Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2018 р. Справа№805/4154/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання поновити виплату пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно тексту адміністративного позову просить суд:
- визнати протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.10.2017 року;
- зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.10.2017 року, перераховувати (виплачувати) пенсію ОСОБА_1, на той же банківський рахунок, на який пенсія йому перераховувалась до вересня 2017 року включно.
В обґрунтування позову зазначив, що він є отримувачем пенсії по інвалідності, має статус внутрішньо переміщеної особи, в даний час перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Відповідач неправомірно припинив виплату пенсії з 01.10.2017 року мотивуючи свої дії надходженням інформації з органів соціального захисту населення про не підтвердження фактичного місця проживання, вважає такі дії відповідача протиправними та безпідставними.
Посилаючись на статтю 19, 22, 24, 64 Конституції України, статті 4, 8, 47, 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, положення Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, положення Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
04 липня 2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просив суд замінити сторону, а саме Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником Бахмутсько - Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України”, наказу Пенсійного фонду України від 14.11.2017 № 228 “Про заходи виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821”, наказу головного управління Пенсійного фонду України від 17.11.2017 № 499 “Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду області”, наказу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.11.2017 № 358 “Про заходи у зв'язку з реорганізацією Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області” та наказу управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області від 20.11.2017 № 158 “Про затвердження Плану заходів з проведення реорганізації управління шляхом злиття” Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області 01.06.2018 реорганізовані шляхом злиття в Бахмутсько-Ліманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, юридична адреса: Доненька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35. Новостворене управління є правонаступником усіх прав та обов'язків Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області.
Суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.05.2018 за номером запису 1 254 134 0000 005066 утворено Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області за юридичною адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вулиця Миру, будинок, 35.
Тобто, правонаступником у сфері виконуваних функцій Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) є Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вулиця Миру, будинок, 35, код ЄДРПОУ 42172734; зареєстроване у статусі юридичної особи 31.05.2018 року).
Відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про заміну відповідача - Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) на його правонаступника - Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вулиця Миру, будинок, 35, код ЄДРПОУ 42172734).
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу дійсно була призупинена з 01.10.2017 року з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей”.
Відповідачем зазначено, що позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів спрямованих на отримання належної їй суми пенсійних виплат у зв'язку із чим не зміг реалізувати гарантоване Конституцією право на отримання зазначених виплат, тому вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і як наслідок не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач надав клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду за період пропущеного строку звернення.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є отримувачем пенсії по інвалідності та перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області і отримує пенсію по інвалідності, даний факт встановлено та сторонами не оскаржується.
Відповідно до довідки від 28.07.2015 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Фактичне місце проживання/перебування: 84510, Донецька область, м. Артемівськ (Бахмут), вул. Козаченка, 23 (а.с. 18).
Довідку особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на момент розгляду справи не скасовано і вона є чинною.
Представник позивача не одноразово звертався до відповідача із запитами. Відповідно, просив надати інформацію щодо припинення виплати пенсії довірителю з жовтня 2017 року, крім того просив повідомити, підстави та причини такого припинення. Відповідачем відповідей на вищезазначені запити не надано.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та письмового відзиву на адміністративний позов, спірним питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.
В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з жовтня 2017 року, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з жовтня 2017 року, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої йому пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Отже, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (надалі - Закон № 1706-VII).
Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.
Дійсно, з аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що “інші випадки” для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносинах є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі Закону України "Про судовий збір".
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (94007, Луганська область, м. Стаханов, вул. Кримська, 46, РНОКПП НОМЕР_2) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання поновити виплату пенсії- - задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.10.2017 року
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднанане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.10.2017 року, на рахунок уповноваженого позивачем банку АТ «Ощадбанк».
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 09 липня 2018 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя Буряк І. В.