01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.04.2009 № 39/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Гарбузова Т.О. - представник за дов. № Н-01/844 від 26.03.2009;
від відповідача -Зонтов Ю.В. - представник за дов. Б/н від 01.06.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Донецька залізниця"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2009
у справі № 39/34 (суддя
за позовом Державне підприємство "Донецька залізниця"
до Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 88249,95 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Державне підприємство “Донецька залізниця” (далі - позивач) у грудні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 88 249,95 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору фінансового сублізингу №Д/П -071739/НЮ від 21.08.2007 та судових витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/34 в позові відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтоване приписами ч. 2 ст. 604 Господарського кодексу України з огляду на те, що зобов'язання відповідача з передачі предмета лізингу у грудні 2007 року, визначене в додатку № 3, припинилося шляхом новації.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/34 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртранслізинг” на користь позивача 88 249,95 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору фінансового сублізингу №Д/П -071739/НЮ від 21.08.2007 та судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/34 було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 88 249,95 грн. відповідають положенням ст. 193 ГПК України та ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Крім того, апелянт зазначив, що в порушення вимог ст. 59 ГПК йому не була надана копія відзиву на позовну заяву, яка була надана суду та залучена до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 у справі № 39/34, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 13.04.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 39/34 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Алданова С.О., Калатай Н.Ф.
14.04.2009 на підставі ст. 4-6 ГПК України та Закону України „Про судоустрій України” розгляд апеляційної скарги здійснено новим складом суду, який прийняв дану постанову.
14.04.2009 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду оголошувалась перерва до 28.04.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 по справі № 39/34 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що умовами укладеної додаткової угоди № 2 до спірного договору передбачено, що сторони узгоджують новий графік постачанню предмету лізингу, за яким ВАТ “Укртранслізинг” зобов'язується поставити предмет лізингу у новий термін, а старий графік постачання втрачає чинність, отже старе зобов'язання по справі було замінено новим зобов'язанням. На думку відповідача у позовних вимогах позивачу правильно відмовлено судом першої інстанції на підставі того, що старе зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч. 2 ст. 604 ЦК України).
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 21 серпня 2007 року між відповідачем та позивачем укладено договір фінансового сублізингу (аркуш справи 11) № Д/П-071739/НЮ (надалі -Договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є Мотовози МПТ - 6, які виготовлені згідно ТУ 3186-003-00210743-95 та згідно комплекту конструкторської документації МПТ-6-00.00.000, специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору та відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 2, який є невід'ємною частиною Договору, та отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається сублізингоодержувачем в строкове платне володіння і користування сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим Договором з відому і дозволу лізингодавця.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.
Статтею 5 даного Закону передбачено, що сублізинг -це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачем за договором сублізинг) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізинг предмет лізингу, отриманий раніше від Лізингодавця за договором лізингу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України “Про фінансовий лізинг”.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, згідно п. 2.1. Договору сублізингодавець (відповідач) передає сублізингоодержувачу (позивач) в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим Договором, предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмета лізингу в сублізинг визначаються додатками до цього Договору.
Згідно п. 5. 2. Договору передача предмету лізингу здійснюється відповідно до графіка передачі предмета лізингу в сублізинг (додаток № 3 до Договору) на умовах DD (ІНКОТЕРМС-2000) на станції:
- ст. Слов'янська ПЧ-22 Донецької залізниці (код станції 492006) - 1од.;
- ст. Штеровка ПЧ-10 Донецької залізниці (код станції 502301) - 1од.;
Відповідно до додатку 3 до Договору встановлено графік передачі Мотовозів МПТ-6 у грудні 2007 року.
Відповідно до п. 9.4. Договору за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком, сублізінгодавець сплачує сублізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Відповідач у грудні 2007 року Мотовози МПТ-6 позивачу не поставив.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за договором лізингу є, зокрема, не передача або затримка передачі предмета лізингу.
Стаття 217 Господарського кодексу України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання. Застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у статті 230 Господарського кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пенею відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач в 2008 році звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Укртранслізинг” про стягнення 44292,63 грн. штрафних санкцій за невиконання умов фінансового сублізинггу № Д/П 071739/НЮ від 21.08.2007. Так, рішенням господарського суду міста Києва № 26/151 від 29.05.2008 позов було задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укртранслізинг” (відповідач) на користь позивача 38520,55 грн. пені, 385,21 грн. державного мита та 102,62 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Грошові кошти в сумі 39008,38 грн. згідно рішення господарського суду міста Києва № 26/151 від 29.05.2008 відповідно до платіжного доручення № 2286 від 08.07.2008 були перераховані на рахунок позивача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Київський апеляційний господарський суду відзначає, що зазначене рішення господарського суду міста Києва не впливає на вирішення даного спору в розумінні ст.ст. 36, 43 ГПК України, оскільки предметом даного спору є стягнення пені за прострочення поставки предмету лізингу за січень-лютий 2008 року, тоді як за вказаним рішенням відповідачем була сплачена пеня за прострочення поставки предмету лізингу у грудні 2007 року.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 19.02.2008 між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № П-071739/-д (аркуш справи 33) до Договору, згідно з якою сторони домовилися про зміну графіку передачі майна в сублізинг та затвердили новий додаток №3 (аркуш справи 34) до Договору, яким встановили термін передачі Мотовозів МПТ-6 у січні - лютому 2008 та додаток № 4 “Базовий графік №1 нарахування лізингових платежів за 1 Мотовоз МПТ-6,грн..” (аркуші справи 35-36) належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № П-071739/-д з дати підписання цієї угоди додатки №№ 3, 4 до Договору втратили чинність. Сторони узгодили, що вони не мають претензій (стягнення пені) щодо прострочення виконання зобов'язань передбачених додатками, що втратили чинність.
Таким чином, станом на час розгляду справи є чинним погоджений самими сторонами додаток №3 до Договору, яким визначено “Графік передачі майна в сублізинг ВАТ “Укртранслізинг” на адресу ДП “Донецька залізниця” в 2008 році” та яким встановлено строк передачі майна відповідачем позивачу за умовами договору в січні - лютому 2008 року.
Крім того, 27.02.2008 між сторонами було підписано додаткову угоду № Д/П-071739/НЮ-д-1 (аркуш справи 32) до Договору фінансового сублізингу № Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, відповідно до п. 1 якої пункт 5.2. Договору було викладено у новій редакції, в якій було зазначено, що передача предмета лізингу здійснюється сублізінгодавцем відповідно до графіка передачі предмета лізингу в сублізинг (додаток № 3 до даного договору) на умовах DDP (ІНКОТЕРМС-2000) на станції:
- ст. Штерівка ПЧ-10 Донецької залізниці (код станції 502301)-1од.;
- ст. Ясинувата ПЧ-21 Донецької залізниці (код підприємства 9706, код станції492006), 86000, Яснувата, Донецька область, вул. Жовтнева, 168-а, Ясинувата дистанція колії - 1од.;
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач 18.01.2008 передав позивачу Мотовоз МПТ-6 №330 в тимчасове користування на умовах договору від 21.08.2007 № Д/П-071739/НЮ, що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 10.01.2008, передачею у фінансовий сублізинг № ПФЛ-000002 від 10.01.2008 та підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в сублізинг від 18.01.2008 (аркуш справи 152).
19.02.2008 відповідач передав позивачу Мотовоз МПТ-6 №331 в тимчасове користування на умовах договору від 21.08.2007 № Д/П-071739/НЮ, що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 19.02.2008, передачею у фінансовий сублізинг № ПФЛ-000022 від 19.02.2008 та підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в сублізинг від 19.02.2008 (аркуш справи 156).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав в строк, встановлений договором (згідно із додатковою угодою від 27.02.2008 та додатком 3 у новій редакції), а саме поставив позивачу Мотовози МПТ-6 №№ 330, 331 у сублізинг протягом січня-лютого 2008 року. А тому відповідачем не було порушено зобов'язання за Договором в частині своєчасної передачі позивачу предмету сублізингу.
Частиною 2 ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Таким чином Київський апеляційний господарський суд не приймає як обґрунтовані, посилання апелянта, що судом першої інстанції порушено норми матеріально права, а саме ч. 2 ст. 604 ЦК України.
Укладенням додаткової угоди від 19.02.2008 та визначенням нових строків передачі предмету сублізингу (додаток №3) зобов'язання відповідача з передачі Мотовозів МПТ-6 №№ 330, 331 у грудні 2007 року, визначене у додатку №3 (аркуш справи 27), припинилось шляхом новації. У зв'язку з викладеним, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені за період січень-лютий в розмірі 88249,95 грн. за невиконання умов договору фінансового сублізингу № Д/П -071739/НЮ від 21.08.2007 відсутні.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ненадання апелянту копії відзиву на позовну заяву, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 59 ГПК України надсилання копії відзиву позивачу є правом, а не обов'язком відповідача; крім того відповідно до ст. 22 ГПК України сторона не була позбавлена права ознайомитися з матеріалами справи та зробити витяги або копію відзиву до позовної заяви.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/34 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 39/34 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку
Головуючий суддя
Судді