відповідності до положень ст. 691 КК України - за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. В даному випадку прокурор просить призначити обвинуваченому покарання, яке перевищує дві третини від максимального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст. 194 КК України, не враховуючи встановлення судом об'єктивних відомостей щодо щирого каяття обвинуваченого та добровільного відшкодування потерпілому матеріальної шкоди в повному обсязі.
При цьому прокурором під час апеляційного розгляду не надано суду будь-яких додаткових відомостей, які б ставили під сумнів обставини щирого каяття обвинуваченого та добровільного відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.
Отже, апеляційне прохання прокурора про необхідність призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67 КК України, призначивши покарання в межах санкції 194 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, що унеможливлює задоволення його апеляційних вимог.
Таким чином, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим.
Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2016 року ухвалений стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 - в той самий строк з дня вручення ним копії судового рішення.
Судді
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4