Іменем України
10 липня 2018 року
Київ
справа №661/2914/16-а
адміністративне провадження №К/9901/24580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №661/2914/16-а
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Запорожана Д.В., суддів Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні його сім'ї такою, що потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік та чергу, зобов'язання відповідача визнати сім'ю позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов та поставити на квартирний облік та чергу.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом II групи. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 04.06.2013 сина визнано недієздатним, а позивача - його опікуном. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи (по цивільній справі №661/1756/13-ц про визнання особи недієздатною) № 263 від 14.05.2013 ОСОБА_2 страждає «хронічною психічною хворобою у формі параноїдної шизофренії з безперервно-прогредієнтним протіканням, вираженим апато-абулічним типом дефекту». Психічна хвороба сина також підтверджується Постановою від 13.07.2006 (протокол №561) Департаменту охорони здоров'я України «шизофренія, параноїдна форма, непреривно прогредієнтна течія, ремісія «с», виражений апато-абулічний тип дефекту. Отогематома лівої вушної раковини» - «пов'язані з проходженням військової служби». Сім'я позивача у складі 4 -х осіб постійно проживають разом у одній 3 кімнатній квартирі площею 41,5 кв.м. з психічно хворою людиною, яка взагалі не усвідомлює цього життя, елементарних правил поведінки, гігієни, не може сама себе утримувати. З метою покращення житлових умов позивач звернувся до відповідача, але отримав відповідь про те, що його сім'я не вважається такою, що потребує покращення житлових умов. Позивач вважає, що відмова відповідача у даному випадку являється незаконною, тому просив суд визнати дії Новокаховської міської ради Херсонської області щодо відмови у визнанні його сім'ї такою, що потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік та чергу - протиправними. Зобов'язати Новокаховську міську раду Херсонської області визнати сім'ю позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов та поставити на квартирний облік та чергу.
Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано дії Новокаховської міської ради Херсонської області щодо відмови у визнанні сім'ї ОСОБА_2 такою, що потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік та чергу - протиправними.
Зобов'язано виконавчий комітет Новокаховської міської ради Херсонської області розглянути питання щодо визнання ОСОБА_2 особою, що потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік та чергу.
У касаційній скарзі заявлено вимогу про зміну постанови суду апеляційної інстанції шляхом зобов'язання відповідача визнати сім'ю позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов та постановити на квартирний облік та чергу.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно 03.04.2013 відділом Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції у Херсонській області.
Згідно рішення Новкаховського міського суду Херсонської області від 04.06.2013 ОСОБА_2 визнаний недієздатним.
Відповідно до посвідчення № 39 від 14.04.2013 позивач призначений опікуном над своїм недієздатним сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Так, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи по психоневрологічному захворюванню та за медичним висновком Психоневрологічного відділення Центральної міської лікарні м. Нова Каховка не може проживати в одній кімнаті з членами сім'ї.
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрації) від 02.05.2015 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 яка складається з трьох кімнат та займає житлову площу 41,5 кв.м., проживають та зареєстровані 4 особи: ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_3 - колишня дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_4 - син, що також підтверджується довідками про склад сім'ї № 289 від 05.01.2016, № 959 від 03.03.2016.
У грудні 2015 року позивач звернувся до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області та у липні 2016 року до Новокаховської міської ради з заявами про визнання його сім'ї такою, що потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік та чергу. Проте, листами від 25.12.2015 №333-оп, 33-оп/1 та від 19.07.2016 №481-О позивача було повідомлено, що його сім'я не вважається такою, що потребує покращення житлових умов згідно рішення Херсонської обласної державної адміністрації та обласної міжгалузевої ради профспілок від 08.12.2013 №809/П-7, яким визначено мінімальну житлову площу на кожного члена сім'ї в розмірі 7 кв.м.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З висновками судів не можливо погодитись з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?а;…&?а; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного та господарського судочинства є змагальність сторін.
Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що відповідач не визнає його сім'ї такою, що потребує поліпшення житлових умов та не ставить на квартирний облік та чергу.
Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №11-97апп18.
Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року скасувати.
Провадження в справі № 661/2914/16-а за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду