Справа № 752/9894/18
Провадження №: 1-кп/752/1272/18
12.07.2018 року м. Київ
колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
в ході проведення судового розгляду за кримінальним провадженням № 12017010000000034 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 обвинуваченого за ч. 1 ст. 111 КК України.
В ході судового розгляду на обговорення винесено питання щодо доцільності продовження, або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до приписів ст. 331 КПК України, до спливу раніше продовженого.
Прокурор просив продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, в зв'язку із існуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Захисник заперечив стосовно продовження строку тримання під вартою, просив скасувати обраний ОСОБА_7 запобіжний захід, оскільки прокурором не доведено наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Крім того зазначив, що прокурором не було належним чином вручено клопотання про продовження строку тримання під вартою. Просив змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачуються, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, а саме у державній зраді. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватими в інкримінованому йому злочині, майновий стан, а також відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у колегії суддів відсутні обґрунтовані підстав вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, вказане свідчить про те, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду або від виконання процесуальних рішень. Також у справі залишаються не допитані свідки, а тому у суду є підстави вважати, що обвинувачений, у разі звільнення з-під варти, може впливати на них.
Одночасно, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність судимостей.
Також при цьому суд враховує, що запобіжний захід має на меті, зокрема, попередження спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Зважаючи на те що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Так, у даному випадку кримінальне правопорушення яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 є особливо тяжким злочином, об'єктом якого є громадська безпека. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні. Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.
Посилання захисту на те, що вина обвинуваченого не доведена, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 368 КПК України тільки на стадії ухвалення судового рішення (ухвалення вироку) суд має вирішувати питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Крім того згідно ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст. 111 КК України, а тому клопотання сторони захисту в частині зміни запобіжного заходу на інший не підлягає задоволенню.
Вислухавши сторони, ураховуючи відсутність підстав, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, суд вважає за необхідне ОСОБА_7 продовжити дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 10.09.2018 року, включно.
Керуючись ст.ст. 331 КПК України, суд -
захід забезпечення кримінального провадження, обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 10.09.2018 року, включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ____________ _____________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3