12 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 554/7709/17
Провадження № 11-584апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали заяви ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі № 554/7709/17 за його позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними й зобов'язання вчинити дії та
03 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позивачурозрахунку пенсії на загальних підставах замість розрахунку за статтею 57 Закону України від
28 лютого 1991 року № 796-XII«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), тобто відповідно до розміру доходу, який він отримував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування в розрахунках пенсії періодів роботи у зоні відчуження у трикратному розмірі, тобто 37 робочих днів
(111 днів у потрійному розмірі);
- визнати, що станом на дату призначення пенсії - у травні 2015 року з вини відповідача відбулося фактичне відтермінування в призначенні позивачу пенсії на
43 місяці, тобто з 01 жовтня 2011 року (дати вступу в дію норм статті 29 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV)) по 18 травня 2015 року;
- установити, що датою виходу на пенсію та початком відлікудля її розрахунку має бути травень 2015 року, тобто місяць фактичного призначення пенсії згідно з рішенням суду;
- зобов'язати відповідача врахувати періоди роботи позивача у зоні відчудження у потрійному розмірі, що становить 111 днів;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії з дати виходу на неї, що має бути встановлено судом, з використанням показників середньої заробітної плати та розміру мінімальної пенсії, що застосовуються у розрахунках для призначення пенсії у 2015 році;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату на користь позивача пенсії, обрахованої за формулою розрахунку пенсії, передбаченоїчастиною першою статті 27 Закону № 1058-IV, з урахуванням вимог статті 57 Закону № 796-XII щодо пільги з обчислення середньомісячного заробітку за роботу в зоні відчудження у вересні 1986 року відповідно донаведеного вище та документів у пенсійній справі;
- зобов'язати відповідача після нарахування пенсії здійснити виконання вимог
статті 29 Закону № 1058-IV щодо збільшення обчисленої пенсії на 0,5 % за кожний місяць відтермінування (відстрочення) призначення пенсії, тобто на 21,5 % (або 43 місяці);
- зобов'язати відповідача виплатити перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат.
Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 09 січня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2018 року залишив без змін згадане рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 травня 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня
2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
15 березня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки за цією категорією справ (справа незначної складності) не передбачено можливості касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
14 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень у справі № 554/7709/17, у якій просив, зокрема, визнати «факт неоднозначного застосування судами першої та апеляційної інстанцій законів та інших правових норм» у справах, посилання на які є у заяві, а також скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
15 березня 2018 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 29 травня 2018 року заяву ОСОБА_3 залишив без руху та надав йому десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків заяви.
У цій ухвалі заявнику наголошено на тому, що він, звертаючись до Великої Палати Верховного Суду з вимогою про перегляд судових рішень, не вказав визначеної законом підстави для такого перегляду та не навів обґрунтування її наявності.
ОСОБА_3 було роз'яснено, що до Великої Палати Верховного Суду може бути подано заяву про перегляд ухвалених нею як судом апеляційної або касаційної інстанції судових рішень з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 КАС України, якщо Великою Палатою Верховного Суду було змінено або ухвалено нове судове рішення, а також заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу.
Заявнику запропоновано на усунення недоліків заяви уточнити, яке саме судове рішення та з якої підстави, визначеної процесуальним законом для здійснення провадження саме Великою Палатою Верховного Суду, має бути переглянуте цим судом, а також навести обґрунтування такої підстави та оформити своє процесуальне звернення до суду відповідно до вимог, установлених КАС України (залежно від підстав такого звернення).
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104335569784 копію ухвали від 29 травня 2018 року ОСОБА_3 отримав 08 червня 2018 року.
14 червня 2018 року ОСОБА_3 надіслав до суду заяву про усунення недоліків заяви про перегляд судових рішень, у якій указав на те, що суддя Великої Палати Верховного Суду в мотивувальній частині ухвали від 29 травня 2018 року щодо залишення його заяви без руху дійшов помилкового висновку про те, що ВеликаПалата здійснює перегляд судових рішень лише з підстав, передбачених статтею 361 КАС України, за нововиявленими обставинами та у зв'язку з виключними обставинами. При цьому заявник наголосив на тому, що ця справа має входити до переліку випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, тому що вона має виняткове для нього значення та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди неоднозначно застосовують норми права при вирішенні однакових справ. До того ж суд першої інстанції не відніс цю справу до категорії справ незначної складності, а суд апеляційної інстанції в ухваленій постанові зазначив про можливість її касаційного оскарження шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, що також свідчить про те, що ця справа не є справою незначної складності.
Підставами для звернення до ВеликоїПалати Верховного Суду із заявою вказано статтю 55 Конституції України, статтю 70 Закону № 796-XII, а також те, що ця справа містить проблему неоднозначного застосування норми права при вирішенні однакових справ судами першої та апеляційної інстанцій і є необхідність втручання Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду не вважає прийнятними вказані доводи заявника з огляду на таке.
У КАС України чітко визначено випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За нормами частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Отже, нормами КАС України не передбачено підстав для подання безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду учасником справи заявипро перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, тому у Великої Палати Верховного Суду немає повноважень для розгляду справи за такою заявою.
Таким чином, ОСОБА_3 в установлений судом строк не усунув недоліків заяви про перегляд судових рішень, на які вказано в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року, тому заява відповідно до частини третьої статті 366 та пункту 1 частини четвертої статті 169КАС України підлягає поверненню заявнику.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 169 і 366 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі № 554/7709/17 за його позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима І. В. Саприкіна
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко О. С. Ткачук
В. С. Князєв В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська