13 липня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/346/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення та нарахування йому, ОСОБА_1, довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків заробітної плати судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати йому, ОСОБА_1, до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 25.04.1976 р. по січень 1978 р.;
- призначити, перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді без обмежень грошового розміру такого утримання, в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 112 КАС України.
В обґрунтування позову позивач вказував, що він з 24.04.2012 р. працював суддею апеляційного суду Чернівецької області. 12.03.2018 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою в якій просив переглянути питання про зарахування до стажу роботи судді період проходження строкової військової служби з 26 квітня 1976 р. по січень 1978 р. та здійснити відповідні перерахування щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці з жовтня 2016 р. На його звернення щодо врахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом №250/К-11 від 20.03.2018 р. повідомило, що підстав для зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді немає, оскільки це не передбачено діючим Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Позивач вважає дії відповідача щодо відмови зарахувати до стажу роботи на посаді судді час проходження військової служби протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, з огляду на те, що законодавством, яке діяло на момент виходу його у відставку було передбачено зарахування до стажу період проходження строкової служби.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив, в якому зазначило, що позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці за нормами Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №2453-VІ від 07.10.2010 р. Відповідно до записів трудової книжки та розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача на посаді судді складає 24 роки 5 місяців та 7 днів. Статтею 135 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №2453-VІ від 07.10.2010 р. передбачено виключний перелік посад які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, до яких не включено період проходження строкової служби. З огляду на дані обставини вважає безпідставними вимоги позивача про зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, тому правових підстав для зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби та обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % немає. Враховуючи зазначене відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.05.2018 р. відкрито провадження у адміністративні справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
З метою з'ясування всіх обставин у справі пунктом 4 вищевказаний ухвали суду, витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області додаткові докази по справі.
07.06.2018 р. у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2018 р., заперечував проти позовних вимог, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Після заслуховування вступного слова учасників справи та дослідження доказів на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, сторонами подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: вул. Юлдашева, буд. 14, смт. Глибока, Глибоцький р-н, Чернівецька обл., РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КР №162925 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій обл. 02.08.2005 р.) в період з 26.04.1976 р. по 05.03.1983 р. позивач проходив службу в лавах Радянської армії.
Наведені обставини не заперечувалися відповідачем та підтверджуються трудовою книжкою серія БТ-І №0378620 та військовим квитком серія НК №4511735 (а.с. 12-16, 17-22).
З 17.04.1992 р. по 23.04.2012 р. позивач працював суддею (головою) Глибоцького районного суду Чернівецької області. З 24.04.2012 р. по 22.09.2016 р. суддею апеляційного суду Чернівецької області (а.с. 13-16, 17-22).
Постановою Верховної Ради України “Про звільнення суддів” №1515-VIII від 08.09.2016 р. відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Чернівецької області (а.с. 31-50).
Як вказував позивач у адміністративному позові та судовому засіданні, наказом №05-02/460-К від 15.06.2016 р. його відраховано зі штату апеляційного суду Чернівецької області відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 р. №1515-VIII в зв'язку з виходом у відставку.
Наказом голови апеляційного суду Чернівецької області “Про внесення змін до наказу “Про звільнення ОСОБА_1 від 15.09.2016 р.” від 22.09.2016 р. №05-02/168-к пункт перший наказу “Про звільнення ОСОБА_1Т.” від 15.09.2016 р. №05-02/160-к викладено у такій редакції: відрахувати ОСОБА_1 зі штату апеляційного суду Чернівецької області 22.09.2016 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 р. №1515-VIII “Про звільнення суддів”, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 51).
На підставі заяви поданої позивачем, 23.09.2016 р. відповідачем призначено позивачу щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №2453-VI від 07.10.2010 р. з 23.09.2016 р. у розмірі 88 відсотків грошового утримання судді.
