10 липня 2018 року
Київ
справа №812/1689/16
адміністративне провадження №К/9901/48550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області Г. Коршуна в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року
за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
до Приватного акціонерного товариства «Сталь»
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишено без руху.
У зв'язку з неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі від 01 лютого 2018 року, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області залишено без розгляду.
На вищезазначену ухвалу керівником Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області подано апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області залишено без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - без змін.
Заступник прокурора Донецької області (далі також - скаржник), не погодившись з ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, 19 квітня 2018 року подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
14 травня 2018 року надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, у позовній заяві прокурором було обгрунтовано підстави звернення до суду.
Також скаржник зазначає, що станом на 01 грудня 2016 року заборгованість Приватного акціонерного товариства «Сталь» перед ПФУ по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2016 року склала 6 523 343, 55 грн., ненадходження коштів до ПФУ спричиняє значну шкоду державним інтересам, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області неспроможне вжити належних та необхідних заходів зі стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сталь» в примусовому порядку заборгованості через відсутність коштів на сплату судового збору.
Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою до суду) (далі - КАСУ) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою до суду та на момент винесення оскаржуваних судових рішень) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.
Згідно з частиною першою статті 108 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
У відповідності до пункту 7 частини першої статті 155 КАСУ суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) (далі - КАС України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
В оскаржуваних судових рішеннях вірно зазначено, що прокурор повинен обгрунтувати підстави для представництва інтересів певного суб'єкта владних повноважень у суді, надати докази порушення або загрози порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, а також нездійснення або неналежного здійснення захисту цих інтересів таким суб'єктом.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовано скаржником в касаційній скарзі, підставою для звернення до прокурора з позовом до суду в даній справі слугувала бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що виражена у неспроможності протягом тривалого часу вжити заходи щодо захисту інтересів держави в частині забезпечення надходження коштів до бюджету, а також звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Вказана підстава обгрунтована тим, що Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області неодноразово зверталось до суду з позовними заявами щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сталь» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак такі заяви були повернуті останньому через несплату судового збору.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд першої інстанції, залишивши позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області без розгляду, та суд апеляційної інстанції, залишивши таке рішення без змін, виходили з того, що прокурором не було надано переконливих доказів нездійснення або неналежного здійснення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області своїх повноважень, що порушує або створює загрозу порушення інтересів держави та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.
Таким чином, оскаржуване рішення є слушним, вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 7 частини першої статті 155 КАСУ, частини тринадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків оскаржуваних судових рішень.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08 червня 2018 року у справі № 813/181/18 та від 14 червня 2018 року у справі № 826/14613/16
Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, в якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності (строку звернення до суду) обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області Г. Коршуна в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про стягнення заборгованості з відшкодуванням фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
4. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
М.І. Гриців
Н.В. Коваленко