11 липня 2018 року
м.Суми
Справа №585/1113/18
Номер провадження 22-ц/788/1215/18
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Роменська міська рада Сумської області, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2018 року в складі судді Шульги В.О., ухвалене у м. Ромни,
26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на гараж цегляний літ. «А-1», загальною площею 32,9 кв.м, розташований на земельній ділянці, площею 0,0053 га, кадастровий номер НОМЕР_1 цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_2.
ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що є власником земельної ділянки, площею 0,0053 га, кадастровий номер НОМЕР_1 цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з протоколом № 42 про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2018 року за результатами перевірки дотримання вимог містобудівної документації виявлено, що ОСОБА_1 у 2008 році на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 збудовано гараж без дозвільних документів, затверджених проектних рішень, без права власності чи користування земельною ділянкою, а отже самочинно. Згідно з постановою № 24 по справі про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2018 року головного інспектора УДАБІ у Сумській області позивач у 2008 році самочинно збудувала гараж, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП, накладено штраф в сумі 850 грн. Копією квитанції підтверджується, що ОСОБА_1 штраф сплатила. Відповідно припису № 42 від 16 лютого 2018 року головного інспектора буднагляду УДАБІ у Сумській області від ОСОБА_1 вимагається усунути виявлені порушення шляхом введення в експлуатацію самочинно збудованого гаража або ж вжити інші заходи, які відповідають вимогам чинного містобудівного законодавства. Термін виконання до 16 квітня 2018 року. Згідно техпаспорта на гараж за адресою: м Ромни, АДРЕСА_2 власником гаража є позивач. Пунктом 9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Позивач звернулася до УДАБІ у Сумській області з проханням ввести в експлуатацію зведений самочинно гараж. Листом від 16 лютого 2018 року № 40-1018/380-18 УДАБІ у Сумській області відмовило у прийнятті в експлуатацію гаражу через відсутність правового механізму для прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та рекомендувало вирішити спір в судовому порядку. Відповідно до експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 1075 від 09 січня 2018 року, не зданий в експлуатацію гараж літ. А-І, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідає державним будівельним нормам, придатний для подальшої експлуатації. Доступ до обслуговування будови є, водостік організований на ділянку власника. Гараж побудований самочинно, прибудований до іншого гаражу, власником якого є ОСОБА_2 Згідно звіту про незалежну оцінку майна вартість гаражу за адресою: АДРЕСА_1, станом на 11 січня 2018 року складає 71680 грн. Виходячи зі змісту ст. 376 ЦК України слід дійти висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Зазначена умова є єдиною для визнання права власності на об'єкт нерухомості за такою особою. Враховуючи вказане, вважає, що за нею у судовому порядку може бути визнане право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, оскільки таке будівництво не суперечить суспільним інтересам, не порушує прав та інтересів інших осіб, експертним висновком № 1075 підтверджується відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості, безпечність його експлуатації. Право власника на забудову здійснено з використанням земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
При цьому зазначає, що судом не взято до уваги ту обставину, що у висновку містяться ряд посилань на норми ДБН, що безпосередньо регламентують порядок проектування нових та реконструкцію існуючих автостоянок і гаражів, зокрема В.2.3.- 15:2007 «Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» Форма та зміст висновку відповідають вимогам, встановленим ст. 102 ЦПК України.
Вказує, що не відповідає обставинам справи і висновок суду про те, що у висновку відсутні обставини щодо того, чи порушені права власника іншого гаража такою прибудовою. Вказане спростовується висновком експерта на стр. 3 «водостік організований на ділянку власника, стоку атмосферних опадів з покрівлі будови на територію суміжних ділянок немає».
Сторони відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не подали.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 16 вересня 2015 року вказано, що земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована в м. Ромни АДРЕСА_2 для будівництва індивідуальних гаражів, належить ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Роменської міської ради 30 листопада 2010 року. Документ що посвідчує право - Державний акт від 03 жовтня 2011року ЯЛ 434920.