При призначенні позивачу пенсії, відповідачем враховано стаж його роботи на посаді судді 24 роки 5 місяців 7 днів, в т.ч. з 17.04.1992 р. по 23.04.2012 р. на посаді судді Глибоцького районного суду Чернівецької області та з 24.04.2012 р. по 22.09.2016 р. на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області.
12.03.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив повідомити про складові нарахування щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, а також повідомити, чи враховано при цьому та зараховано до стажу роботи судді період проходження строкової військової служби з 26 квітня 1976 р. по січень 1978 р. відповідно до військового квитка та норм перехідних положень Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №1402-VIІІ від 02.06.2016 р. та в разі не зарахування вказаного періоду до стажу роботи на посаді судді строкової військової служби, просив переглянути це питання та здійснити відповідні перерахування щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці з жовтня 2016 р. (а.с 11).
20.03.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом №250/К-11 надало відповідь на звернення позивача, відповідно до змісту якого повідомило про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи судді, який враховується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В обгрунтування відмови відповідач вказував, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання встановлюється судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Як вказував відповідач у листі №250/К-11 від 20.03.2018 р., керуючись вищенаведеними нормами, при стажі роботи на посаді судді 24 роки 5 місяців 7 днів щомісячне довічне грошове утримання обчислене позивачу в розмірі 88 відсотків заробітку і на даний час складає 26329,60 грн (29920, 00 грн х 88%, де: 29920,00 грн (17600 грн (оклад) + 12320,00 грн (надбавка за вислугу років).
Щодо врахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, посилаючись на положення ст. 135 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №2453-VІ від 07.10.2010 р. відповідачем зроблено висновок про відсутність правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду проходження військової служби з 26 квітня 1976 р. по січень 1978 р. (а.с. 10).
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.
Пунктом 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016 р., встановлено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції, яка діяла на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015р.) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992 р. (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом №2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Суд зазначає, що прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 р. № 192-VIІ (який набрав чинності 29.03.2015 р.), яким внесено зміни до Закону № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.
Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Конституційний суд України в рішенні від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно врахувати період проходження строкової військової служби з 26 квітня 1976 року по січень 1978 року, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 р. по справі № 308/6953/17, від 22.03.2018 р. по справі №520/5412/17.
Таким чином, позивач має право на перерахування та виплату, з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді без обмежень граничного розміру такого утримання, а тому вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку грошового утримання судді.
Отже, дії відповідача щодо призначення та нарахування позивачу довічного грошового утримання у відставці у розмірі 88 відсотків заробітної плати судді є протиправними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на встановлення судом протиправності дій відповідача щодо призначення та нарахування позивачу довічного грошового утримання у відставці у розмірі 88 відсотків заробітної плати судді задоволенню підлягає і позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 26 квітня 1976 р. по січень 1978 р. та перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді без обмежень граничного розміру такого утримання.
Суд зазначає, що позивач мав право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді з дати призначення йому довічного грошового утримання, тобто з 23.09.2016 р.
Разом з тим, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача можливе лише з врахуванням ч. 2 ст. 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
З матеріалів справи видно, що відмова у здійсненні перерахунку пенсії датована 20.03.2018 р., а тому, враховуючи викладене, а також виходячи із змісту та меж позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду з 20.10.2017 р.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу у включенні до складу стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2114,40 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.1014320384.1 від 18.04.2018 р., №0.0.1027026129.1 від 03.05.2018 р.(а.с. 8, 29).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) про призначення та нарахування ОСОБА_1 (вул. Юлдашева, буд. 14, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків заробітної плати (грошового утримання) судді.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати до стажу роботи судді Косована Трояна Трояновича (вул. Юлдашева, буд. 14, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1), що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 26.04.1976 р. по січень 1978 р.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (вул. Юлдашева, буд. 14, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1), з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді без обмежень граничного розміру такого утримання, з 20.10.2017 р.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Юлдашева, буд. 14, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) у сумі 2114,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345).
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя В.К. Левицький