Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" грудня 2009 р. Справа № 05/116-09
вх. № 3969/6-05
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (Харківська обл., м. Куп'янськ)
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Івлєва Вадима Юрійовича (Харківська обл., м. Куп'янськ)
про захист гідності та ділової репутації, стягнення 3000,00 грн.,
За уточненою позовною заявою позивач просить зобов'язати відповідача спростувати поширену ним 18.03.09 р. в номері 11 газети "Наш город" на другій сторінці в статті "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске" інформацію, що принижує гідність та ділову репутацію позивача, а саме: "Впереди Купянска по тарифам на воду только два города - Луганск и Черновцы..."; "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске"; "Жителям Купянска рассказывают, что запредельно высокая стоимость местной воды объясняется тем, что она самая чистая в области"; "А насчет чистоты - вопрос спорный"; "Тогда почему же горожане жалуются на то, что в чайниках остается слой какого-то мелового осадка и их нужно бесконечно чистить? Или при поливе клумб и огородов из крана сразу текут жидкие удобрения?"; "...здесь мы рекордсмены по Украине..."; "...нынешние тарифы на воду не Бог весть какого качества..."; "Стартовые цены на воду и канализацию в Купянске - заоблачные...", шляхом опублікування в газеті "Наш Город" на тій же сторінці, в тому ж обсязі, тим же шрифтом та таким же тиражем спростування наступного змісту: "18 березня 2009 року в номері 11 газети "Наш город" на другій сторінці, в статті "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске" викладена недостовірна інформація щодо якості питної води в місті Куп'янську та щодо тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
Куп'янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) спростовує викладену інформацію:
"Впереди Купянска по тарифам на воду только два города - Луганск и Черновцы...";
"Вода и стоки самые дорогие - в Купянске";
"Жителям Купянска рассказывают, что запредельно высокая стоимость местной воды объясняется тем, что она самая чистая в области";
"А насчет чистоты - вопрос спорный";
"Тогда почему же горожане жалуются на то, что в чайниках остается слой какого-то мелового осадка и их нужно бесконечно чистить? Или при поливе клумб и огородов из крана сразу текут жидкие удобрения?";
"...здесь мы рекордсмены по Украине...";
"...нынешние тарифы на воду не Бог весть какого качества...";
"Стартовые цены на воду и канализацию в Купянске - заоблачные..."
Натомість, тарифи на воду та стоки погоджуються місцевими органами самоврядування та для їх введення Куп'янське ВУВКГ отримує висновки Державної інспекції по контролю за цінами на відповідність собівартості тарифу фактичним витратам. А це означає, що тариф економічно обґрунтований та відповідає дійсним на момент введення витратам.
1. З огляду на дані, викладені в таблиці, що приводиться нижче, вода та стоки в місті Куп'янську не є найвищими.
Тариф на послуги водопостачання та водовідведення формується кожним підприємством строго на підставі "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 12.07.06 р. Згідно з цим нормативним актом при формуванні тарифів суб'єкт господарювання виходить із своїх власних витрат, які притаманні тільки йому, а не якомусь іншому підприємству, наприклад розташованому в м. Києві чи Полтаві. Значну роль при формуванні відіграють географічно-топографічний фактор (характер місцевості), обсяги реалізації води (кількість абонентів та споживачів) і таке інше.
Варто зауважити, що якість води на тариф в місті Куп'янську не впливає, оскільки піднімається вода із артезіанських свердловин і не потребує додаткових очищень.
За всі роки існування Куп'янського ВУВКГ не мало скарг від громадян - абонентів щодо наявності в воді крейдового осаду та будь-яких інших домішок.
(далі наводиться порівняльна таблиця тарифів на послуги водопостачання та водовідведення станом на 15.05.09 р., які надаються підприємствами водопостачання м. Харкова та Харківської області)
2. Питна вода в місті Куп'янську відповідає встановленим нормам, а саме державному стандарту України №2874-82, що підтверджено дозволом на спеціальне водокористування від 28.12.07 р., який засвідчує той факт, що вода в місті Куп'янську подається населенню Куп'янським ВУВКГ із артезіанських свердловин та відповідає стандартам якості; висновками про умови спец. водокористування №671 від 20.11.07 р.; протоколами дослідження якості води джерел водопостачання; протоколами санітарно-хімічних досліджень паралельних проб.
3. В смт. Куп'янськ-Вузловий питна вода подається підприємством Південної залізниці, а не Куп'янським ВУВКГ. Тарифи на воду в смт. Куп'янськ-Вузловий інші, ніж в місті Куп'янську."
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн., посилаючись на те, що редакція газети "Наш Город" не надала інформацію про автора статті "Вода и стоки самые дорогие в Купянске", а видавцем є відповідач. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ця стаття порочить ділову репутацію позивача, підірвала довіру абонентів, внаслідок чого зменшилося надходження грошових коштів за надані послуги.
Відповідач, в запереченнях на позов, просить у задоволенні позовної заяви позивача відмовити в повному обсязі.
Відповідач, в запереченні на уточнення позовних вимог, просить у задоволенні позовної заяви позивача відмовити в повному обсязі.
Відповідач в спростуванні уточнень позовних вимог вказує, що вказані позивачем вислови є оціночним судженням автора.
Позивач надав заяву, в якій просить розглядати справу, призначену на 21.12.09 р. за відсутністю його представника.
Розглянувши надану заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.
Відповідач надав клопотання про подальший розгляд справи без його участі.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ХК №918 від 07.10.02 р. місцеве інформаційне видання - газета „Наше місто” („Наш город”) зареєстроване за засновником - Івлєвою Ольгою Леонідівною. Категорією читачів є населення м. Харкова та Харківської області. Обсяг видання - до 2-х умовних друкарських аркушів. Періодичність видання - 1 раз на тиждень.
Видавцем газети „Наше місто” є відповідач, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО №614848 від 30.03.05 р. та копією угоди від 08.04.05 р. між засновником (Івлєвою О.Л.) та видавцем.
Згідно угоди від 08.04.05 р. видавець одночасно виконує і функції редакції, здійснює підготовку та випуск у світ газети „Наш город”.
Тираж газети „Наш город” становить 6500+2500 примірників.
18.03.09 р. в номері 11 газети "Наш город" на другій сторінці була надрукована стаття "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске" (надалі - спірна стаття).
Спірну статтю опубліковано під псевдонімом Ольга Пашкевич.
Відповідач відмовився назвати суду дійсне прізвище автора спірної статті і таким чином взяв на себе всю відповідальність за вміщену в ній інформацію.
В спірній статті наведено дві таблиці з тарифами на послуги водопостачання та водовідведення в містах України, в яких вказується фактична собівартість, затверджені тарифи для населення та комерційних споживачів, а також дати їх введення.
Також в спірній статті наведені тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в містах Харкові та Куп'янську.
Крім того в спірній статті присутні наступні фрази:
"Впереди Купянска по тарифам на воду только два города - Луганск и Черновцы...";
"Вода и стоки самые дорогие - в Купянске";
"Жителям Купянска рассказывают, что запредельно высокая стоимость местной воды объясняется тем, что она самая чистая в области";
"А насчет чистоты - вопрос спорный";
"Тогда почему же горожане жалуются на то, что в чайниках остается слой какого-то мелового осадка и их нужно бесконечно чистить? Или при поливе клумб и огородов из крана сразу текут жидкие удобрения?";
"...здесь мы рекордсмены по Украине...";
"...нынешние тарифы на воду не Бог весть какого качества...";
"Стартовые цены на воду и канализацию в Купянске - заоблачные...",
які позивач вважає неправдивими, тобто не відповідають дійсним даним про Куп'янське ВУВКГ, хоча в спірній статті ніде не згадується його найменування.
Позивач вважає, що поширена відповідачем інформація в спірній статті стосується його діяльності і принижує його гідність та ділову репутацію, оскільки він є монополістом з надання послуг водопостачання і водовідведення у м. Куп'янську.
Відповідач не заперечує, що спірна стаття має відношення до позивача, але мала на меті висвітлення існуючих проблем якості питної води та високих тарифів на послуги водопостачання та водовідведення в м. Куп'янську.
Як пояснив відповідач спірна публікація була викликана резонансом публікацій в інших засобах масової інформації (газети „Время”, „Вісник Куп'янщини”), виступами посадових осіб позивача на телебаченні, масовим зверненням до редакції газети громадян, що підтверджується наданими відповідачем суду примірниками вказаних газет, копій статей та листом мешканців селища Сахзавод (т. 2 а.с. 50).
Для перевірки інформації 19.07.09 р. відповідачем був зроблений запит до Куп'янської районної санітарно-епідеміологічної станції, яка в листі №3.2/2328 від 25.06.09 р. повідомила, що фахівцями Куп'янської райСЕС проводиться моніторинг за якістю питної води. За 5 місяців 2009 року із водопровідних мереж відібрано 186 проб питної води для дослідження по бактеріологічним і санітарно-хімічним показникам, з них 4 проби не відповідають вимогам ДОСТ №2874-82 (з комунального водопроводу - 93 проби, нестандартних проб не виявлено; з відомчих водопроводів - 93 проби, з них 4 нестандартних). По санітарно-хімічним показникам селища Сахзавод в питній воді є перевищення аміаку, сіроводороду природного походження. В місті Куп'янську в питній воді на верхній межі знаходиться норматив по жорсткості.
На території міста знаходяться очисні споруди БМЕУ-4, ВАТ „Куп'янський цукрокомбінат”, Куп'янського ВУВКГ, ДОЛ „Прометей”.
Позивач вказує на те, що питну воду він постачає мешканцям Куп'янську високої якості, оскільки джерелом її добування є артезіанські свердловини, що підтверджується копією дозволу на спеціальне водокористування №Укр 4209 А/Хар. від 28.12.07 р., копією свідоцтва про атестацію №100-3125/2009 від 23.02.09 р., копіями протоколів санітарно-хімічних досліджень паралельних проб.
Причиною спору стало питання достовірності, правдивості поширеної відповідачем інформації в статті "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске".
Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Отже обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Як вбачається із змісту спірної статті, в ній відповідач довів до відома читачів встановлені органами місцевого самоврядування тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, у формуванні яких, відповідно до постанови КМУ №959 від 12.07.06 р., бере участь позивач, а також надав ним та якості питної води у м. Куп'янську критичну оцінку.
Наведені відповідачем у спірній статті тарифи на послуги водопостачання та водовідведення у обласних містах України та у місті Куп'янську відповідають дійсності, що не заперечується позивачем.
Порівняння відповідачем діючих у м. Куп'янську тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з діючими тарифами у інших обласних містах України не може вважатися негативною інформацією, а відповідно і недостовірною, оскільки наведені данні є правдивими та відповідають дійсності, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Куп'янської міської ради №945 від 19.08.08 р. „Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються Куп'янським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства” (т.1 а.с.148), копією статті „В Харькове подоражали услуги водоснабжения и канализации”, надрукованої в газеті „Время” №45 від 12.03.09 р. (т.1 а.с.56-57).
Відповідно до частин першої та другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Наведені позивачем спірні фрази: "А насчет чистоты - вопрос спорный"; "Тогда почему же горожане жалуются на то, что в чайниках остается слой какого-то мелового осадка и их нужно бесконечно чистить? Или при поливе клумб и огородов из крана сразу текут жидкие удобрения?"; "...здесь мы рекордсмены по Украине..."; "...нынешние тарифы на воду не Бог весть какого качества..."; "Стартовые цены на воду и канализацию в Купянске - заоблачные..." є висловлюваннями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.
Стосовно фрази "Жителям Купянска рассказывают, что запредельно высокая стоимость местной воды объясняется тем, что она самая чистая в области" необхідно зауважити, що відповідачем в спірній статті нічого не говориться про те, що саме позивач розповідає мешканцям Куп'янську про високу вартість води.
Отже посилання позивача на те, що ця фраза містить негативну інформацію про нього є надуманими.
З урахуванням наведеного господарський суд дійшов висновку про те, що оспорювана інформація є оціночними судженнями відповідача, оскільки вона містить критичні вислови відносно існуючої проблеми щодо якості питної води та щодо діючих тарифів на водопостачання та водовідведення у м. Куп'янську, а не фактичні данні.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідну правову позицію наведено в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах: "Лінгенс проти Австрії" (12/1984/84/131), „Українська Прес-Група” проти України” (72713/01) та „Ляшко проти України” (21040/02), у пункті 41 якого зазначено, що: свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 статті 10 цієї Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".
При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.
Також при цьому слід враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію; в) спростування недостовірної інформації здійснюється за рахунок тієї особи, яка її поширила, а відповідь дається за рахунок особи, стосовно якої поширено інформацію.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Як убачається із наданого позивачем тексту „Спростування”, воно є за своїм змістом та суттю відповіддю, а не спростуванням, оскільки позивач в ньому сам спростовує спірну інформацію („Куп'янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) спростовує викладену інформацію:...”), а не відповідач.
Позивач не надав доказів звернення до відповідача з проханням надрукувати відповідь на спірну статтю та доказів відмови відповідача у його проханні.
За таких обставин позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати поширену ним 18.03.09 р. в номері 11 газети "Наш город" на другій сторінці в статті "Вода и стоки самые дорогие - в Купянске" інформацію, що принижує гідність та ділову репутацію позивача, суд вважає необґрунтованою, недоведеною та не підлягаючою задоволенню в повному обсязі.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон, а тому посилання позивача на цей Закон суд вважає безпідставним, оскільки спірні правовідносини не підпадають під дію цього Закону.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.
Враховуючи те, що позивач є монополістом з надання послуг водопостачання та водовідведення у м. Куп'янську, суд вважає, що посилання позивача про зменшення надходження платежів населення після виходу спірної статті ніяким чином не пов'язано із опублікуванням спірної інформації.
Позивач не надав доказів наявності прямого причинного зв'язку між спірною інформацією та зменшенням платежів населення за спожиті послуги позивача, а також доказів будь-якого негативного впливу спірної інформації на його особисті немайнові права: честь, гідність та ділову репутацію.
Посилання позивача на зменшення платежів населення, як на завдану моральну шкоду в зв'язку з виходом спірної публікації, суд вважає безпідставними, оскільки: по-перше, зменшення населенням платежів не є доказом понесення моральної шкоди, а є недоотриманим доходом; по-друге, між спірною публікацією та недоотриманим доходом не убачається ніякого причинного зв'язку.
Частиною першою статті 1167 Цивільного Кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:
- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;
- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації..., а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);
- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).
Відповідно ж до пункту 9 названої постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на те, що право на спростування інформації виникає безпосередньо з юридичного факту недостовірності поширеної інформації, господарський суд зазначає про те, що вимога позивача про спростування відомостей, поширених відповідачем у статті, задоволенню не підлягає; крім того, дії відповідача щодо поширення оспорюваної інформації не були неправомірними, а тому підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.
Позивач не надав доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, наявності прямого причинного зв'язку між спірною інформацією та завданою моральною шкодою, обґрунтованого розрахунку моральної шкоди.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн., суд вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 91, 277, 302, 1167 ЦК України, ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішеннями Європейського суду з прав людини по справах "Лінгенс проти Австрії" (12/1984/84/131), „Українська Прес-Група” проти України” (72713/01), „Ляшко проти України” (21040/02), ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Суддя