Справа №:755/19251/17
"03" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона є матір'ю дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як сім'ї з дитиною, їм була призначена допомога при народженні дитини за зверненням до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні призначається у розмірі 41 280,00 грн. Виплата здійснюється одноразово в сумі 10 320,00 грн., решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В подальшому виплати допомоги при народженні дитини припинилися. На її звернення від 11.09.2017 року отримала відповідь про те, що вона звернулася за поновленням допомоги після спливу 12 місяців з місяця припинення (з червня 2016 року припинено фінансування державних соціальних виплат на соціальні рахунки банку «Креді Агріколь Банк»). З діями відповідача не згодна, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити без його участі.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вимоги Закону, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача, в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ст. 194 КАС України.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2017 року по справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 народила дитину - доньку ОСОБА_2.
Відповідно до Наказу ПАТ «Креді Агріколь Банк» про надання відпустки № 767 к від 01.09.2015 року ОСОБА_1 з 06.09.2015 року по 09.07.2018 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Довідок № 7896 від 24.11.2016 року та № 0000338736 від 20.09.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були взятті на облік як внутрішньо переміщені особи.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини. Однак, виплати були припинені у зв'язку з тим, що кошти перераховувалися на ПАТ «Креді Агріколь Банк».
11.09.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати недоотриманої допомоги при народженні дитини, проте отримала відмову через пропуск 12 місячного строку.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування правомірності відмови у поновленні виплати допомоги при народженні дитини посилається на те, що виплата допомоги поновлюється у випадках, якщо особа звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
Суд не може погодитися з вказаною позицією відповідача, оскільки з аналізу п. 13 Порядку вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, а саме: невиконання батьківських обов'язків, відмова від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо. Відповідно, абзац 33 пункту 13 Порядку передбачає поновлення виплати допомоги, яка була зупинена з зазначених підстав.
Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу «Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми» Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.
Абзацом 2 пункту 35 Порядку передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.
Як передбачено п. 9.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 року № 345 (далі - Інструкція), у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.
Згідно п. 9.3 Інструкції на підставі поданої заяви про продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) Управлінням формується Запит особової справи отримувача допомоги до Управління за попереднім місцем її отримання, який направляється поштою або видається особисто отримувачу допомоги (якщо це зазначено у заяві) для передачі зазначеному Управлінню. У разі отримання запиту особової справи отримувача допомоги Управління зобов'язане не пізніше ніж протягом трьох робочих днів припинити виплату соціальної допомоги та направити особову справу за місцем вимоги разом із супровідним листом до особової справи отримувача допомоги. До справи додається Довідка-атестат та довідка про призначені та виплачені протягом останніх 6-ти місяців соціальні допомоги.
У разі неможливості отримати особову справу та Довідку-атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».
За неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.
Суд вважає, що позивач та її дитина, як громадяни України, мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Суд також вважає, що вини позивача у не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача, в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми - не передбачено.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не поновило позивачу виплату допомоги при народженні дитини з часу її припинення, а отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку та по не нарахуванню та невиплаті допомоги при народженні вказаної дитини -неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з часу її припинення та сплати заборгованість, яка виникла до дня поновлення допомоги при народженні дитини на поточний рахунок ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», код 322669).
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: