Справа № 569/12186/18
16 липня 2018 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника СУ ФР ГУ ДФС ОСОБА_4
скаржника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про зняття арешту з транспортного засобу "Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320171800000000061 від 08.11.2017.
В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою Рівненського міського суду від 13.03.2018 клопотання слідчого ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області частково задоволено та накладено арешт на майно ОСОБА_5 , зокрема на транспортний засіб «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 .
27 березня 2018 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 13 березня 2018 року, накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 та інше майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 06.03.2018, шляхом заборони будь-якій особі у будь-який спосіб розпоряджатись та використовувати майно, до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_5 вказує, що відповідно до Довіреності від 01.11.2017 він є користувачем транспортного засобу «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 , на який накладено арешт.
Задовольняючи клопотання слідчого, апеляційну скаргу прокурора та накладаючи арешт на вказаний автомобіль судом було застосовано п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України та діяв з метою забезпечення речових доказів, які можуть в подальшому бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Крім того вказує на те, що він являється добросовісним володільцем зазначеного транспортного засобу, який використовував для забезпечення потреб сім'ї.
У кримінальному провадженні № 320171800000000061 від 08.11.2017 його двічі було допитано в якості свідка, а на його звернення щодо з'ясування долі його автомобіля слідчим було відмовлено з посиланням на те, що він не являється стороною даного кримінального провадження. В зв'язку з чим, просить суд скасувати арешт накладений на транспортний засіб ухвалою апеляційного суду Рівненської області 27.03.2018р.
В судовому засіданні ОСОБА_5 клопотання підтримав з посиланням на викладені у ній обставини. Просить суд частково скасувати ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27.03.2018 в частині накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання ОСОБА_5 , вказав на те, що автомобіль марки «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 визнано у кримінальному провадженні № 320171800000000061 від 27.10.2017 - речовим доказом в рамках якого накладено арешт.
Заслухавши заявника, пояснення прокурора, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320171800000000061 від 27.10.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.1 ст. 199 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, 27 березня 2018 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 та інше майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 06.03.2018, шляхом заборони будь-якій особі у будь-який спосіб розпоряджатись та використовувати майно, до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Згідно п.32 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення. їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України №1104 від 19.11.2012р. фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституційна права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції України).
Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до вимог ст.. 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься принцип законності, відповідно до якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125 «зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувались як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу».
Відповідно ч. 1 ст.. 174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи іаконного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Таким чином завдання досудового слідства, при вирішенні яких необхідна присутність автомобіля, виконані.
Наслідки кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, за ознаками якої проводиться вказане досудове слідство, не передбачають спеціально конфіскації: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально - правового характеру; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушенні (цивільний позов), чи стягнення отриманої неправомірної вигоди. Отже, вказаний, автомобіль в наступному, після проведення над ним експертизи не має іншого значення для кримінального правосуддя.
Так, об'єктивні обставини вказують на те. що в подальшому застосуванні цього заходу (арешту автомобіля) відпала потреба, використаний будь-яким іншим чином у кримінальному проваджені автомобіль бути не може.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст.. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Основним аргументом накладення арешту як вбачається з ухвали апеляційного суду Рівненської області від 27.03.2018 є необхідність проведення слідчих дій щодо автомобіля "Volkswagen Bora". Однак як встановлено в ході судового розгляду, жодних слідчих дій з вищевказаним автомобілем органом досудового розслідування не проводилось, а ОСОБА_5 тільки двічі був допитаний як свідок.
Таким чином, особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання ОСОБА_5 підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. ст. 100, 170, 173КПК України, ст. 321 ЦК України, Рішенням Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 27.03.2018 року в частині заборони користування автомобілем "Volkswagen Bora" державний номерний знак НОМЕР_1 , заборонивши власнику або користувачу розпоряджатися даним автомобілем та зобов"язати старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області капітана податкової міліції ОСОБА_6 , або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва - ОСОБА_3 , а у випадку їх відсутності - начальника СУ ФР ГУ ДФС у Рівненські області ОСОБА_7 чи іншу відповідальну особу повернути вищевказаний автомобіль у користування ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя : ОСОБА_1