Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2009 р. Справа № 45/339-09
вх. № 9131/5-45
Суддя господарського суду Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Плясов І.О., доручення від 07.12.2009 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Авто Восток", м. Харків
до ЗАТ "АККО ІНВЕСТ" м. Харків
про стягнення 660,00 грн.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача сплатити позивачу кошти за отриманий відповідачем товар в розмірі 660 грн., а також зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за дорученням № 425796/576 від 19.11.2008 р. на підставі рахунку-фактури № 1736/1 від 27.10.2008 р. та накладної № 123 від 19.11.2008 р. отримав товар у позивача, який не сплатив.
Ухвалою суду від 09 листопада 2009 року порушено провадження у справі № 45/339-09 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 грудня 2009 року о 10:10.
В засідання суду 07 грудня 2009 року сторони не з'явились, витребуваних судом доказів суду не надали, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. До матеріалів справи через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою його представника.
Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, беручи до уваги те, що стороною у справі є саме юридична, відповідач, а також враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування заявленого клопотання, визнав його не підлягаючим задоволенню. Приймаючи до уваги невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду, а також беручи до уваги необхідність витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 22 грудня 2009 р.
В засіданні суду 22 грудня 2009 року позивач позов підтримує в повному обсязі, надав
Відповідач в судове засідання 22 грудня 2009 року не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 07 грудня 2009 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 27 жовтня 2008 року позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок-фактуру № 1736/1 на оплату в розмірі 660 грн. Також, на підставі вказаного рахунку-фактури, за розхідною накладною № 123 від 19 листопада 2008 року на загальну суму 660 грн. та за дорученням серія ЯМП № 425796/576 позивачем було поставлено товар на загальну суму 660 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є рахунок-фактура (який вказаний як в розхідній накладній позивача, так і в дорученні відповідача на одержання ТМЦ), накладна, які виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреність, що були виписані відповідачем своєму представнику на отримання саме того товару і в тій кількості, що був визначений позивачем в рахунку та розхідній накладній, а також містить реквізити відповідача (акцепт).
Відповідач оплату не здійснив, за таких обставин у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 660 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу, оскільки такою (вимогою) є рахунок-фактура, про одержання якого відповідачем вказано у самому доручення на одержання ТМЦ, що оформлював відповідач.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ЗАТ "Акко-Інвест", 61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55Є (в тому числі з р/р 26007300680 у ХФ АБ "Тавріка" м. Харків, МФО 351953, код ЗКПО 22709517) сплатити ТОВ "Авто Восток", 61082, м. Харків, пр. Московський, 202 (р/р 2600206400172 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983, код ЗКПО 30990646) 660 грн. коштів за отриманий товар, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Калініченко Н.В.
рішення підписано 22 грудня 2009 року
справа № 45/339-09