31.12.2009 року Старосамбірський
районний суд Львівської області
у складі: головуючої - судді Лойзик М.В.
при секретарі Бебич Г.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір справу № 2-309/09 за позовом ОСОБА_1 до філії Старосамбірського відділення ощадного банку ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними дії та бездіяльність від-повідача при звільненні з роботи у зв'язку із скороченням посади та при прийнятті осіб на нововведені посади, про зміну дати звільнення за скорочення посади, про стягнення розрахункових і компенсації втраченого доходу, забезпечення та здійснення переважного права для поворотного прийняття на роботу, стягнення судових витрат,
28.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом посилаючись на те, що 24.07.1984 року була прийнята на роботу в Старосамбірське відділення Ощадбанку. 02.07.2007 року її звільнено з посади ревізора 2-ої категорії у зв'язку із скороченням посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ. Однак у день звільнення перебу-вала на роботі, 03.07.2007 року знаходилася у відрядженні в облас-ному управлінні, а 04.07.2007 року Лаврівським поштовим відділенням їй був вручений рекомендований лист, в якому знаходилася трудова книжка. Просить дії відповідача визнати протиправними, змінити дату звільнення, зобов'язати здійснити перерахунок належних їй при зві-льненні коштів, виплатити компенсацію та у відповідності зі ст.42-1 КЗпП України укласти з нею трудовий договір, оскільки на протязі 2007-2008 року відповідач приймав на роботу працівників аналогічної кваліфікації, а також стягнути понесені судові витрати.
01.08.2008 року по цій справі було відкрито провадження, а 23.12.2008 року заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Ухвалою від 01.06.2009 року колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області ухвалу від 23.12.2008 року скасовано, у зв'язку з чим справа повернена для розгляду по суті.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтри-мала, просила при постановленні рішення врахувати, що пропрацювавши
у відповідача більше 20 років, залишилася без засобів до існування. При звільненні представники адміністрації, знаючи її важке матері-альне становище - мала на утриманні батька-інваліда та хворого без-робітного сина, обіцяли при появі нових посад надати їй роботу, але всупереч вимог ст.42-1 КЗпП України не зробили цього. Просила поно-вити їй строк на звернення до суду за захистом порушених трудових прав, так як після звільнення з роботи влітку і восени 2007 року та весною 2008 року хворіла, а про введення нових посад адміністрато-рів по обслуговуванню клієнтів з виплат заощаджень до 1000 гривень довідалася тільки у червні 2008 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив по-силаючись на те, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи з до-триманням всіх вимог трудового законодавства. У відрядження після розірвання трудового договору її ніхто не направляв, тому підстави для зміни дати звільнення відсутні. У день звільнення відповідач поводилася агресивно, відмовлялася підписувати будь-які документи, забрати трудову книжку. Розрахункові у цей день вона також не отри-мала, тому ці кошти були їй перераховані на особовий рахунок 04.07. 2007 року, отже підстав для здійснення перерахунку належних при звільненні коштів, виплати компенсацій - нема.
Протягом року з часу звільнення позивачка не зверталася до ке-рівництва відділення Ощадбанку із заявами про прийняття її на робо-ту. В цей час у відділенні вводилися нові посади, але такі не від-повідали кваліфікації позивачки, тому не могли бути їй запропонова-ні.
Крім того, ОСОБА_1 пропустила встановлений ст.233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду, тому просив в позові відмовити.
Дослідивши докази суд вважає, що позов підлягає частковому за-доволенню з наступних підстав:
У відповідності із долученими до справи документами (а.с.7-19) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, розпочала свою трудову ді-яльність 24.07.1984 року у Старосамбірському відділенні Ощадбанку, спочатку контролером, а згодом ревізором, але наказом №60 від 02.07 2007 року звільнена з посади у зв'язку зі скороченням - п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.36-38).
Згідно досліджених судом штатних розписів Старосамбірського відділення ощадбанку (а.с.47-60), після звільнення позивачки, з 01.10.2007 року до 01.07.2008 року вводилися нові посади: провід-ного економіста служби платіжних карток, економіста першої катюго-рії служби корпоративного бізнесу, завідувача сектором інкасації та грошової готівки. Проте у відповідності із посадовими інструкціями (а.с.151-160) для заміщення цих посад необхідна вища економічна освіта, а позивач згідно долучених до справи дипломів (а.с.20-21) закінчила Львівське середнє ПТУ за спеціальністю контролер-касир та Львівський обліково-кредитний технікум за спеціальністю облік і
техніка в Держбанку, отже економічної освіти не має, тому дійсно не могла претендувати на зайняття згаданих посад.
Однак згідно долучених представником відповідача до справи до-говорів про надання послуг (а.с.84-90) Старосамбірським відділенням Ощадбанку на протязі року після звільнення позивачки за скороченням штату, з 09.01. до 06.02.2008 року проведено прийом на роботу з на-дання організаційно-консультативних послуг по питаннях виплати ком-пенсації від знецінення грошових заощаджень, поміщених в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, сім осіб.
У відповідності до ст.42-1 КЗпП України працівник, з яким ро-зірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст.40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організа-ції), протягом одного року має право на укладення трудового догово-ру у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або упов-новажений ним орган провадить прийняття на роботу працівників ана-логічної кваліфікації.
Оскільки укладення відповідачем договорів про надання послуг передбачало виконання роботи без особливих кваліфікаційних вимог, (надання консультацій вкладникам з питань виплати компенсації, зді-йснення попередньої ідентифікації особи на підставі пред'явлених документів, надання допомоги вкладникам в заповненні заяв за вста-новленою формою, роз'яснення форми виплати, ведення журналу реєст-рації заяв, дотримання конфіденційності умов цього договору та не-розголошення банківської таємниці), то очевидно, що більш ніж двад-цятилітні навики роботи позивачки в Ощадбанку давали їй можливість виконувати цю роботу.
Із долученого до справи листа начальника Львівського управлін-ня Ощадбанку (а.с.22) від 15.01.2008 року вбачається, що на скаргу позивачки про незаконне звільнення з роботи адміністрація Старосам-бірського відділення Ощадбанку пропонувала їй допомогу в питанні реєстрації в центрі зайнятості, працевлаштуванні в інших організа-ціях та наданні матеріальної допомоги, від чого вона відмовилась.
Із наведеного вбачається, що в час укладення договорів про на-дання послуг (з надання організаційно-консультативних послуг по пи-таннях виплати компенсації від знецінення грошових заощаджень, по-міщених в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР), тобто при фактичному прийнятті на роботу семи посторонніх осіб, адміністрація Старосамбірського відділення Ощадбанку пропо-нувала позивачці допомогу в питанні реєстрації в центрі зайнятості, міфічну допомогу з працевлаштування в інших організаціях та надання невідомо якої матеріальної допомоги, але всупереч вимог ст.42-1 КЗпП України, не запропонувала реальну роботу, хай і за договором про надання послуг, але з реальним заробітком, а не подачкою у ви-гляді нереальної матеріальної допомоги звільненому працівникові.
З огляду на наведене та враховуючи положення ст.43 Конституції України, згідно якої кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, зміст ст.42-1 КЗпП України, яка гарантує право звільненого працівника на повторне прийняття на ро-боту, а отже обов'язок адміністрації забезпечити це право, тверд-ження представника відповідача про те, що протягом року з часу зві-льнення позивач не зверталася до керівництва відділення Ощадбанку із заявами про прийняття її на роботу - не заслуговують на увагу.
Таким чином, порушивши право позивачки на повторне прийняття на роботу протягом року після звільнення, відповідач зобов'язаний оплатити їй втрачений заробіток. Так як договори про надання по-слуг, за якими позивач мала право на роботу, укладалися на три місяці, з вартістю послуг за один місяць 720 гривень, строк надання цих послуг на час вирішення спору минув, то з відповідача в користь позивача підлягає стягненню (720х3) 2160 гривень втраченого заро-бітку за час вимушеного прогулу.
Вимога представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з пропуском позивачкою строку для звернення за захистом свого порушеного права не обґрунтована.
У відповідності зі ст.233 КЗпП України працівник може зверну-тися із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого трудового права.
Позивач зазначила, що про порушення свого права на повторне прийняття на роботу довідалася у червні 2008 року і у суду нема підстав сумніватися у цьому її твердженні, оскільки в договорах про надання послуг міститься пункт про нерозголошення умов цього дого-вору, що діяв принаймні до закінчення дії договору, тобто до квіт-ня, травня 2008 року. Враховуючи наведене звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом 28.07.2008 року вкладається в строк, встановлений ст.233 КЗпП України.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскі-льки звільнення її з посади ревізора другої категорії за п.1 ст.40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.
Доказів на підтвердження факту перебування позивачки після звіль-нення, 03.07.2007 року у відрядженні, суд не добув, тому підстави для зміни дати звільнення відсутні. Оскільки із долучених до справи доказів вбачається, що позивач при звільненні відмовлялася підпису-вати і отримувати будь-які документи, (а.с.8,36-38), а належні їй при звільненні кошти були 04.07.2007 року перераховані на її особо-вий рахунок № 38235 (а.с.82-83, 149-150), то вимога про здійснення перерахунку належних при звільненні коштів, виплату компенсації є безпідставною.
А тому, керуючись ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.40,42,42-1, 233,234,235 КЗпП України, ст.25 Закону України „Про загальну середню освіту”, суд
Визнати протиправною бездіяльність адміністрації Старосамбір-ського відділення ощадного банку ВАТ "Державний ощадний банк Укра-їни" по забезпеченню передбаченого ст.42-1 КЗпП України права ОСОБА_3 на роботу у зв'язку з прийняттям на про-тязі року після її звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України працівників аналогічної кваліфікації.
Стягнути із Старосамбірського відділення ощадного банку ВАТ "Державний ощадний банк України" в користь ОСОБА_4 2160 гривень заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати у сумі 300 гривень, а в решті позовних вимог відмовити.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць - 720 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з часу його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя