м. Вінниця
27 червня 2018 р. справа № 802/1457/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
23.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 04 травня 1998 року йому Головою ОСОБА_3 сільської ОСОБА_3 народних депутатів, на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ОСОБА_3 народних депутатів від 11.02.1997 року, видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 03687 площею 0,0600 гектарів, в межах згідно планом. Землю передано для садівництва. Даний державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано позивачу, а другий зберігається у ОСОБА_3 народних депутатів. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 786.Отриманий Державний акт на право приватної власності на землю, містить план зовнішніх меж і опис спільних меж із суміжними земельними ділянками.
З моменту отримання позивачем землі у приватну власність, на ній було побудовано садовий будинок площею 20 кв. м., сарай та погріб.
У 2017 році позивач виявив бажання приватизувати садовий будинок з господарським будівлями, але йому було відмовлено у реєстрації, в зв'язку з тим, що відсутній кадастровий номер землі, яка була передана позивачу у власність.
З метою реалізації прав власника, позивач звернувся із заявою від 18 листопада 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про роз'яснення питання, у зв'язку з чим йому необхідно сплатити 1400,00 гривень за технічну документацію, оскільки пенсія позивача значно менша і останній має пільги згідно із законодавством України.
11.12.2017 року за № КО-22684/0-11312/6-17 відповідачем надано відповідь позивачу про те, що відповідно до ч. 2 статті 1 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні Положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому зазначили, що документація із землеустрою (проектів відведення, технічна документація із встановлення відновлення меж) розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України. Вартість таких робіт визначається згідно з кошторисом на виконання робіт. Право на безкоштовне виготовлення документації із землеустрою нормами чинного законодавства не передбачено.
Крім того, відповідач листом від 14.02.2018 року за № Р-40/0-195/6-18 повідомив позивача, що інформація стосовно належної йому земельної ділянки у Державному кадастрі, в який переносилась інформація з Державного реєстру земель не виявлена.
На думку позивача, він, як власник земельної ділянки, має право на безкоштовне присвоєння кадастрового номеру його землі та реалізації своїх прав власника, що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру та зобов'язати його вжити передбачені законом дії щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0600 гектарів, що перебуває у приватній власності позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687 від 04.05.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 786, та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.
Ухвалою від 29.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
08.06.2018 року відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому вказали, що заперечують щодо задоволення позовних вимог. Зазначили, що виконати вимогу стосовно зобов'язання державного кадастрового реєстратора Головного управління внести відомості про земельну ділянку, яка належить позивачу, а саме присвоїти їй кадастровий номер є неможливим без виготовлення технічної документації відповідно до вимог чинного законодавства. Стосовно звільнення від сплати коштів за розроблення документації зауважили, що відповідні проектні організації, які займаються виготовленням земельної документації встановлюють власні ціни за свої роботи та відповідач жодним чином не може впливати на їх діяльність.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у позові, просив його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення даного позову, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
04 травня 1998 року Головою ОСОБА_3 сільської ОСОБА_3 народних депутатів, на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ОСОБА_3 народних депутатів від 11.02.1997 року, позивачу видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 03687 площею 0,0600 гектарів, в межах згідно з планом. Землю передано для садівництва.
22.11.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання допомоги у визначені кадастрового номеру належної йому земельної ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687.
Листом відповідача від 11.12.2017 року за № КО-22684/0-11312/6-17 позивача повідомлено про те, що відповідно до ч. 2 статті 1 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні Положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:
- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
- фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Також вказали, що право на безкоштовне виготовлення документації із землеустрою нормами чинного законодавства не передбачено.
09.01.2018 року позивачем подано звернення до прокуратури з аналогічним змістом попереднього звернення до відповідача.
Прокуратурою Вінницької області, відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», зазначене звернення було перенаправлено до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Відповідач, 14.02.2018 року за №Р-40/0-195/6-18 на виконання листа, який надійшов з прокуратури Вінницької області, повторно роз'яснив позивачу, що інформація про земельну ділянку вказану у зверненні позивача у Державному земельному кадастрі, куди переносилась інформація про земельні ділянки з Державного реєстру земель - не виявлена. Також зазначили, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону № 3613-VI).
Згідно статті 10 Закону № 3613-VI, об'єктами Державного земельного кадастру є землі в межах державного кордону України, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельна ділянка.
Відповідно до статті 15 Закону № 3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно статті 16 Закону № 3613-VI, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.
Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Частиною 1 статті 38 Закону № 3613-VI передбачено, що відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною 8 статті 38 Закону № 3613-VI, право на отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них мають: щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на цю земельну ділянку; щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи.
Відповідно до п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр” та цього Порядку.
Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:
- текст документів має бути написаний розбірливо;
- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
- документи мають відповідати вимогам Закону України ”Про Державний земельний кадастр” та цього Порядку. .
Відповідно до ч. 2 ст. 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Із аналізу викладених норм законодавства України, суд доходить висновку, що внесення кадастрового номеру на земельну ділянку, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687, можливе лише за наявності технічної документації на земельну ділянку.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення п.4 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно яких, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, іцо реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.», то тут необхідно зазначити наступне.
Стосовно вказаних аргументів позивача, суд зазначає, що застосування вказаних положень є можливим лише у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» у Державному реєстрі земель.
Однак, судом встановлено, що інформація про земельну ділянку належну позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687, у Державному реєстрі земель, звідки переносилась інформація про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, - відсутня. Таким чином, інформацію про зазначену земельну ділянку не було внесено та не можливо внести без технічної документації на земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позбавлений правових підстав та технічних можливостей внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687, в тому числі присвоїти їй кадастровий номер, без виготовлення відповідної технічної документації відповідно до вимог чинного законодавства України.
Стосовно доводів позивача про його звільнення від сплати коштів за розроблення документації, суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є:
- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
- фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Тобто, виготовленням земельної документації займаються відповідні проектні організації, які встановлюють ціни за проведенні роботи (наданні послуги).
На підставі викладеного, суд критично оцінює доводи позивача, що він як власник земельної ділянки, має право на безкоштовне присвоєння кадастрового номеру його землі.
Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області правомірно відмовив позивачу у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0600 гектарів, що перебуває у приватній власності позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687 від 04.05.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 786, та присвоєнні земельній ділянці кадастрового номеру - без розробки відповідної технічної документації на земельну ділянку.
З огляду на викладене, позовна вимога про визнання неправомірними дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку позивача та не присвоєння їй кадастрового номеру задоволенню не підлягає.
Крім того, вимога про зобов'язання відповідача вжити передбачені законом дії щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею, що перебуває у приватній власності позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 03687 від 04.05.1998 року, та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішень) та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547).
Повний текст судового рішення виготовлено 09.07.2018 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович