Справа № 263/8834/18
Провадження № 3/263/2106/2018
06 липня 2018 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли з Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка не працює, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст. 173 КУпАП,
ОСОБА_2 22.06.2018 року о 17:00 годині, висловлювалася нецензурною лайкою в громадському місці біля будинку 104 по пр.Миру, що в Центральному районі м.Маріуполя, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП.
Правопорушник в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, про що в протоколі про адміністративне правопорушення мається розписка ОСОБА_2 та нею особисто зазначено, що з протоколом про адміністративне правопорушення вона згодна.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_2, якій було відомо про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлено про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 була своєчасно та належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Факт адміністративного правопорушення підтверджується протоколом від 22.06.2018 року ГП № 223583, письмовими поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4, рапортом від 22.06.2018 року.
Враховуючи особу ОСОБА_2, обставини справи, характер вчиненого правопорушення, вважаю, що на неї слід накласти адміністративне стягнення за ст. 173 КУпАП у виді штрафу в межах санкції статті.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173, 252, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів із дня отримання повного тексту постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя О.М. Томілін