Копія:
Справа № 208/2565/2012
Провадження №22-ц/772/1215/2018
Категорія: 39
Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1
Доповідач :Войтко Ю. Б.
10 липня 2018 року м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого: Войтка Ю.Б.,
суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2012 року, ухвалене під головуванням судді Янків Т.П. в м. Калинівка о 11 год. 15 хв.,
в цивільній справі № 208/2565/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Заявлений позов мотивувала тим, що 02 лютого 2002 року в с. Глинськ Калинівського району Вінницької області померла її бабуся ОСОБА_7
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 52736 грн. у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Родина» с. Глинськ Калинівського району Вінницької області, яку прийняла її дочка ОСОБА_8 - мати позивачки, однак оформити у встановленому законом порядку не встигла, так як і сама померла 18 січня 2010 року.
Позивач ОСОБА_2 являється спадкоємцем першої черги за законом на майно померлої матері, так як після її смерті фактично прийняла спадщину, однак оформити свої спадкові права не має можливості, оскільки спадкодавець ОСОБА_8 не встигла оформити в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2012 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 52736 грн. у землі, що перебуває колективній власності КСП «Родина» с. Глинськ Калинівського району Вінницької області та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН№0479109, виданого Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 05.04.2000 року за №138, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 18.01.2010 року, що фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла 02.02.2002 року.
ОСОБА_5 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що відповідно до ст. 535 ЦК Української РСР передбачено її право на обов'язкову частку у спадщині після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла 02 лютого 2002 року. Однак вона не була залучена стороною та учасником справи за позовом племінниці ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) після смерті своєї матері та рідної сестри скаржника - ОСОБА_8, яка померла 18.01.2010 року. Вважає, що рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2012 року є незаконним та таким, що суперечить її правам та інтересам, тому посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача ОСОБА_9 у відзиві на апеляційну скаргу вказує на безпідставність доводів скаржника та законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідач у справі ОСОБА_6 помер 01 грудня 2012 року.
Згідно довідки Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області № 926 від 05.07.2018, спадкова справа після його смерті не заводилась.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2013 року право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 визнано за ОСОБА_3
Ухвалою апеляційного суду від 10 липня 2018 року залучено ОСОБА_3 до участі в справі в якості відповідача як правонаступника померлого ОСОБА_6
Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-ІІІ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Отже справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які приймають участь у справі та з'явилися у судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю виходячи з наступного.
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (у редакції цього Кодексу на час ухвалення оскаржуваного рішення), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України (у редакції цього Кодексу на час ухвалення оскаржуваного рішення та строку на його апеляційне оскарження) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
В обґрунтування свого права на апеляційне оскарження скаржник, яка не брала участі у справі, посилається на те, що на час смерті матері ОСОБА_7, а саме у 2002 році спадкові відносини регулювалися ЦК Української РСР, у якому ст. 535 передбачала, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця успадковують незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). Станом на 02 лютого 2002 року їй виповнилось 57 років, що надає їй право вважатись непрацездатною особою. Встановлений ЦК Української РСР шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини нею було пропущено з поважної причини, а саме через хворобу. Як підставу пропуску подання нею заяви про прийняття спадщини зазначає той факт, що відповідно до довідки Кожухівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини Літинського району Вінницької області вона хворіла з 28.07.2002 по 10.08.2002, лікувалась амбулаторно, самостійно на далеку відстань пересуватись не могла. Після одужання вона не змогла оформити своїх спадкових прав, оскільки строк було пропущено. Разом з тим, її покійна сестра ОСОБА_8 обіцяла їй, що піде до нотаріальної контори та подасть заяву про те, що дає згоду на прийняття нею спадщини. Однак ОСОБА_8 не подала до нотаріальної контори такої заяви, а також не оформила своїх спадкових прав, а згодом у 2010 році померла.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2002 року померла бабуся позивача ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 52736 грн. у землі, що перебуває колективній власності КСП «Родина» с. Глинськ Калинівського району Вінницької області та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН№0479109, виданого Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 05.04.2000 року за №138.
Вищевказане спадкове майно після смерті ОСОБА_7 прийняла її дочка ОСОБА_8 - мати позивача, як спадкоємець за заповітом (згідно заповітного розпорядження від 01 лютого 2002 року (а.с.11).
Після смерті матері ОСОБА_7 її дочка ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину, так як проживала з нею на момент відкриття спадщини, провела ремонтні роботи в спадковому будинку, обробляла присадибну земельну ділянку, що підтверджується довідкою №182 від 13.03.2012 року, виданою Глинською сільською радою Калинівського району Вінницької області (а.с.12).
Однак оформити свої спадкові права мати позивача ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не встигла, оскільки померла 18 січня 2010 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 1, 3 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Оскільки матір позивача ОСОБА_8, яка померла 18 січня 2010 року, фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, померлої 02 лютого 2002 року, що підтверджується довідкою Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №422 від 29.05.2018 (а.с.83), тому належна ОСОБА_7 земельна частка (пай) входить до складу спадкового майна.
Відповідно скаржника не було залучено стороною у справі, оскільки вона не відноситься до кола спадкоємців за законом першої черги, передбачених ст. 1261 ЦК України, після смерті сестри ОСОБА_8, яка померла 18 січня 2010 року.
Доводи скаржника щодо наявності у неї права на апеляційне оскарження рішення суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи з таких підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року, правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Скаржник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає, що встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини нею пропущено, а тому вона втратила передбачене ст. 535 ЦК Української РСР право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 02 лютого 2002 року.
Таким чином, ОСОБА_5 протягом встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини, за умови свого бажання, повинна була здійснити передбачені наведеними вище нормами права дії, спрямовані на прийняття спадщини після смерті своєї матері.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що вона вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_7, а тому оскаржуваним рішенням її права як спадкоємця після смерті матері не порушені.
Як роз'яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» якщо після прийняття апеляційної скарги до розгляду буде встановлено, що апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на наведене, наявні правові підстави для закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 362, ч. 2 ст. 381, ст. 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2012 року в цивільній справі № 208/2565/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 13 липня 2018 року.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_10
Судді: (підпис) ОСОБА_11
(підпис) ОСОБА_12
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.