Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/391/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.07.2018 м. Кропивницький
Апеляційний суд Кіровоградської області колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017120020014103, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018 ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) роки.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 14 635 грн 60 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн - моральної шкоди.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 у дохід держави процесуальні витрати у провадженні в сумі 1 144 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
22.12.2017 приблизно о 18 год 30 хв, ОСОБА_7 , знаходячись в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_10 , діючи умисно з мотиву особистої неприязні з метою вбивства взяв в праву руку ніж, який лежав на серванті та наніс один цілеспрямований удар правою рукою, в якій тримав ніж, в ліву верхню частину грудної клітини ОСОБА_10 , в область серця. Нанесеним ударом ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 ушкодження у виді рани на грудній клітини ліворуч, яка продовжується в раневий канал проникаючий в плевральну порожнину з ушкодженням серцевої сорочки і серця, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого колото-різаного поранення з ушкодженням серцевої сорочки і серця, яке ускладнилося внутрішнім крововиливом (2 літри крові в лівій плевральній порожнині), ОСОБА_10 помер.
В апеляційній скарзі на вказаний вирок суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просить змінити оскаржуване рішення в частині цивільного позову, а саме залишити без задоволення цивільний позов ОСОБА_9 . Обґрунтовуючи свою позицію захисник зазначає, що суд розглядаючи кримінальне провадження вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та завданої шкоди, оскільки як встановлено матеріалами провадження, ОСОБА_9 , яка заявила до обвинуваченого цивільний позов, є свідком у даному провадженні, який, відповідно до ст. 66 КПК України, не наділений правом заявляти цивільний позов, у зв'язку із чим, суд задовольняючи такий позов, грубо порушив право обвинуваченого на захист, у тому числі щодо пред'явленої шкоди, оскільки неможливо у свідка з'ясувати розмір завданих збитків. У зв'язку із викладеним, на переконання апелянта, суд мав би залишити без задоволення цивільний позов.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтується на достовірних та узгоджуваних між собою доказах, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, належно оцінені судом та наведені у вироку. Даний висновок суду жодним учасником судового провадження оскаржений не був.
Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані районним судом за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Жодних порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції в частині висновку суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а також правильності кваліфікації таких діянь, колегією суддів встановлено не було.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд у повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст. 65 КК України.
Так, судом належним чином враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_7 , відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом правильно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі майже на мінімальний строк, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, так як такий вид і розмір покарання в повному обсязі буде сприяти виправленню, перевихованню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, тобто саме таке покарання буде відповідати його меті, яка закріплена у ст. 50 КК України.
Задовольняючи в повному обсязі цивільний позов ОСОБА_9 та стягуючи з обвинуваченого на користь останньої 14 635 грн 60 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн - моральної шкоди, суд обґрунтовано прийшов до таких висновків, адже дійсно ОСОБА_9 є матір'ю загиблого ОСОБА_10 та вона понесла шкоду внаслідок протиправних дій обвинуваченого, оскільки нею були підтверджені витрати матеріального характеру та доведена моральна шкода, яку вона зазнала. Висновки суду щодо розміру шкоди, яка має бути стягнута із обвинуваченого на користь ОСОБА_9 , в апеляційному порядку сторона захисту не оспорювала і колегія суддів не знаходить підстав для її зменшення.
Водночас, судова колегія не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника з приводу необхідності відмови в задоволенні заявленого цивільного позову, виходячи із таких міркувань.
За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає всі підстави вважати, що у кримінальному провадженні цивільний позов має право заявити будь-яка особа, якій кримінальним правопорушенням завдана шкода (майнова та/або моральна). Водночас, статус цивільного позивача особа набуває з моменту звернення до органу досудового розслідування чи суду з цивільним позовом. Будь-яких процесуальних рішень з боку органу досудового розслідування чи суду щодо визнання за особою статусу цивільного позивача, кримінальний процесуальний кодекс не вимагає.
Як встановлено судом, та не заперечується учасниками кримінального провадження, ОСОБА_9 є матір'ю загиблого ОСОБА_10 . ОСОБА_9 , 14.02.2018 (тобто до початку судового розгляду кримінального провадження по суті), подала до суду цивільний позов, а тому з цього часу вона отримала статус цивільного позивача. Із наданої суду документації вбачається, що ОСОБА_9 понесла матеріальні витрати пов'язані із похованням ОСОБА_10 . Також, ОСОБА_10 підтвердила факт спричинення обвинуваченим (його протиправними діями - убивство ОСОБА_10 ) моральної шкоди. З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що ОСОБА_9 є особою, якій кримінальним процесуальним законом надано право на звернення до суду з цивільним позовом.
Факт того, що ОСОБА_9 була допитана у даному кримінальному провадженні в якості свідка, не може бути перешкодою для задоволення обґрунтованого цивільного позову, адже у такий спосіб (відмова в задоволенні позову) не буде захищено її право на відшкодування спричиненої шкоди, що є неприпустимим. Також, на підтвердження даної обставини свідчить і те, що КПК України не заборонено здійснювати допит цивільного позивача в якості свідка, адже перелік осіб, які не можуть допитуватись у якості свідка містить ч. 2 ст. 65 КПК України, цей перелік є вичерпним і до нього не віднесено заборони у допиті в якості свідка, особи, яка набула статус цивільного позивача у кримінальному провадженні.
Із наведених вище підстав не погоджується колегія суддів і з твердженнями сторони захисту, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, а тому були порушені права обвинуваченого на захист, зокрема через те, що свідок не наділений правом на звернення із цивільним позовом. Водночас слід зауважити, що обвинуваченому надавалась копія цивільного позову, суд заслуховував та врахував позицію сторони захисту з приводу заявленого цивільного позову, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що під час розгляду кримінального провадження судом були порушені права обвинуваченого, зокрема, на захист. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що цивільний позов був заявлений в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 128 КПК України, особою, яка має на це право і суд розглядаючи такий позов ОСОБА_9 задовольнив його в межах тих сум, які заявлялись, а тому відсутні підстави вважати, що такими діями суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , а тому вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного м. Кіровограда від 20.04.2018 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4