Справа 2-а-2374/09/1402
17.12.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого - судді Янчука С.В,
при секретарі Кирпічовій О.О.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення АТІ ВДАІ м. Миколаєва капітана міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконною постанови інспектора відділення АТІ ВДАІ м. Миколаєва капітана міліції ОСОБА_2 по накладенню на позивача адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 121-2 ч.2 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №050072 по справі про адміністративне правопорушення від 04.02.2009 року, як незаконну, з закриттям провадження у справі. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 04.02.2009 року, оскільки за обставин, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, він не керував автомобілем, позивав також вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення протоколу про адміністративне правопорушення, складення якого є обов'язковим, оскільки фіксація правопорушення була здійснена засобом фотозйомки, який не працював в автоматичному режимі, при цьому інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, та доказів вчинення інкримінованого йому правопорушення саме ним та саме в зоні дії пішохідного переходу. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП дізнався 05.11.2009 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача УДАІ в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що відповідачі - суб'єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 не прибув у засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі відповідача ОСОБА_2
Вислухавши пояснення позивача, свідчення ОСОБА_3, який вказав, що за обставин, викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, саме він знаходився за кермом автомобіля Фіат, що належить його брату - ОСОБА_1, при цьому, ОСОБА_3 заперечив вчинення з його боку будь-яких порушень ПДР 04.02.2009 року, дослідивши матеріали справи (постанову серії ВЕ №050072 по справі про адміністративне правопорушення від 04.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; довіреність від 16.11.2007 року; договір про співробітництво від 04.12.2007 року; подорожній лист №110624 від 01.02.2009 року; подорожній лист №137145 від 01.02.2009 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 04.02.2009 року інспектором відділення АТІ ВДАІ м. Миколаєва капітаном міліції ОСОБА_2 відносно позивача було винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 04.02.2009 року о 07:52 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фіат Івеко 3510 (н.з. ВЕ2894АА) в м. Миколаєві на проспекті Леніна в районі зупинки „Водопровідна” - здійснив зупинку під час здійснення посадки (висадки) пасажирів ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Правопорушення зафіксовано приладом фіксації порушень ПДР „Візир”. У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.
При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та недоведення належними доказами протилежного інспектором ДПС. При цьому, позивач вказав, що не керував власним автомобілем за викладених в постанові обставин, оскільки передав по довіреності власний автомобіль іншій особі для здійснення пасажирських перевезень.
З викладеної в тексті позовної заяви аргументації позивача, яка відповідачами не оспорювалась та не спростовувалась, слідує, що фіксація правопорушення здійснювалась радіолокаційним приладом „Візир”, що не працював в автоматичному режимі, а приводився у дію (робив фотографування) інспектором ДПС, при цьому протокол про адміністративне правопорушення інспектором на місці виявлення ознак правопорушення не складався.
Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що прилад за допомогою якого інспектор зробив фотознімки, не працював в автоматичному режимі, то при наявності в діях позивача ознак правопорушення інспектор ДПС мав обов'язково скласти протокол про адміністративне правопорушення. Оскільки в даному конкретному випадку інспектором протокол про адміністративне правопорушення не складався - його дії по притягненню до адміністративної відповідальності позивача без складення протоколу про адміністративне правопорушення є незаконними.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
При цьому, як слідує зі свідчень ОСОБА_3 - саме він за обставин, викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, керував автомобілем Фіат Івеко 3510 (н.з. ВЕ2894АА), що підтверджується відповідним маршрутним листом, при цьому, жодних порушень ПДР не допускав, що відповідачами не спростовано.
Крім того, долучені до постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності фотографії із зображенням автомобілів, не спростовують пояснення позивача та свідчення ОСОБА_3 Фотографія із зображенням номерного знаку не містять прив'язки до місцевості та не свідчить про зупинку вказаного автомобіля в зоні пішохідного переходу. На другій фотографії зображені одразу кілька маршрутних автомобілів, що перебувають біля зупинки пасажирського транспорту за пішохідним переходом та відсутні будь-які дані про відстань від пішохідного переходу до вказаних автомобілів.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача та свідченнями ОСОБА_3К, а отже, не відповідає вимозі його достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
З врахуванням того, що постанова винесена 04.02.2009 року, а позивач про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП дізнався 05.11.2009 року, та відповідачами вказаний факт не оспорювався та не спростовувався - суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору за правилами ст. 100 КАС України.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною постанову серії ВЕ №050072 по справі про адміністративне правопорушення від 04.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП.
Скасувати постанову серії ВЕ №050072 по справі про адміністративне правопорушення від 04.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч.2 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 121-2 ч.2 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.