13 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/425/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі
за позовом Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до Відкритого акціонерного товариства "Оріана" про стягнення незаконно виплаченої пенсії у розмірі 32 512,35 грн,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року Калуське об'єднання управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Пенсійний фонд) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (далі - ВАТ "Оріана") в якому просило стягнути з відповідача на його користь 32 521,35 грн збитків понесених в результаті виплати пенсії на підставі недостовірної довідки відповідача.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 (суддя Рочняк О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (колегія суддів: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.), у позові відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що саме відповідач, у зв'язку з видачею ним довідки №257 від 07.02.2005 з недостовірною інформацією щодо розміру заробітної плати ОСОБА_3, повинен нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України, проте з даним позовом позивач звернувся з пропуском встановленого приписами статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) трирічного строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем, що відповідно до вимог частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Пенсійний фонд посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначає про те, що пенсіонером ОСОБА_3 до його смерті відшкодування суми переплати пенсії відбувалося у добровільному порядку, тому підстави для звернення з позовом до відповідача виникли лише після смерті пенсіонера, що свідчить про поважність причин пропуску звернення Пенсійним фондом до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Пенсійний фонд просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.05.2001 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міськради звернувся ОСОБА_3 із заявою про призначення пенсії за віком, до якої було долучено довідку № 197 від 07.06.2001 про заробітну плату за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991, видану ВАТ "Оріана".
13.05.2004 ОСОБА_3 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, до якої було додано довідки про заробітну плату № 236 від 02.02.2004 за період роботи з 01.01.1988 по 31.12.1992 та № 927 від 03.06.2004 за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1996, видані ВАТ "Оріана".
30.12.2004 ОСОБА_3 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, до якої було додано довідку про заробітну плату № 257 від 07.02.2005 за період роботи з 01.01.1972 по 31.12.1976, видану ВАТ "Оріана", згідно якої індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії після перерахунку склав 3,70514, а розмір перерахованої пенсії - 448,50 грн.
В грудні 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провело перевірку правильності визначення пенсії окремим громадянам за довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, виданими ВАТ "Оріана", за результатами якої був складений акт від 28.12.2011.
За наслідками зустрічної перевірки дані довідки про заробітну плату № 257 від 07.02.2005, виданої ВАТ "Оріана", не підтверджено, оскільки виявлено розбіжності між даними, що містяться у довідці та особовими рахунками.
08.12.2011 ВАТ "Оріана" видало нову довідку № 604 про заробітну плату ОСОБА_3 за період роботи з 01.01.1972 по 31.12.1976, яка містила дані, що були відмінні від даних раніше виданої довідки № 257 від 07.02.2005.
09.12.2011 Пенсійним фондом було проведено перерахунок пенсії та встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_3 становив 231,94 грн, а надмірно сплачена сума пенсії разом із видатками на оплату поштових послуг - 50 925,72 грн.
Пенсіонером ОСОБА_3 у добровільному порядку відшкодовано Пенсійному фонду 18 413,37 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонер ОСОБА_3 помер, а сума надмірно отриманої пенсії, що залишилась ним не відшкодованою становить 32 512,35 грн.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
У відповідності з вимогами пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Приписами статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність, за загальним правилом, настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За таких обставин, встановивши, що надмірний розмір пенсії ОСОБА_3 було визначено органом Пенсійного фонду на підставі недостовірних даних довідки ВАТ "Оріана", суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність складу господарського правопорушення, що є підставою для покладення на ВАТ "Оріана" відповідальності за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.
Аналогічних правових висновків дотримується Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 517/186/17.
Разом з тим, встановивши, що право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло 29.12.2011, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей між даними довідки ВАТ "Оріана" № 257 від 07.02.2005 та особовими рахунками ОСОБА_3, та врахувавши заяву ВАТ "Оріана" про застосування строку позовної давності, суди попередніх інстанцій керуючись вимогами частини 4 статті 267 ЦК України дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом.
При цьому суди правильно виходили з того, що часткове повернення ОСОБА_3 надмірно виплаченої йому пенсії, не свідчить про переривання строку позовної давності щодо вимог до ВАТ "Оріана", та не визнається поважною причиною пропуску позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки Пенсійний фонд не був позбавлений права на звернення до суду із відповідним позовом саме до ВАТ "Оріана", як до особи, що видала довідку з недостовірною інформацією.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що правовідносини пенсіонера ОСОБА_3 з Пенсійним фондом та правовідносини ВАТ "Оріана" із Пенсійним фондом є відмінними і самостійними, оскільки у правовідносинах з Пенсійним фондом пенсіонер ОСОБА_3 діяв не від імені ВАТ "Оріана", а із самостійними можливими правами та обов'язками, що не було предметом розгляду у даній справі.
Посилання касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на підставі цієї норми пенсіонером ОСОБА_3 до його смерті відшкодування суми переплати пенсії відбувалося у добровільному порядку, тому підстави для звернення з позовом до відповідача виникли лише після смерті пенсіонера, що свідчить про поважність причин пропуску звернення Пенсійним фондом до суду з даним позовом, відхиляються колегією суддів так як спростовуються вищевикладеним та не спростовують правильних висновків судів про виплату ОСОБА_3 надмірного розміру пенсії саме на підставі недостовірних даних довідки ВАТ "Оріана", яке і повинне відшкодовувати позивачу завдану майнову шкоду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанова прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі № 909/425/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. Краснов
Судді: Г. Мачульський
І. Кушнір