Номер провадження: 22-ц/785/5096/18
Номер справи місцевого суду: 6-55/11
Головуючий у першій інстанції Бобуйок А. Д.
Доповідач Гірняк Л. А.
11.07.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів- Сегеди С.М., ЦюриТ.В.,
За участю секретаря- Лопотан В.І.
Осіб,що беруть участь у справі :
Заявник - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19 липня 2011 року по цивільній справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Біляївського РУЮ про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України,-
21.06.2011 року відділ державної виконавчої служби Біляївського РУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України посилаючись на те, що на виклики державного виконавця боржник неодноразово не з'являється та злісно ухиляється від виконання рішення суду, яке до теперішнього часу залишається невиконаним.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19 липня 2011 року подання задоволено та ОСОБА_5 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язання ,покладених на нього рішенням суду.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду та відмовити в задоволенні подання .
В судове засідання представник відділу державної виконавчої служби Біляївського РУЮ не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
В заяві просить справу слухати за їх відсутністю.
В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН
В апеляційній скарзі заявник посилається на відсутність доказів отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та підтвердження його свідомого ухилення від виконання боргових зобов'язань.
До суду не надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відділі ДВС Біляївського РУЮ на виконанні знаходилось виконавче провадження за №В-12/244 з примусового виконання виконавчого листа № 6-2444, виданого 23.12.2009 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа Банк» грошової суми 384 111,64 грн.
Ухвалою апеляційного суду одеської області від 13.06.2018року витребувано з відділу ДВС Біляївського РУЮ одеської області належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП № 25560245 від 01.04.2011 року.
Відповідно заяви від 12.06.2018 року № 10636/25 зазначено, що перевіркою бази АСВП Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчий лист № 6-2444 виданий 23.12.2009 року виданого Новозаводським районим удом м. Чернігова про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа Банк» завершено 27.12.2013року,повторно до відділу не надходило.Виконавче провадження передано до архіву органу державної виконавчої служби,приватного виконавця,становити три роки.
Тимчасово обмежуючи виїзд за межі України районний суд виходив з того, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання рішення суду.
Колегія суддів констатує, що документальних відомостей про одержання заявником вищезазначених постанов та про виклик його до виконавчої служби державним виконавцем суду не представлено.
Апеляційний суд Одеської області позбавлений можливості оглянути виконавче провадження так як виконавчий лист № 6-2444 виданий 23.12.2009 року виданого Новозаводським районим удом м. Чернігова про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа Банк» завершено 27.12.2013 року,повторно до відділу не надходило. Виконавче провадження передано до архіву органу державної виконавчої служби,приватного виконавця,становити три роки.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.
Згідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України,що діяла на час вчинення процесуальних дій, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Колегія суддів зауважує, що з погляду на значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне .Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межіУкраїни ві д01.02.2013 року).Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Таким чином, оскільки державним виконавцем не надано належні та об'єктивні докази на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов'язання, у суду, на думку колегії суддів, не було правових підстав для задоволення подання державного виконавця.
Колегія суддів також зауважує, що звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі №6-55583ск13 (ухвала від 31.01.2014 року), у справі №6-51650ск13 (ухвала від 24.01.2014 року).
З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд помилково обмежив ОСОБА_5 у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України за відсутності належних та допустимих доказів його свідомого ухилення від боргових зобов'язань, а тому в силу ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст. 367,368,374, 376 ,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19 липня 2011 року скасувати.
В поданні Відділу державної виконавчої служби Біляївського РУЮ про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді - С.М. Сегеда
Т.В. Цюра