Справа180/308/18
12 липня 2018 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець кримінальне провадження, внесене 09 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040340003424, за яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Северодвінськ Архангельської області, громадянин Російської Федерації, не одружений, із середньою освітою, не працюючий, зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше неодноразово судимий:
04.01.2006 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.186 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, 11.12.2006 року іспитовий строк скасовано, направлений для відбуття покарання;
06.03.2007 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, 71 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі;
13.01.2009 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
23.06.2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 19.04.2013 року по відбуттю строку покарання;
14.02.2014 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
08 жовтня 2015 року приблизно о 23:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись поблизу магазину «Каравай», розташованого за адресою: пр.Трубнікова, 37, м.Нікополь Дніпропетровської області, побачив потерпілу ОСОБА_6 , яка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сиділа на лавочці та тримала в руці жіночу сумку, в цей час у нього виник умисел, направлений на відкрите викрадення вказаної сумки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 08 жовтня 2015 року приблизно о 23 годині 02 хвилини підійшов до потерпілої ОСОБА_6 та, діючи відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом ривку з руки потерпілої заволодів сумкою, в якій знаходився мобільний телефон марки «Samsung» моделі «GT-S5610», ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 38/12.1/359 від 15 листопада 2017 року станом на 08 жовтня 2015 року складає 366 гривень 67 копійок, грошові кошти в сумі 770 гривень та особисті речі, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1136 гривень 67 копійок. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Органом досудового розслідування та прокурором дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, надав показання, якими підтвердив фактичні обставини його вчинення, викладені в обвинувальному акті. Суду розповів, що 08 жовтня 2015 року приблизно о 23 годині гуляв по проспекту Трубників в м.Нікополь, побачив на лавочці жінку, у якої була жіноча сумочка, і вирішив цю сумку вкрасти. Підбіг до жінки, вихопив сумку у неї з рук і втік. В сумочці був мобільний телефон та гроші в розмірі 600-700 гривень, точно суми не пам'ятає. Гроші потратив, мобільний телефон продав. Додатково пояснив, що думка пограбувати жінку виникла у нього раптово - коли її побачив, у вчиненому розкаюється.
Також зазначив, що відшкодував повністю потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду, завдану злочином.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому за ч.2 ст.186 КК України злочину, поряд з визнанням ним своєї вини, підтверджується також дослідженими під час судового розгляду доказами, клопотань про визнання яких недопустимими від сторін кримінального провадження не надходило. Так, судом досліджено:
витяг з реєстру про внесення до ЄРДР 09.10.2015 року відомостей про вчинене відносно ОСОБА_6 кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч.2 ст.186 КК України (а.с.9);
протокол огляду місця події від 09.10.2015 року, що об'єктом огляду є тротуарна доріжка біля будинку № 36 по проспекту Трубників в м.Нікополь Дніпропетровської області, на яку потрепіла вказала як на місце, де невідомий чоловік викрав належну їй жіночу сумку (а.с.180-181);
протокол пред'явлення особи для впізнання від 16.11.2017 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_3 як особу, яка 08.10.2015 року відкрито викрала у неї сумку (а.с.182-184);
протокол проведення слідчого експерименту від 27.11.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_6 (а.с.185-189);
протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2016 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнав за фотознімком ОСОБА_3 як особу, яка у жовтні 2015 року продала йому мобільний телефон Самсунг з сенсорним екраном (а.с.190-193);
протокол проведення слідчого експерименту від 27.11.2017 року, згідно якого підозрюваний ОСОБА_8 показав на місці і розповів про обставини вчиненого ним 08.10.2015 року по проспекту Трубників кримінального правопорушення (а.с.195-199)
висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 38/12.1/359 від 15.11.2017 року, що ранкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «GT-S5610» станом на 15 листопада 2017 року могла становити 366 гривень 67 копійок (а.с.202-204).
В ході судового слідства прокурор про допит свідків обвинувачення та потерпілої не заявляв. Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 також не вважали за необхідне допитувати свідків і потерпілу.
Аналізуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена та підтверджена сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказів.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Положеннями ч.2 ст.65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_9 , відноситься до тяжких злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, і відповідно до положень ст.89 КК України (п.8 ч.1) судимість не погашена, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд приймає до уваги, що шкода в розмірі 1136 гривень 67 копійок, завдана злочином потерпілій ОСОБА_6 , відшкодована, про що зазначено в наданій нею розписці (а.с.205).
Зважаючи на ступінь тяжкості злочину, його обставини, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, відшкодував потерпілій ОСОБА_6 завдану кримінальним правопорушенням шкоду, суд вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України щодо звільнення від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.
З метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти обов'язки, що обмежують права обвинуваченого згідно з ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою не заявлений.
Вартість проведеної судової товарознавчої експертизи, оформленої висновком експерта № 38/12.1/359 від 15 листопада 2017 року, становить 395 гривень 48 копійок, які слід стягнути із засудженого на користь держави.
Речові докази відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу на час ухвалення вироку суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизив розмірі 395 гривень 48 копійок.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1