Справа № 573/1088/18
Номер провадження 1-в/573/54/18
13 липня 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника сектору пробації: ОСОБА_4 ,
засудженої: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля заявузасудженої ОСОБА_5 про звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році»,
03 липня 2018 року засуджена ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про звільнення від відбування покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року у виді одного року позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком один рік на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_5 заяву підтримала.
Прокурор ОСОБА_3 та начальник Білопільського районного сектору з питань пробації в Сумській області ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечували.
Заслухавши учасників судового провадження, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали особової справи засудженої ОСОБА_5 , оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 85 КК України визначено, що на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Відповідно до ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Питання територіальної підсудності розгляду клопотань про застосування амністії не врегульовано ні Законом України «Про амністію в 2016 році», ні Законом України «Про застосування амністії в Україні», ані КПК України, а тому необхідно керуватися ч. 6 ст. 9 КПК України, яка передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Виходячи з засад законності та застосовуючи аналогію кримінального процесуального закону стосовно вирішення питань підсудності клопотання за Законом України «Про амністію в 2016 році», враховуючи, що заявлене клопотання порушує питання про фактичне звільнення від відбування призначеного судом покарання, а відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 та п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання із застосуванням ст. 74 КК України віднесено до компетенції місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, то і клопотання в порядку Закону України «Про амністію в 2016 році», щодо особи, яка відбуває призначене їй покарання, повинно розглядатися за територіальною підсудністю, тобто за місцем відбування покарання засудженим.
Відповідно до п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми та визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили.
Судом встановлено, що вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року затверджено угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 від 05 січня 2018 року. Останню визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 104 КК України, з урахуванням положень ст. 75 КК України призначено покарання у виді одного року позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком один рік, з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання (а. с. 4-5).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 березня 2018 року прокурору у кримінальному провадженні відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на вищевказаний вирок (а. с. 3).
З 17 квітня 2018 року і по даний час засуджена перебуває на обліку в Білопільському районному секторі з питань пробації в Сумській області.
ОСОБА_5 засуджена за чинення вперше у неповнолітньому віці злочинів, які відповідно до положень ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та не поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я. Після засудження остання нового злочину не вчинила, до адміністративної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується задовільно, позитивно її охарактеризувала також у судовому засіданні начальник Білопільського районного сектору з питань пробації в Сумській області ОСОБА_4 .
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що на засуджену ОСОБА_5 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році». При цьому передбачені ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» обставини, які б виключали можливість застосування амністії до останньої судом не встановлені.
Статтею 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
З огляду на викладене вище, суд не знаходить підстав, які перешкоджали б застосуванню амністії відносно ОСОБА_5 та звільненню її від відбування покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а відтак заява останньої підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 86 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. ст. 1, 9 10, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, ст. 1, 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд
Заяву засудженої ОСОБА_5 про звільнення від покарання відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році»задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання, призначеного вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2018 року у виді одного року позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком один рік та покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом семи діб з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: