вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"11" липня 2018 р. Справа№ 911/198/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №71 від 07.05.2018 (вх. №09.1-04.2/2803/18 від 04.05.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018
у справі №911/198/18 (суддя - Чонгова С.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Леськова Валерія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"
про стягнення 196 820,28 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Оксимчук А.О., довіреність № б/н від 13.02.18
Фізична особа-підприємець Леськов Валерій Петрович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" про стягнення 196 820,28грн, а саме: 173 186,07грн - інфляційні витрати за період з 01.02.2015 до 30.01.2018; 23 634,21 грн - проценти річних за період з 01.02.2015 до 30.01.2018.
Позов обґрунтований тим, що оскільки відповідачем на час звернення з позовом частково було виконано рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2015 по справі № 911/59/15 про стягнення 381 938,06 грн заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 02.04.2012, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні та річні.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2018 (повний текст рішення складено 18.04.2018) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на користь Фізичної особи підприємця Леськова Валерія Петровича 23 583,43 грн 3% річних, 173 186,07 грн втрат від інфляції, а також 2 949,36 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 50,78 річних відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 526, 530, 610, 625, 903 ЦК України та встановленням обставин несвоєчасного виконання зобов'язань з оплати вартості наданих послуг, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", 07.05.2018 подав апеляційну скаргу №71 від 07.05.2018 (вх. №09.1-04.2/2803/18 від 04.05.2018), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/198/18 повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що правовідносини, які виникли з приводу невиконання судового рішення, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Смірнова Л.Г., суддів Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 21.06.2018.
При відкритті апеляційного провадження позивачу надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань в порядку підготовки справи до розгляду.
06.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача - ФОП Леськова В.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", в якому сторона просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта позивач вказує на правомірність застосування місцевим господарським судом положень ст. 625 ЦК України як особливої міри відповідальності боржника.
20.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття судового рішення Великою палатою Верховного суду в іншій справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 задоволено самовідвід судді Смірнової Л.Г. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/198/18. Матеріали справи №911/198/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.
Розпорядженням в.о. Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 на підставі вказаної ухвали призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/198/18.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018 для розгляду справи №911/198/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я. Вказана колегія суддів ухвалою від 25.07.2018 прийняла до свого провадження дану справу, її розгляд призначено на 11.07.2018.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується залученою до матеріалів справи роздруківкою з сайту Укрпошти. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих ст. 273 ГПК України, а також з врахуванням того, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивач, повідомленого належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Також апелянт відмовився від заявленого ним клопотання про зупинення провадження у даній справі, що зафіксовано в судовому засіданні звукозаписувальним технічним засобом Програмно-апаратним комплексом «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до ч. 1 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
02.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (за договором довіритель, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Леськовим Валерієм Петровичем (за договором повірений, позивач) було укладено договір про надання юридичних послуг б/н (далі-договір), відповідно до умов якого довіритель доручив, а повірений прийняв на себе зобов'язання про надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.11-12).
Згідно п. 2.1 (в редакції угоди про внесення змін та доповнень від 04.04.2012) договору передбачено, що повірений зобов'язується надавати довірителю юридичну допомогу з приводу представництва його інтересів у господарському суді м. Києва, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України, Верховному Суді України при розгляді:
- справи №5011-11/2858-2012 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "ІТЦ-Центр", ТОВ "Авто-Лайн" про стягнення 658 610,61 грн,
- справи №5011-30/2796-2012 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "ІТЦ-Центр", ТОВ "Авто-Лайн" про стягнення 661 635,92 грн,
- справи №5011-30/2798-2012 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "ІТЦ-Центр", ТОВ "Авто-Лайн" про стягнення 167 300,45 грн,
- справи №5011-18/2832-2012 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "ІТЦ-Центр", ТОВ "Авто-Лайн" про стягнення 220 549,71 грн.
Відповідно до п.4.1.1 та 4.1.2 договору щомісячно за ведення судових справ (усіх або будь-якої з них), вказаних в п. 2.1 даного договору, довіритель не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця сплачує повіреному 8 000,00 грн. Довіритель сплачує вартість послуг повіреного за квітень 2012 року не пізніше 12.04.2012. У випадку відмови (повністю або частково) в задоволенні позовних вимог ТОВ "УніКредит Лізинг", припинення провадження судом у вказаних справах довіритель зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили сплатити вартість послуг повіреного у розмірі 10% від розміру суми відповідного позову ТОВ "УніКредит Лізинг", зазначеної ТОВ "УніКредит Лізинг" на дату укладення даного договору, в задоволенні стягнення якої судами відмовлено (повністю або частково), або в частині позовних вимог щодо якої провадження припинено.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором щодо оплати за надані юридичні послуги у встановлений договором строк було предметом розгляду справи №911/59/15 Господарського суду Київської області.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2015 у справі №911/59/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на користь Фізичної особи-підприємця Леськова Валерія Петровича: 309 009, 67 грн заборгованості, 10 844, 98 грн 3% річних, 54 594, 43 грн інфляційних втрат, 7 488, 98 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16.02.2015 на виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області видано наказ, який переданий позивачем на виконання до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 113).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області від 11.01.2016 відкрито виконавче провадження № 49757684 з виконання наказу № 911/59/15, виданого Господарським судом Київської області 16.02.2015 (а.с. 114).
Постановою начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 08.11.2017 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та заяви стягувача виконавчий документ повернуто позивачу (а.с. 115).
09.11.2017 приватним виконавцем Говоровим П.В. відкрито виконавче провадження №55125645 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі №911/59/15 щодо стягнення з ТОВ "Авто-Лайн" на користь ФОП Леськова В.П. 381 938,06 грн, про що винесено відповідну постанову (а.с. 116).
22.02.2018 Постановою приватного виконавця Говорова П.В. у зв'язку з виконанням наказу № 911/59/15 в повному обсязі виконавче провадження № 55125645 закрито (а.с. 124).
Предметом розгляду у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця Леськова Валерія Петровича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" 196 820,28 грн, а саме: 173 186,07грн - інфляційні витрати за період з 01.02.2015 до 30.01.2018; 23 634,21 грн - проценти річних за період з 01.02.2015 до 30.01.2018, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати вартості наданих послуг згідно договору б/н від 02.04.2012.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язання з оплати вартості наданих послуг рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2015 у справі №911/59/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" 381 938,06 грн.
Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи документів вірно встановлено, що заборгованість з оплати вартості наданих послуг, яка була присуджена до стягнення за рішенням суду, повністю виконана ТОВ «Авто-Лайн» 22.02.2018, про що зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту вищенаведеної норми суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором про надання послуг, яке боржник не виконав на час звернення з позовом не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Твердження апелянта про те, що приписи статті 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини та поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду (договірне зобов'язання) та не застосовуються до спірних правовідносин, які виникли з виконання судового рішення не є обґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується з обов'язком боржника з такої сплати.
З аналізу норм ст. 625 ЦК України випливає, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду Постанові від 16 травня 2018 № 686/21962/15-ц відступила від правової позиції Верховного Суду України висловлені у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, яка полягала у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) та постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, яка полягала у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч. 5 ст. 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, їх задоволення. Відтак порушень норм матеріального права судом апеляційної інстанції не встановлено.
Оскільки питання правомірності розміру стягнутих Господарським судом Київської області сум інфляційних та річних апелянтом не порушено, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі № 911/198/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі № 911/198/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі № 911/198/18 залишити без змін.
3. Справу № 911/198/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 16.07.2018