Згідно протоколу № 42 від 16 лютого 2018 року, який складено головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу УДАБІ, відносно ОСОБА_1: будівництво об'єкта здійснено ОСОБА_1 За результатами проведеної перевірки виявлено порушення містобудівного законодавства, а саме ОСОБА_1 у 2008 році на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1, збудовано гараж без дозвільних документів та затверджених проектних рішень, а також без права власності чи користування земельною ділянкою, а отже самочинно, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». При проведенні перевірки ОСОБА_1 надані наступні документи: технічний паспорт, державний акт на право власності на земельну ділянку, пояснення ОСОБА_1
Постановою № 24 по справі про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, накладено штраф в сумі 850 грн. В обґрунтування постанови вказано, що у 2008 році на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться в м. Ромни АДРЕСА_2 збудовано гараж без дозвільних документів та затверджених проектних рішень, а також без права власності чи користування земельною ділянкою, а отже самочинно, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
В технічному паспорті на гараж по АДРЕСА_2 в м. Ромни власником вказана ОСОБА_1 Паспорт виготовлений 12 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_4 При цьому в паспорті відсутні відмітки, що даний гараж збудований в 2008 році, в ньому взагалі відсутні відмітки про дату будівництва гаража.
16 лютого 2018 року за № 40-1018/380-18 УДАБІ у Сумській обл. направило на адресу ОСОБА_1 інформацію, в якій вказано, що УДАБІ розглянуто її звернення про введення в експлуатацію самочинно збудованого гаражу, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1. Також вказано, що на сьогодні в управлінні правові підстави для введення в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів будівництва відсутні.
З експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 1075, який складено 09 січня 2018 року, вбачається, що не зданий в експлуатацію гараж літ. «А-І», розташований за адресою АДРЕСА_2, відповідає державним будівельним нормам і придатне до подальшої експлуатації. В дослідницькій частині вказано, що гараж літ. «А-І» являє собою прямокутне в плані, одноповерхова цегельна будова, з розмірами по зовнішніх гранях 4,7 х 8,14 м, прибудована до іншого гаражу. Доступ для обслуговування будови є. Водостік організований на ділянку власника, стоку атмосферних опадів з покрівлі будови на територію суміжних ділянок немає. Порушень п. 3.24*, 3.25 ДБН 360-92** немає.
У звіті про проведення технічного обстеження гаража «А-І», за адресою: АДРЕСА_2 під п. 7 вказано - Інформація про результати технічного обстеження: за результатами технічного обстеження об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Згідно свідоцтва про право власності, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0047 га кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав вбачається, що право власності на гараж в АДРЕСА_2, виникло на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Видане 05 листопада 2015 року Реєстраційною службою Роменського МРУЮ. Дані про власника у довідці відсутні.
Рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів для підтвердження того, що будівництво гаража проведено з дотриманням будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм і правил.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Частина 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 при розгляді справ даної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно п. 12 вказаної Постанови у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
У пункті 14 зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК).
В ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** вказано: п. 3.24* У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається. Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки; п. 3.25* Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки» та СНІП II-4-79 «Естественное и искусственное освещение» як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у висновку містяться ряд посилань на норми ДБН, що безпосередньо регламентують порядок проектування нових та реконструкцію існуючих автостоянок і гаражів, зокрема В.2.3.- 15:2007 «Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», форма та зміст висновку відповідають вимогам, встановленим ст. 102 ЦПК України, не спростовують висновків суду, оскільки в експертному висновку зазначено, що спірний гараж побудований з дотриманням п. 3.25, 3.24 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень», проте п. 3.24 стосується забудови присадибних ділянок, проте земельна ділянка на якій побудовано гараж має інше призначення, а п. 3.25 говорить про відстань до сусідньої земельної ділянки від побудованого гаража не менше 1 м, проте така відстань позивачем не дотримана і гараж прибудований до сусіднього гаража іншого власника.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області відмовилося ввести в експлуатацію самочинно побудований нею гараж, посилаючись на відсутність правових підстав, тому вона і звернулася до суду.
Проте, згідно Закону України від 22.03.2018 року, що набрав чинності 20.04.2018 року «Про внесення зміни до п. 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прияняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, абзац перший - п'ятий п. 9 розділу V замінено трьома новими абзацами такого змісту:
«Орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільвого призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення».
У зв'язку з цим абзаци шосий та сьомий вважати відповідно абзацами четвертим та п'ятим.
Тобто, правові підстави для введення в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, передбачені зазначеним вище Законом, що свідчить про наявність можливості узаконення спірного гаражу без звернення до суду. Оскільки суд своїм рішенням не може підміняти дії та рішення інших органів державної влади, вчинення яких входить в компетенцію останніх, зокрема, вирішення технічних питань - прийняття в експлуатацію будівель та споруд.
Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Враховуючи те, що ціна позову 71680 грн. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 * 100 = 176200 грн.), є підстави для визнання цієї справи малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді : О.Ю. Кононенко
С.С. Ткачук