18 липня 2018 року
м. Рівне
Справа № 559/1939/17
Провадження № 22-ц/787/930/2018
Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року, ухваленого в складі судді Ралець Р.В., повний текст якого складено 31 січня 2018 року, у справі №559/1939/17,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 27 листопада 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість станом на 31 липня 2017 року в сумі 11250,85 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду для вимог про стягнення заборгованості за тілом, відсотками, та річний строк позовної давності звернення до суду для вимог про стягнення пені, штрафу та комісії, за тілом, відсотками, комісією, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався з моменту виникнення заборгованості за кредитом з 2014 року.
В апеляційній скарзі, поданій 11 квітня 2018 року позивач вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судом не враховано, що умовами кредитного договору сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Зазначає, що суд детально не вивчив матеріали справи та не дослідив того, що останній платіж відповідачем було здійснено 28 квітня 2015 року, що свідчить про переривання строку позовної давності, а позовну заяву подано 01 вересня 2017 року тобто в межах строку позовної давності.
Просить судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання Заяви, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).
Підписавши вказану заяву, сторони узгодили, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять договір про надання банківських послуг.
Сторони узгодили, що кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання з можливістю його пролонгації на той же термін, що відповідає п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг.
В порушення умов зазначеного договору відповідач узятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 11250,85 грн., яка складається із: 1358,96 грн - заборгованості за кредитним договором; 8879,94 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована ставка) та 511,95 грн. - штрафу(процентна ставка).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що строк дії платіжної картки за НОМЕР_1 закінчився в листопаді 2009 року. Будь-яких відомостей про продовження строку дії вказаної картки позивачем не надано, доказів перевипуску вказаної кредитної картки та видачі нової картки матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що кредитний договір б/н від 27 листопада 2008 року припинив свою дію 26 листопада 2009 року.
За таких обставин перебіг трьохрічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі розпочався з 27 листопада 2009 року та закінчився 26 листопада 2012 року, однак з позовом до суду банк звернувся 01 вересня 2018 року.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Зазначене у узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України по справі №6-239цс14 від 04 лютого 2015 року та справі № 6-474цс16 від 18 травня 2016 року, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів.
Вбачається, що відповідач 31січня 2018 року звернувся в суд першої інстанції із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу, а тому суд правомірно застосував до спірних відносин позовну давність.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про переривання строку позовної давності 28 квітня 2015 року в зв'язку з погашенням заборгованості є безпідставними, оскільки з рахунку заборгованості поданої позивачем не можна визначити рух коштів по вказаній кредитній картці та ким чи яким чином внесені такі кошти на погашення такої заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
З врахуванням вказаних обставин, ст. 256, 257, ч. 1,5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України та факту пред'явлення ПАТ КБ «Приватбанк» лише у вересні 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 липня 2018 року.
Головуючий :
Судді :