Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 липня 2018 р. Справа№805/4323/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_4)
до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області (код ЄДРПОУ 40865754, 86065, Донецька область, м. Авдіївка, бул. Шевченко, 13)
про визнання протиправним та скасування рішення від 6 квітня 2017 року, зобов'язати вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 6 квітня 2017 року щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 30 березня 2017 року, зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 30 березня 2017 року.
Ухвалою від 11 червня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 805/4323/18-а, задовольнив заяву позивача та визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, відстрочив позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у результаті та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту позивач була змушена залишити місце свого постійного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та переміститися після початку проведення антитерористичної операції до м. Авдіївка Донецької області, про що була видана довідка від 4 квітня 2017 року № 1014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З листа відповідача від 29 серпня 2018 року № 4-010-5.1-6.2 позивачу стало відомо, про те, що у призначенні відповідних виплат було відмовлено, у зв'язку з наявністю у власності житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 20 квітня 2018 року на адвокатський запит отримано копію рішення про відмову у надані допомоги переміщеним особам на проживання від 6 квітня 2017 року. Вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні адресної допомоги за заявою від 30 березня 2017 року протиправним та таким, що порушує законні права як внутрішньо переміщеної особи. Позивач також зазначає, що дійсно їй на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2. Механізм надання внутрішньо переміщеним особам щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлоро-комунальних послуг, як одного з видів соціальної допомоги, регламентований «Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Порядок надання щомісячної адресної допомоги). Відповідно до пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розтані окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Відмовляючи у призначенні адресної допомоги відповідач взяв за основу той факт, що позивачу на праві власності належить житловий будинок, що розташований у м. Авдіївка Донецької області. Разом з тим відповідач не звернув уваги на те, що м. Авдіївка Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, яким просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 30 березня 2018 року, позивач звернулась із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. На виконання вимог пункту 10 Порядку, було зроблено перевірку обґрунтованості та достовірності інформації, наданої в заяві, а саме - відомостей про наявність у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу належить однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до пункту 6 Порядку, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 3 серпня 2016 року № 1641/5/75-16, внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, та на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, мають у власності житлові приміщення, розташовані на підконтрольній території України, грошова допомога не призначається. На підставі зазначеного, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, 4 квітня 2017 року було прийнято рішення не призначати ОСОБА_1 грошову допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Враховуючи зазначене рішення комісії, управлінням соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 6 квітня 2018 року було прийнято рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області 22 серпня 2000 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 та внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 4 квітня 2017 року № 1014.
30 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505
Судом встановлено, що 6 квітня 2017 року відповідачем було прийняте рішення про відмову у наданні позивачу допомоги переміщеним особам на проживання з підстав, що сім'я володіє житловим приміщенням на не окупованій території та не в зоні АТО.
21 березня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання роз'яснень про причину та правові підстави припинення призначення та виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 1 жовтня 2016 року до 5 квітня 2017 року.
29 березня 2018 року за вихідним № Х-010-5.1-6.2 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якому зазначив, що порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505. В період з 1 жовтня 2016 року до 5 квітня 2017 року зареєстровано звернення від 30 березня 2017 року. Позивач звернулись до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та задекларували наявність житлового приміщення: АДРЕСА_1. Спираючись на роз'яснення Міністерства соціальної політики України (лист від 03.08.2016 №1641/5/75-16) позивачу було відмовлено в призначенні грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг з причини того, що позивач фактично перемістилися до свого власного житла. 6 квітня 2017 року сформовано рішення про відмову у наданні допомоги.
Суд зазначає, та не заперечується сторонами, що позивачу на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, а також зазначений факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3 квітня 2017 року № 84095702.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085. Суд зазначає, що м. Авдіївка відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно до зазначеного переліку.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 3 серпня 2016 року № 1641/5/75-16 внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, та на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, мають у власності житлові приміщення, розташовані на підконтрольній території України, грошова допомога не призначається, оскільки зазначений лис Міністерства соціальної політики України носить інформативний характер та не є нормативно-правовим актом обов'язковим для виконання відповідачем як суб'єктом владних повноважень, крім того, він суперечить нормам Порядку № 505. Отже, зазначений лист не є законодавчо визначеною підставою для відмови у призначенні позивачу адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та враховуючи той факт, що м. Авдіївка відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним рішення відповідача від 6 квітня 2017 року обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що позивач просив суд лише визнати протиправним рішення відповідача від 6 квітня 2017 року, проте, суд вважає, що таким чином позивач вибрав не ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскілки лише визнання протиправним рішення відповідача не в повному обсязі захистить порушені права позивача та з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 30 квітня 2017 року суд зазначає, наступне.
Як вже судом зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення та виплата грошової допомоги є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення щомісячної адресної допомоги, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30 березня 2017 року про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.
Крім того, суд зазначає, що позивач просив суд зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Крім цього, позивач не навів обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення.
Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_2 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_4) до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області (код ЄДРПОУ 40865754, 86065, Донецька область, м. Авдіївка, бул. Шевченко, 13) про визнання протиправним та скасування рішення від 6 квітня 2017 року, зобов'язати вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 30 березня 2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 30 березня 2017 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 березня 2017року про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області судовий збір у розмірі 650 грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 11 липня 2018 року. Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.