11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5174/18
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року суддя Костюкевич О.К., час ухвалення 12.28 год., місце ухвалення м.Ківерці у справі № 158/1465/18 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця, повний текст виготовлено 13.06.2018р. -
13.06.2018р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця - громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підлягає примусовому видворенню за межі України.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач оскаржив дане рішення з підстав порушенням норм матеріального права, а також не встановлені обставини, які мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що вважає, що для продовження строку, достатнє доказування лише однієї з умов, визначених законом: або відсутності співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження чи необхідних документів.
За час перебування у Волинському ПТПІ, відповідач не вжив дій, які б вказували на його намір залишити територію України у законний спосіб, або які б давали можливість прикордонним органам придбати квиток для його повернення.
Вважає, що не закінчився 18-місячний строк, визначений для ідентифікації іноземця.
Просить скасувати рішення та продовжити строк затримання на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, а саме до 15.12.2018.
11.07.2018 відповідач направив відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що не перешкоджав ідентифікації своєї особи. В момент затримання повідомив всі правдиві відомості про себе і пояснив, що може за допомогою родичів надати копію втраченого ним паспорту, що допомогло б прискорити процедуру його ідентифікації.
23.05.2018 відправив позивачу копію свого паспорту з метою співпраці, долучивши до відзиву докази скерування такого.
Позивачем не надано жодних документів, які б свідчили, що протягом знаходження у пункті відмовлявся надати відомості про себе для ідентифікації.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2017 року постановлено примусово видворити відповідача за межі України. Його затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.
03.01.2018 року відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідач не має документа, який надає йому право на виїзд з України, позивач на виконання рішення суду про примусове видворення іноземця за межі України неодноразово звертався до почесного консула Народної республіки Бангладеш в Україні із листом, у якому просив надати йому допомогу в посвідченні даної особи та поверненні його на батьківщину, однак відповіді отримано не було, що унеможливлює підготовку документів позивачем про забезпечення видворення відповідача за межі території України на виконання рішення суду (а.с. 6-8).
За час перебування у Волинському ПТПІ громадянин Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався.
У зв'язку із закінченням 15 червня 2018 року, строку затримання відповідача та перебування у Волинському ПТПІ, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів щодо співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, з наступних підстав:
Спірні правовідносини регламентуються статею 289 КАС України про особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства та Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно з ч. ч. 11-13 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи є одночасна наявність двох обставин, таких, як: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем достовірно ідентифіковано особу відповідача - надано копію паспорта, а позивачем не надано доказів про те, що відповідач не надав інформацію про себе, і погоджується з висновком суду першої інстанції, що пустий бланк анкети не може свідчити про відсутність співпраці з боку іноземця, що заперечує відповідач.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 червня 2018 року у справі № 158/1465/18 - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді О. І. Мікула
А. Р. Курилець