Справа № 309/3838/17
Іменем України
27 червня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КУШТАНА Б.П., ОСОБА_1
при секретарі ВОЛОЩУК В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у справі № 309/3838/17 на ухвалу Хустського районного суду від 20 лютого 2018 року, повний текст якої складено 20 лютого 2018 року, головуючий суддя Кемінь В.Д., про скасування заходів забезпечення їх позову до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 МКБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання недійсним результату прилюдних торгів, -
встановив:
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 оскаржили ухвалу Хустського районного суду від 20.02.2018, якою скасовано ухвалу судді Хустського районного суду від 14.12.2017 про встановлення заходів забезпечення позову. Апелянти зазначають, зокрема, що посилання відповідача ОСОБА_7 на те, що внаслідок забезпечення позову він не може укласти договір довгострокової оренди, таким забезпеченням йому завдаються збитки, а приміщення гуртожитку не відповідає санітарним нормам, не впливають на можливість виконання рішення суду. Навпаки, це утруднить виконання рішення суду в разі укладання довгострокових договорів оренди.
Крім того, суд всупереч правилам, установленим частинами 4 і 5 статті 158 ЦПК України, скасував не заходи забезпечення позову, а свою ухвалу від 14.12.2017.
Позивачі просять ухвалу суду першої інстанції від 20.02.2018 скасувати.
У відзивах на апеляцію позивачів відповідачі ОСОБА_7 і ДП «СЕТАМ» вказують на її необґрунтованість, просять скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Відповідач ОСОБА_7 зазначає, зокрема, що забезпечення позову було неспівмірним із заявленими позивачами вимогами, які, до того ж, були безпідставними, а права позивачів не були порушеними, тоді як забезпеченням позову створювалися незаконні перешкоди господарській діяльності відповідача. ДП «СЕТАМ» вказує на те, що забезпечення позову спричиняло збитки власнику майна та унеможливлювало проведення ремонтних робіт у гуртожитку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_10, яка апеляцію підтримала, відповідача ПАТ «ОСОБА_8 МКБ» ОСОБА_11, яка скаргу не визнала, розглянувши на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційну скаргу у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.
Ухвалою судді Хустського районного суду від 14.12.2017 задоволено заяву позивачів, забезпечено їх позов ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_7, ПАТ «ОСОБА_8 МКБ», ТОВ «Полстар» про визнання недійсним результату прилюдних торгів, для чого накладено арешт га гуртожиток № 10 по вул. Пирогова, 27 в м. Хусті Закарпатської області, заборонено виконувати будь-які види будівельних робіт у будівлі гуртожитку та заборонено відчуження цієї будівлі (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_7 подав до суду клопотання від 07.02.2018 про скасування встановлених ухвалою Хустського районного суду від 14.12.2017 заходів забезпечення позову (а.с. 5-7). Посилався, зокрема, на те, що забезпечення позову неспівмірне із заявленими позивачами вимогами, крім того, ці вимоги безпідставні, а забезпеченням позову створені незаконні перешкоди господарській діяльності відповідача.
Ухвалою Хустського районного суду від 20.02.2018 заяву ОСОБА_7 задоволено, скасовано ухвалу судді Хустського районного суду від 14.12.2017 про встановлення заходів забезпечення позову (а.с. 8). Процесуальне рішення вмотивовано тим, що ухвала про забезпечення позову буда надіслана до Відділу ДВС Хустського райуправління юстиції для виконання та сторонам для відома, , проте, 26.01.2018 до суду надійшло повідомлення органу ДВС від 25.01.2018 № 1238 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового платежу.
ОСОБА_3 таким вирішенням питання погодитись не можна, позаяк відповідне рішення ухвалене судом із порушенням норм процесуального права.
За змістом положень ст. 10 ч. 9, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 182, 263-265 ЦПК України, суд повинен розглянути саме те процесуальне звернення (заяву, клопотання) особи, що надійшло, у межах прохання, зазначеного у зверненні, та має прийняти процесуальне рішення по суті звернення відповідно до його предмету.
За приписами ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи; за результатом розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала; ухвала про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, може бути оскаржена (ч.ч. 1, 4, 5).
Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених ЦПК України (ст. 268 ч. 8 ЦПК України). Перевірка судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, зокрема, ухвали про скасування заходів забезпечення позову, належить до компетенції суду апеляційної інстанції (ст. 24 ч. 1, ст. 353 ч. 1 п. 4, інші положення Глави 1 «Апеляційне провадження» Розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України).
Як убачається зі змісту клопотання відповідача ОСОБА_7, його прохання полягало у скасуванні заходів забезпечення позову, що були встановлені ухвалою Хустського районного суду від 14.12.2017. Суд першої інстанції не вирішив це клопотання по суті, а прийняв рішення про скасування постановленої суддею ухвали від 14.12.2017 про встановлення заходів забезпечення позову. Таке процесуальне рішення не ґрунтується на законі, цим суд, по-перше, не вирішив по суті клопотання сторони відповідно до його предмету, а вирішив питання, яке ініціатор клопотання перед судом не ставив, по-друге, скасував раніше постановлену ухвалу, на що повноважень не мав, і втрутився у повноваження апеляційного суду. Крім того, як випливає зі змісту мотивувальної частини судового рішення, суд його прийняв цілком з інших мотивів і підстав, аніж ті, що наводилися відповідачем ОСОБА_7 у клопотанні, та не давав оцінки доводам клопотання по суті.
Відтак, твердження в апеляційній скарзі про те, що суд всупереч вимогам цивільного процесуального закону скасував не заходи забезпечення позову, а свою ж ухвалу, слід визнати обґрунтованим. Беручи до уваги, що суд першої інстанції не вирішив по суті клопотання відповідача, що перешкоджає подальшому провадженню в справі, і прийняв рішення вийшовши за межі як підстав і прохання, що наводилися в клопотанні, так і за межі своїх повноважень, а в апеляційному суді не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави заяви, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України), апеляцію на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу в частині питання про скасування заходів забезпечення позову направити до суду для продовження розгляду та вирішення питання по суті. Інші доводи, якими сторони вмотивовували свої правові позиції по суті питань, пов'язаних із забезпеченням позову, підлягають оцінці під час вирішення клопотання відповідача судом першої інстанції.
Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу Хустського районного суду від 20 лютого 2018 року скасувати, справу в частині питання про скасування заходів забезпечення позову для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 9 липня 2018 року.
Судді