Справа № 357/2411/18
2/357/1576/18
Категорія 57
10 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Ліщинська О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона є одним із співвласників квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №41828 від 17.01.2008 року. Іншими співвласниками є її діти та покійний чоловік ОСОБА_2 Позивач звернулася за оформленням спадщини і державний нотаріус повідомив, що на підставі постанови АА №140059 від 28.04.2006 року, винесеної державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Н.І. Смакота було накладено арешт на 1\5 частину вказаної квартири, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №2-494 від 23.10.2002 року та який є боржником КП «Київ Млин». Постанова про арешт була винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №1-48 від 2000 року, виданого Южноукраїнським міським судом. Позивач просила суд скасувати вказану постанову державного виконавця Білоцерківського міськвідділу ДВС. В судовому засіданні, позивач, уточнивши свої позовні вимоги просила суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_2, накладений на підставі постанови АА №140059 від 28.04.2006 року, винесеної державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Н.І. Смакота.
В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнений позов.
Відповідач не направив в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, жодних заяв, відзиву чи клопотань не подали.
Заслухавши представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та члени її сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності, тобто по 1\5 частині у кожного. Право власності вказаних осіб виникло на підставі Свідоцтва про право власності №41828 від 17.01.2008 року, тобто шляхом приватизації даної квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Право власності вказаних осіб належно зареєстровано (а.с.7,8).
За ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Положеннями ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.
Отже, позивач та члени її сім'ї набули права власності на вказану квартиру у встановленому законом порядку, їх право власності на це майно зареєстровано відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Даних щодо спору про право власноті на вказане майно не має.
Як вбачається з відомостей, наданих державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 1\5 частина цієї квартири перебуває під арештом та забороною відчуження і належить з з 23.10.2002 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_8 1973 року народження. Підстава виникнення обтяження: постанова АА №140059 від 28.04.2006 року державного виконавця Н.І. Смокоти з виконання виконавчого листа №1-48 від 2000 року, виданого Южноукраїнським міським судом по виконанню вироку від 18.07.2000 року.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, що в 2002 році частина спірної квартири не могла перебувати у власності гр. ОСОБА_4, оскільки відносилася до державного житлового фонду та перебувала з 1983 року в користуванні сім'ї позивача і, лише, в 2008 році була приватизована, що підтверджено належними доказами. Родина позивача не знайома з гр. ОСОБА_4 та не знала про обтяження квартири. Наразі, позивач бажає оформити свої спадкові права після померлого чоловіка ОСОБА_2, але наявність безпідставної заборони на відчуження квартири є перешкодою інтересів та прав позивача та її членів сім'ї, як співвласників квартири.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
На звернення позивача в лютому 2018 року до Білоцерківського міського відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна, арешт так і не був знятий по даний час. Натомість, ДВС повідомила, що перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Білоцерківському міськвідділі ДВС на примусовому виконанні виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 1954 р.н. заборгованості не перебуває. Копії документів, які стали підставою для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4, надати не має можливості, в зв'язку із їх знищенням (а.с.11,33)
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Положеннями ч.ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, судом при вирішенні спору враховуються ті обставини, що арешт було накладено на майно боржника ОСОБА_4, але власником нерухомого майна квартири АДРЕСА_5 на момент накладення арешту він не був, з 1983 року дана квартира перебувала у володінні сім'ї ОСОБА_1 та з 17.01.2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приватизували дану квартиру, належно зареєстрували своє право спільної часткової власності на нерухомість.
А тому, проаналізувавши все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зняття арешту з майна, оскільки позивач, як співвласник майна, позбавлена можливості розпорядитися її власністю, успадкувати частку покійного чоловіка, а іншого способу захисту прав позивача не існує.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 182, 321, 328, 391 ЦК України, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2, накладений на підставі постанови АА №140059 від 28.04.2006 року, винесеної державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Н.І. Смакота.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 16 липня 2018 року.
СуддяО. Я. Ярмола