33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 липня 2018 року Справа № 903/6/18
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
за участю представників:
від ПАТ "Банк "Київська ОСОБА_1" - ОСОБА_2 (довіреність №33 від 29 березня 2018 року)
від інших учасників - не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі № 903/6/18 (розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" про визнання грошових вимог на суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн.) (суддя Войціховський В.А.)
за заявою ОСОБА_3 підприємства "Моноліт Фудз"
про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"
Ухвалою господарського суду Волинської області від 02 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (смт. Ратне, Ратнівський район, вул.Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 28 травня 2018 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4.
02 лютого 2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) за №49086 про відкриття господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод".
Після оприлюднення відповідного оголошення Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" звернулось до розпорядника майна та до господарського суду Волинської області із заявою №857/16 від 20 березня 2018 року про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 02 лютого 2018 року еквівалентно 680 838 669,83 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США (310 803 390,72 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 425 438,16 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (365 687 735,97 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 922 104,98 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
Ухвалою місцевого суду від 27 березня 2018 року заяву кредитора було призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 02 квітня 2018 року розгляд справи №903/6/18 в попередньому засіданні, зокрема, в частині розгляду заяви ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" про визнання грошових вимог до боржника, а також в частині затвердження реєстру вимог кредиторів ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" було відкладено на 16 квітня 2018 року.
16 квітня 2018 року ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" надав суду уточнення до заяви про визнання кредиторських вимог банку з врахуванням курсу долара США станом на 20 березня 2018 року, просить визнати грошові вимоги банку до боржника на загальну суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та включити окремо їх до реєстру вимог кредиторів, як вимоги забезпечені заставою.
Ухвалою господарського суду Волинської області (суддя Войціховський В.А.) від 16 квітня 2018 року у справі №903/6/18 було задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" про визнання грошових вимог до боржника. Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (м. Київ, вул. Хорива, 11А, код ЄДРПОУ 24214088) до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (смт. Ратне, Ратнівський район, вул.Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705) на загальну суму 646 426 766,88 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 3524,00 грн. - вимоги першої черги; 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що з врахуванням положень статті 45 Закону про банкрутство вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу", статті 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також умови Договорів іпотеки та Договорів застави, зазначені вимоги ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" є такими, що забезпечені майном боржника, відтак підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_3 акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі №903/6/18 змінити, виклавши в наступній редакції: Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (м. Київ, вул. Хорива, 11А, код ЄДРПОУ 24214088) до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (смт. Ратне, Ратнівський район, вул.Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705) на загальну суму 263 753 444,70 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 3524,00 грн. - вимоги першої черги; 263 753 444,70 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню. Водночас, скаржником подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване невчасним отриманням повного тексту ухвали. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд помилково прийшов до висновку щодо безпідставності та необгрунтованості клопотання ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" про відкладення розгляду справи. Крім того, зазначає, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 16 липня 2015 року №460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська ОСОБА_1" з 17 липня 2015 року. Виходячи із системного аналізу норм статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами. Приписами статей 2, 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність виключно на підставі ліцензії Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд вживає передбачені заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку. Всупереч вищевказані нормі Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" в особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з перевищенням повноважень були нараховані відповідні 30% річних. Відповідно до заяви про визнання кредиторських вимог банку, останній заявив вимогу про стягнення 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі відповідно 13 133 687,50 доларів США та 104 947,50 доларів США. З врахуванням того, що ці вимоги не є безспірними вони повинні були бути заявлені в місячний строк, тобто до 03 березня 2018 року, проте заява банку подана 20 березня 20 березня 2018 року. Господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з боржника на користь банку 13 133 687,50 доларів США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 доларів США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які позивачем заявлені та обраховані в доларах США, отже незважаючи на наявність правових підстав, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України банк помилково визначив предметом позову суму іноземної валюти, у той час як предметом позову у даному випадку може бути виключно національна валюта України у відповідному розмірі. Крім того, скаржник бул позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення з боржника на користь банку 13 133 687,50 доларів США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 доларів США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в суді першої інстанції, а судом це питання досліджено не було.
Супровідним листом №01-23/903/6/18/1813/18 від 04 травня 2018 року матеріали справи №903/6/18 було витребувано з господарського суду Волинської області.
14 травня 2018 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/6/18.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2018 року у справі №903/6/18 поновлено Приватному акціонерному товариству "Ратнівський молокозавод" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі №903/6/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі №903/6/18; розгляд скарги призначено на "30" травня 2018 року о 11:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
23 травня 2018 року від ПАТ "Банк "Київська ОСОБА_1" надійшла заява №1469/16 від 23 травня 2018 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення Подільський районний суд м.Києва або Київський апеляційний господарський суд або апеляційний суд м.Києва.
29 травня від арбітражного керуючого - ОСОБА_4 надійшло клопотання №02-01/120/61 від 25 травня 2018 року про розгляд справи без участі розпорядника майна.
Пунктом 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 03 березня 2016 року №21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 03 березня 2016 року № 41 передбачено, що відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів.
Згідно до пункту 9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду 18 березня 2016 року у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді (судді-доповідача), а у разі відсутності такого помічника - особою, яка виконує його обов'язки. Інформація про неможливість проведення судового засідання розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). До матеріалів справи також долучається Довідка про неможливість проведення судового засідання, яка засвідчується підписом такого помічника судді із зазначенням його прізвища та ініціалів. Після усунення обставин, передбачених пунктом 9.3 справа призначається до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мамченко Ю.А. судове засідання у справі №903/6/18 30 травня 2018 року не відбулося.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2018 року у справі №903/6/18 було призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі № 903/6/18 до розгляду в судовому засіданні 05 липня 2018 року об 15:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 в залі судових засідань № 4. Доручено Подільському районному суду м.Києва (04071, м.Київ, вул.Хорива, 21) проведення судового засідання по справі №903/6/18, яке призначене на 05 липня 2018 року об 15:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Подільського районного суду м.Києва.
Від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська ОСОБА_1" надійшли заперечення №1502/16 від 29 травня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що всі вимоги банку були виражені в національній валюті України - гривні, що в свою чергу спростовує твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі. Як вбачається з частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, за таких умов є всі підстави вважати, що банк заявив кредиторські вимоги в межах строку позовної давності.
05 липня 2018 року від арбітражного керуючого - ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що розпорядник майна отримав ухвалу про призначення дати судового засідання 03 липня 2018 року та відсутня можливість придбати квитки для проїзду від м.Миколаїв до м.Київ, де у Подільському суді відбудеться судове засідання в режимі відеоконференції. Крім того, арбітражний керуючий зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, та вважає її обгрунтованою.
05 липня 2018 року від боржника - ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" надійшло клопотання №173 від 05 липня 2018 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю залучена коштів для укладення договору з адвокатом на представлення інтересів підприємства в суді.
Розглянувши клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 та представник боржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України).
Крім того, за змістом частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Враховуючи викладене, учасники провадження у справі не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.
При цьому, оскільки заявниками не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку вони представляють, а також факту неможливості розгляду справи без їх участі, з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи.
За викладених обставин, оскільки явка учасників сторін обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справу за наявними у ній матеріалами у відсутність осіб, які не з'явились в судове засідання.
Розгляд справи 05 липня 2018 року відбувся в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України з Подільським районним судом м.Києва.
Безпосередньо в судовому засіданні представник ПАТ "Банк "Київська ОСОБА_1" повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.
Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Пунктом 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно пункту 2 статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Згідно пункту 4 статті 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Згідно пункту 2 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" звернулося з заявою про визнання грошових вимог на суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
Розглянувши вказану заяву, колегією суддів встановлено наступне.
07 лютого 2011 року між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" було укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) №5416-20/11-1 (з додатками та додатковими угодами) на виконання умов котрої кредитної установою було відкрито боржнику кредитну лінію з лімітом 60 000 000, 00 грн. із кінцевим терміном погашення кредиту 06 лютого 2012 року (з правом пролонгації до загального строку кредитування до 36 місяців) та із сплатою процентів за користування кредитом. Відкриття банком кредитної лінії відображається та підтверджується долученими до заяви документами.
29 грудня 2012 року між кредитором та позичальником було укладено договір про внесення змін №14 до кредитного договору №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року відповідно до якого було змінено строк кредитної лінії з 07 лютого 2011 року по 02 жовтня 2013 року включно та встановлено процентну ставку в розмірі 20% річних.
06 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" (Позичальник і Первісний боржник) та ОСОБА_3 підприємством "Імпексагро" (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу у відповідності до умов даного договору та за згодою Банку Первісний боржник передає Новому боржнику всі свої боргові зобов'язання за Основним договором, за яким Первісний боржник є позичальником а Банк кредитором. Таким чином. права та обов'язки позичальника за вказаним договором перейшли до ОСОБА_3 підприємства "Імпексагро".
Загальний розмір заборгованості Первісного боржника за Основним договором 61 099 883,33 (шістдесят один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 33 копійки) (пункт 1.2 договору).
Договором від 06 березня 2013 року про внесення змін №15 до кредитного договору №5416-20/11-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 07 лютого 2011 року сторонами було викладено кредитний договір у новій редакції.
Зокрема, погоджено, що банк-позивач відкриває позичальнику, яким став ПП "Імпексагро" за договором переведення боргу від 06 березня 2013 року, невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у 60 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 02 жовтня 2013 року та сплатою 20% річних за користування коштами.
06 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" та ОСОБА_3 підприємством "Імпексагро" було укладено договір про внесення змін № 16 до кредитного договору у відповідно до якого сторони виклали пункт 1.1. та пункт 1.2 договору в наступній редакції: п. 1.1 "Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах:
- ліміт кредитування: 7 516 000,00 (сім мільйонів п'ятсот шістнадцять тисяч) доларів США (пункт 1.1.1.);
- кінцевий термін повернення кредиту - "05" березня 2014 року (пункт 1.1.2.)
- ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів;
- тип процентної ставки - фіксована;
- процентна ставка за користування кредитом - 11,5 % (одинадцять цілих п'ять десятих процентів) річних;
- пункт 1.2. Кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого Ліміту кредитної лінії. Останню частину кредиту Позичальник може отримати не пізніше "04" березня 2014 року".
26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" та ОСОБА_3 підприємством "Імпексагро" було укладено договір про внесення змін №18 яким сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 11 193 000,00 (одинадцять мільйонів сто дев'яносто три тисячі) доларів США.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі, заставою.
З метою забезпечення виконання зобов'язань 06 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" (Кредитор) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" (Поручитель) було укладено договір поруки №21805-20/13-5 у відповідності до якого Поручитель зобов'язався солідарно з боржником ОСОБА_3 підприємства "Імпексагро" та в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником (пункт 1.1 договору поруки), а саме, виконати такі зобов'язання:
Повернути Кредитору кредит у сумі 7 516 000,00 (сім мільйонів п'ятсот шістдесят тисяч) доларів США в строки, в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором (пункт 2.2.1 договору поруки).
Сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 11,5% (одинадцять цілих п'ять десятих) процентів річних та інші платежі в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (пункт 2.2.2. договору поруки).
Остаточне погашення Кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснити не пізніше "05" березня 2014 року (пункт 2.2.4 договору поруки).
26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська ОСОБА_1" (Кредитор) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" (Поручитель) було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки, яким сторони узгодили збільшення кредитного ліміту по кредиту до 11 193 000,00 (одинадцять мільйонів сто дев'яносто три тисячі) доларів США.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" зобов'язань за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, кредитором було нараховано боржнику відповідні санкції у вигляді 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що заборгованість ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" перед кредитором за кредитним договором №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року станом на 20 березня 2018 pоку згідно із наданими розрахунками (уточненням) та документами склала 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом
Поруч з цим, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" (Іпотекодавець) було укладено:
- нотаріально посвідчений договір іпотеки №33 від 07 лютого 2011 року з договорами про внесення змін №1 від 10 лютого 2011 року, №2 від 08 квітня 2011 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №4 від 07 березня 2013 року, №5 від 26 червня 2013 року, предметом іпотеки за яким виступило належне ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" на праві власності нерухоме майно;
- нотаріально посвідчений договір іпотеки №280 від 21 березня 2013 року з договором про внесення змін №1 від 26 червня 2013 року, предметом іпотеки за яким виступило належне ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" на праві власності нерухоме майно.
Також з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року між ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" (Заставодержателем) та ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" (Заставодавцем) було укладено:
- договір застави рухомого майна (обладнання) №26932-20/13-6 від 21 березня 2013 року, предметом застави є обладнання та основні засоби, перелік яких викладений у Додатку №1 до договору;
- нотаріально посвідчений договір застави №988 від 26 серпня 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 06 квітня 2012 року, №2 від 07 березня 2013 року, №3 від 26 червня 2013 року, предметом застави за яким виступили транспортні засоби;
- нотаріально посвідчений договір застави №31 від 07 лютого 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 08 квітня 2011 року, №2 від 26 серпня 2011 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №4 від 07 березня 2013 року, №5 від 26 червня 2013 року, предметом застави за яким виступили транспортні засоби;
- нотаріально посвідчений договір застави №383 від 27 квітня 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 06 квітня 2012 року, №2 від 07 березня 2013 року, №3 від 26 червня 2013 року, предметом застави за яким виступили транспортні засоби.
Як вірно встановлено місцевим судом, факт невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року, наявність відповідної заборгованості та безспірність вимог банку до боржника, підтверджується рішенням господарського суду Черкаської області від 15 червня 2012 року у справі №925/619/15 про стягнення заборгованості в розмірі 11 162 514,37 доларів США (262 328 006,54 грн. в гривневому еквіваленті) боргу по кредиту; 1428602,49 доларів США (33 573 299,97 грн. в гривневому еквіваленті) несплачених відсотків; 147 803,08 доларів США (3 473 490,47 грн. в гривневому еквіваленті) пені по процентах; 915 020,36 доларів США (21 503 709,56 грн. в гривневому еквіваленті) пені по кредиту; 357 194,55 доларів США (8 394 357,32 грн. в гривневому еквіваленті) як 3% річних на підставі кредитного договору № 5416-20/11-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 07 лютого 2011 року зі змінами та доповненнями і договору поруки №21805-20/13-5 від 06 березня 2013 року.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушення зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_5 іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 11 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Частиною 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Отже грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, незалежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наслідки пропуску тридцяти денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство для звернення з грошовими вимогами. Вказаним спростовуються доводи апелянта про несвоєчасне заявлення банком вимог про стягнення 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі відповідно 13 133 687,50 доларів США та 104 947,50 доларів США.
Повідомлення про відкриття господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" оприлюднене 02 лютого 2018 року за №49086 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
26 березня 2018 року на адресу господарського суду від кредитора - Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" надійшла заява №857/16 від 20 березня 2018 року про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 24 452 344,03 дол. США.
Заявлені вимоги на суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом виникли на підставі кредитного договору №5416-20/11-1 від 07 лютого 2011 року по якому ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" виступає позичальником.
Зазначені вимоги забезпечені заставою майна Боржника, відповідно до умов договору іпотеки №33 від 07 лютого 2011 року з договорами про внесення змін №1 від 10 лютого 2011 року, №2 від 08 квітня 2011 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №4 від 07 березня 2013 року, №5 від 26 червня 2013 року, договору іпотеки №280 від 21 березня 2013 року з договором про внесення змін №1 від 26 червня 2013 року, договору застави рухомого майна (обладнання) №26932-20/13-6 від 21 березня 2013 року, договору застави №988 від 26 серпня 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 06 квітня 2012 року, №2 від 07 березня 2013 року, №3 від 26 червня 2013 року, договору застави №31 від 07 лютого 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 08 квітня 2011 року, №2 від 26 серпня 2011 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №3 від 06 квітня 2012 року, №4 від 07 березня 2013 року, №5 від 26 червня 2013 року, договору застави №383 від 27 квітня 2011 pоку з договорами про внесення змін №1 від 06 квітня 2012 року, №2 від 07 березня 2013 року, №3 від 26 червня 2013 року.
Так, майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов'язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов'язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника майнового поручителя за цим зобов'язанням обмежується вартістю предмета застави.
На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.
Законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави. Включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки (застави) вартість предмету іпотеки (застави) не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов'язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.
Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 30 травня 2017 року по справі №914/1875/16, від 07 листопада 2017 року по справі №902/121/17, від 20 вересня 2017 року по справі №914/1964/15.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ОСОБА_1 проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_6 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З врахуванням положень статті 45 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд прйишов до правильного висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" на суму 24 452 344,03 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 20 березня 2018 року еквівалентно 646 423 242,68 грн., в тому числі 11 162 514,37 дол. США 295 092 721,04 грн.) - заборгованості за кредитом, 51 194,66 дол. США (1 353 384,28 грн.) - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 13 133 687,50 дол. США (347 202 740,63 грн.) - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 104 947,50 дол. США (2 774 396,73 грн.) 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу", статті 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також умови Договорів іпотеки та Договорів застави, зазначені вимоги ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" є такими, що забезпечені майном боржника, відтак підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.
Безпідставними є посилання апелянта на той факт, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, а банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Згідно частин 8, 9 статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Стаття 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.
З огляду на вищевказане, нарахування відсотків за користування кредитними коштами не являється видом банківської діяльності, та може здійснюватись у процедурі ліквідації банку у разі відкликання банківської ліцензії.
За приписами статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Згідно з пунктами 2, 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку, що знаходиться в стадії ліквідації, завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси та припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком, що відповідає одній з таких цілей ліквідаційної процедури банку, як збереження або збільшення ліквідаційної маси. Відтак, посилання суду на статті 27, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є неправомірним, оскільки стаття 27 вказаного закону стосується нарахування відсотків за вкладами, а стаття 46 - припинення нарахування відсотків, неустойки за всіма видами заборгованості банку перед третіми особами.
Не приймаються до уваги колегією суддів посилання апелянта на те, що банк помилково визначив предмет позову в іноземній валюті, з огляду на наступне.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (статтею 192 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
У статті 198 Господарського кодексу України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Крім того сторони відповідно до положень статті 524 Цивільного кодексу України, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За змістом статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, незалежно від грошової одиниці, у якій обчислено суму зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, банком було правомірно здійснено розрахунок грошових вимоги до ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" в гривнях, зазначивши еквівалент за офіційним курсом відповідної валюти.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що після прийняття рішення господарського суду Черкаської області від 15 червня 2012 року у справі №925/619/15 про стягнення заборгованості в розмірі 11 162 514,37 доларів США (262 328 006,54 грн. в гривневому еквіваленті) боргу по кредиту; 1428602,49 доларів США (33 573 299,97 грн. в гривневому еквіваленті) несплачених відсотків; 147 803,08 доларів США (3 473 490,47 грн. в гривневому еквіваленті) пені по процентах; 915 020,36 доларів США (21 503 709,56 грн. в гривневому еквіваленті) пені по кредиту; 357 194,55 доларів США (8 394 357,32 грн. в гривневому еквіваленті) як 3% річних на підставі кредитного договору №5416-20/11-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 07 лютого 2011 року зі змінами та доповненнями і договору поруки №21805-20/13-5 від 06 березня 2013 року, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про позовну давність за вимогами кредитора до боржника-позичальника щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором, та можуть бути застосовані положення статті 625 ЦК України про відповідальність боржника за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання, яке підтверджено рішенням суду, що надає можливість кредитору нараховувати боржнику інфляційні втрати та 3% річних на суму заборгованості, стягненої за рішенням суду, до його повного виконання боржником.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2017 року у справі №924/1290/15.
Таким чином, доводи боржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалу господарського суду Волинської області від 16 квітня 2018 року у справі №903/6/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_5 "Ратнівський молокозавод" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/6/18 повернути господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складено 11 липня 2018 року.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.