Справа № 815/2420/18
11 липня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу
за позовом: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, засоби зв'язку: НОМЕР_3)
представник на підставі довіреності: «В.Меламед Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» ОСОБА_2 (Ізраїльський паспорт НОМЕР_4, виданий відділенням МВС в Рішон Ле-Ціоні 20.03.2013 р., зареєстрований в АДРЕСА_3; адреса для листування: АДРЕСА_4, засоби зв'язку НОМЕР_5, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3)
до: Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеси (код ЄДРПОУ 41248812, адреса: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а, kivs@od.pfu.gov.ua)
про: про визнання протиправним рішення, зобов'язання провести поновлення пенсії за віком шляхом її призначення знову,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі в якому позивач просить:
визнати неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії, викладене у відмові відповідача №482/7-и від 15.11.2017 року та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одеси провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 р. - шляхом призначення її знову, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Позов вмотивовано наступним.
01.11.2017 року представник позивача, діючий на підставі нотаріальної довіреності, подала до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.
Листом від 15.11.2017 р. за №482/7-и позивачу відмовлено, так як це не передбачено законом.
Вказані дії на думку позивача є протиправними оскільки, у 2009 році Конституційний суд України у справі №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнав неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 і друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто статті на підставі яких громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, позбавили виплати пенсій.
Згідно параграфа 5 угоди між Україною та державою Ізраїль «Про соціальне забезпечення» від 28.09.2012 року «Грошові виплати по пенсіях або іншим виплатам не будуть зменшені, змінені, відстрочені, або скасовані через те, що будь-яка особа не проживає на території іншої договірної сторони».
Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що «Кожен має право мирно володіти своїм майном.Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ».
Ухвалою суду від 22.05.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату судового засідання на 21.06.2018 року об 12:00 год.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. 21.06.2018 року за вхід. №ЕП/3500/18 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Ухвала про відкриття провадження по справі отримана відповідачем (представником за довіреністю) 25.05.2018 року, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи.
01.06.2018 року, у встановлений ухвалою суду строк, відповідач надав відзив за вхід. №ЕП/3134/18, який обґрунтований наступним.
ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває та пенсію не отримує.
Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем не укладені.
Угоди між Україною та державою Ізраїль про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Ізраїль - не укладено.
Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6, виданий 21.12.2000 року, ІПН НОМЕР_1.
01.01.1999 року, по досягненню пенсійного віку та наявністю необхідного страхового стажу, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.
06.02.2001 року ОСОБА_1 виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
01.11.2017 року представник позивача, діючий на підставі нотаріальної довіреності, подала до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.
Заява була прийнята разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 01.11.2017 року на супровідному листі.
06.12.2017 року було отримано лист «Про надання відповіді на звернення» №482/7-и від 15.11.2017р. яким повідомлено, що:
ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває та пенсію не отримує;
міжнародні договори між Україною та Ізраїлем не укладені;
угоди між Україною та державою Ізраїль про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Ізраїль - не укладено;
рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009року.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).
За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.
У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі Порядок № 22-1).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, далі Порядок № 22-1). Відповідно до цього Порядку:
Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сімї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5.);
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8.);
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22.);
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23);
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1.);
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обовязків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3).
Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, а надав відповідь листами, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку №22-1.
ВИСНОВКИ СУДУ. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
01.01.1999 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
01.11.2017 року представник позивача, діючий на підставі нотаріальної довіреності, подала до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.
Після виїзду ОСОБА_1 з України на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата призначеної пенсії була припинена на підставі положення Закону, яке Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року визнано неконституційним. Отже, з дня набрання чинності цим Рішенням позивач має право на відновлення виплати йому пенсії, а компетентний державний орган обов'язок відновити таку виплату.
Водночас, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.04.2018 у справі № 127/15035/17 та від 12.06.2018 у справі № 577/50/17 зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права у межах шестимісячного строку звернення до суду.
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2017 року уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі заяву, з усіма необхідними документами, в якій позивач просив поновити та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію.
Оцінюючи заяву ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (форму та зміст заяви, а також додані до заяви документи, як і ким подано) через призму вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 суд дійшов висновку, що цю заява оформлено відповідно до вимог закону, вона відповідає формі, встановленій додатком № 2 Порядку №22-1 та немає недоліків, що перешкоджали б її розгляду. Підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить ОСОБА_3, особа якого посвідчена паспортом громадянина України для виїзду за кордон та засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль з проставленим апостилем. Суд зазначає, що пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 визначають можливість подання заява про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.
При цьому згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що права позивача належать захисту саме з дати звернення його представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 01.11.2017 року.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що конституційне право ОСОБА_1 на отримання пенсії слід відновити, шляхом зобов'язання Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м Одесі поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 01.05.2017 р., оскільки заява подана 01.11.2017 року.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Закон України «Про індексацію грошових коштів населення». З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у звязку з його виїздом за кордон, а тому не здійснювалось нарахування пенсії, відповідно, не було і не могло бути затримок виплати не нарахованих доходів. Тому суд не вбачає підстав для проведення компенсації втрати частини доходів за цих обставин.
Механізм проведення індексації визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Частиною 2 статті 62 цього Закону визначено, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Суд вважає вимогу позивача про зобовязання відповідача здійснити індексацію пенсії передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 Відтак, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її індексацію самостійно, як того вимагає Закон.
Разом з цим, позов містить вимоги про призначення пенсії знову, однак, заява позивача ОСОБА_1 містить лише вимогу «поновити та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію». А відтак, відповідач по справі питання призначення пенсії знову не розглядав, що свідчить про відсутність юридичного спору з даних правовідносин.
Окремо слід зазначити, що Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Вказана позиція послідовно застосовується Верховним Судом у зв'язку із змінами до Конституції України.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6-7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі щодо відмові у поновлення виплати пенсії, викладене листом №482/7-и від 15.11.2017 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одесі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.05.2017 року.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 07.10.2009 року по 30.04.2017 року відмовити.
Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м Одесі на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:
квитанцією № 0.0.1034746770.1 від 15.05.2018 р. у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, засоби зв'язку: НОМЕР_3)
представник на підставі довіреності: "В.Меламед Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)" ОСОБА_2 (Ізраїльський паспорт НОМЕР_4, виданий відділенням МВС в Рішон Ле-Ціоні 20.03.2013 р., зареєстрований в АДРЕСА_3; адреса для листування: АДРЕСА_4, засоби зв'язку НОМЕР_5, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3
Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одеси (код ЄДРПОУ 41248812, адреса: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а, kivs@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.