Справа № 815/126/18
10 липня 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ДВС- Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та визнання відсутності заборгованості,-
09 січня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду, в якому позивач просить суд:
- визнати вимогу УПФУ про борг з ЄСВ за період ФОП такою, що не є виконавчим документом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України "Про виконавче провадження", визнати недостовірною, не дійсною і скасувати;
- визнати незаконною та скасувати постанову ДВС №ВП№55193991 від 04.12.2017 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 такої, що не відповідає дійсності заборгованості, яка вручена ОСОБА_1 29.12.2017 року;
- зобов'язати відповідача - виконавчу службу утриматись від здійснення певних дій по примусовому стягненню з позивача заборгованості/заборгованостей, від заходів по примусовим зборам та витратам на здійснення виконавчих дії;
- визнати відсутність у ОСОБА_1 обов'язку боржника; визнати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли виникнути, були відсутніми і є відсутніми будь-які заборгованості, в тому числі, по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ФОП і після припинення ФОП, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази (надані до суду).
Ухвалою суду від 15.01.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) та роз'яснено, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
У вказаній ухвалі судом роз'яснено, що виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом:
1) надання до суду уточненого адміністративного позову із зазначенням позивачем:
- процесуального статусу сторін у відповідності до положень ст. 4 КАС України;
- повного та вірного найменування відповідачів, їх ідентифікаційних кодів, власного номеру облікової картки платника податків позивача, номеру засобу телефонного зв'язку та адресу електронної пошти, а також адреси електронної пошти відповідачів;
- реквізитів (номер, дата) оскаржуваної вимоги та органу, що її видав;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав;
2) надання до суду доказів, визначених у вказаній ухвалі суду.
Також у вказаній ухвалі судом зазначено, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, позивачу необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду.
Копію ухвали суду від 15.01.2018 року про залишення позовної заяви без руху отримано ОСОБА_1 23.01.2018 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, останнім днем для усунення позивачем недоліків позовної заяви було 02.02.2018 року.
Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі суду від 15.01.2018 року позивачем в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунені не були та станом на 09:47 год. 07.02.2018 року (час та дата прийняття судом ухвали, зважаючи на те, що це є останній день визначеного ч.5 ст.169 КАС України п'ятиденного терміну з дня закінчення строку для усунення недоліків позовної заяви) від позивача жодних документів до суду не надходило, 07.02.2018 року о 09:47 год. судом прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ - Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та визнання відсутності заборгованості - повернуто позивачеві без розгляду.
07 лютого 2018 року об 11:20 год. за вх. 3461/18 від позивача до суду надійшов супровідний лист від 31.01.2018 року разом із додатками до нього згідно переліку.
Листом від 16.02.2018 року вих. №815/126/18/4185/18 Одеський окружний адміністративний суд повернув на адресу ОСОБА_1 копію супровідного листа від 31.01.2018 року разом із доданими до нього документами.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду від 07.02.2018 ОСОБА_1 подала 26.02.2018 року за вх. №5602/18 через Одеський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасовано та справу № 815/126/18 передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.
05 липня 2018 року за вх. №19258/18 адміністративна справа №815/126/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2018 року справу №815/126/18 передано на розгляд головуючому судді Соколенко О.М.
Перевіривши матеріали адміністративної справи №815/126/18, суддя зазначає наступне.
Так, згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 року, підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2018року стало те, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк надала документи на виконання ухвали від 15.01.2018 року про залишення позову без руху.
Зважаючи на вищевикладене, суддя після отримання даної адміністративної справи, перевіряє чи усунула позивач недоліки позовної заяви, надавши засобами поштового зв'язку 01 лютого 2017 року документи на виконання вимог ухвали від 15.01.2018 року про залишення позову без руху.
Суд зазначає, що позивачу листом від 16.02.2018 року вих. №815/126/18/4185/18 повернуто копію супровідного листа від 31.01.2018 року разом із доданими до нього документами, при цьому в матеріалах справи містяться оригінал даного листа та один екземпляр копій документів, доданих до нього.
Так, на виконання ухвали суду від 15.01.2018 року позивачем надано супровідний лист разом із:
- заявою №3 «Про виконанні відповідні дії по усуненню недоліків на зауваження суду..» з додатками;
- заявою №4 (з копією конверта), в якій позивач просить суд: розглянути, врахувати і задовольнити вказану заяву та поновити і вважати таким, що не сплинув строк для усунення позивачем недоліків на зауваження суду в установлений строк по поданому ОСОБА_1 адміністративному позову по справі №815/126/18; вважати адміністративний позов поданим в день першочергового його направлення (подачі) в суд по поштовому зв'язку - 30.12.2017 року;
- клопотанням №5 разом із довідкою УПФУ про розмір пенсії за віком за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року та листом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 11.01.2018 року №137-02, в якому позивач просить суд розглянути, врахувати та задовольнити дане позивачем - ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору «по даній апеляційній скарзі» і взяття до уваги важкого матеріального становища позивача по справі №815/126/18;
- заявою №6, в якій позивач просить суд розглянути, врахувати і задовольнити дану заяву ОСОБА_1 та розглядати поданий позивачем адміністративний позов по справі №815/126/18 на російській мові;
- клопотанням №7, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача утриматись від вчинення певних дій;
- клопотанням №8, в якому позивач просить суд витребувати докази, інформацію, відомості у відповідачів - ДВС і УПФУ;
- клопотанням №9, в якому позивач просить суд надсилати на адресу позивача засвідчені копії документів, які будуть надаватись відповідачами по справі, просить суд зобов'язати відповідачів надсилати на адресу позивача засвідчені копії документів, які будуть надаватись відповідачами по справі та не приймати до уваги докази, надані відповідачами, про які не відомо ОСОБА_1 та які їй не направлялись.
Окрім того, разом із супровідним листом, який зареєстровано 07.02.2018 року об 11:20 год. за вх. №3461/18, ОСОБА_1 надано до суду уточнену адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- надати оцінку і скасувати судом з метою запобігання порушенню, захисту і відновлення прав ОСОБА_1, свобод та інтересів, незаконну, таку, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, постанову відповідача - ДВС (Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління в Одеській області від 04.12.17 р. ВП №55193991, вручену ОСОБА_1 - 29.12.2017р. (пізно ввечері поштовим зв'язком, після робочого дня), по відкриттю виконавчого провадження головним державним виконавцем Абловою О.А. про незаконне примусове стягнення з ОСОБА_1, пенсіонерки, неіснуючого боргу, надуманого з відчуття безкарності відповідачем -УПФУ, яке не відповідає дійсності, в розмірі 979,59 грн., на підставі помилкового, що не підлягає виконанню виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №815/39/17 від 23.02.2017р. за заявою не уповноваженого стягувача - УПФУ, який пропустив терміни на звернення і до суду, і в ДВС, який ввів і вводив в оману суд, ДВС і ОСОБА_1 (заявника).
- скасувати судом незаконне стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору - 97,38 грн. та незаконне стягнення з ОСОБА_1 витрат на виконавче провадження в розмірі - 96,38 грн., що разом становить 1173,63 грн., визначені ДВС у вищевказаній постанові ДВС від 04.12.17р. ВП №55193991 по відкриттю виконавчого провадження головним державним виконавцем Абловою О.А. про незаконне примусове стягнення з ОСОБА_1, пенсіонерки, неіснуючого боргу в розмірі - 979,59 грн., що порушують законні, гарантовані права ОСОБА_1;
- дати оцінку, вважати не достовірною, не дійсною і скасувати судом вимогу № Ф-636-У, яка не є виконавчим листом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», «вимогу» про оплату неіснуючого боргу ОСОБА_1, складену відповідачем - УПФУ (Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтовано і безпідставно, без відома ОСОБА_1, без повідомлення ОСОБА_1, без узгодження з ОСОБА_1, без дотримання законодавства та інструкцій, без дотримання порядку і термінів, без видачі і надання ОСОБА_1, що стосується періоду ведення ОСОБА_1 індивідуальної підприємницької діяльності на єдиному податку без найманих працівників (СПД).
- вважати, відсутніми у ОСОБА_1 обов'язків боржника;
- вважати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли утворитися, були відсутні і наразі відсутні будь-які заборгованості, в т. ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ОСОБА_1, суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) та після припинення СПД, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази.
Розглянувши надані позивачем на виконання ухвали від 15.01.2018 року суду документи, суддя зазначає наступне.
Так, в ухвалі суду від 15.01.2018 року зазначено, що згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Таким чином, в ухвалі суду від 15.01.2018 року зазначено, що позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На виконання ухвали суду від 15.01.2018 року у заяві №3 вказує, що нею подано ще позовні заяви для захисту власних прав (справа №815/39/18, 815/154/18), однак, у документах, які надані в якості усунення недоліків позовної заяви так і не міститься власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Отже, в цій частині, позивачем не усунено недоліки позовної заяви.
Також, в ухвалі суду від 15.01.2018 року судом зазначено, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Однак, як вказано в ухвалі суду від 15.01.2018 року, в порушення вимог вищевказаних статей, в прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 просить суд, зокрема, визнати вимогу УПФУ про борг з ЄСВ за період ФОП такою, що не є виконавчим документом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України "Про виконавче провадження", визнати недостовірною, не дійсною; визнати відсутність у ОСОБА_1 обов'язку боржника; визнати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли виникнути, були відсутніми і є відсутніми будь-які заборгованості, в тому числі, по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ФОП і після припинення ФОП, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази (надані до суду).
Суддею в ухвалі суду від 15.01.2018 року зазначено, що відповідно до ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Тобто, фактично, позивачем заявлено вимоги про встановлення судом певних фактів, які можуть бути предметом розгляду в порядку ст.315 ЦПК України.
Отже, як вказано в ухвалі суду від 15.01.2018 року, позивачу необхідно визначитись із вказаними позовними вимогами у відповідності до ст. ст. 5, 245 КАС України.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
В якості усунення недоліків позовної заяви, як вже зазначалось вище, позивачем надано до суду адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ДВС - Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- надати оцінку і скасувати судом з метою запобігання порушенню, захисту і відновлення прав ОСОБА_1, свобод та інтересів, незаконну, таку, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, постанову відповідача - ДВС (Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління в Одеській області від 04.12.17 р. ВП №55193991, вручену ОСОБА_1 - 29.12.2017р. (пізно ввечері поштовим зв'язком, після робочого дня), по відкриттю виконавчого провадження головним державним виконавцем Абловою О.А. про незаконне примусове стягнення з ОСОБА_1, пенсіонерки, неіснуючого боргу, надуманого з відчуття безкарності відповідачем -УПФУ, яке не відповідає дійсності, в розмірі 979,59 грн., на підставі помилкового, що не підлягає виконанню виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №815/39/17 від 23.02.2017р. за заявою не уповноваженого стягувача - УПФУ, який пропустив терміни на звернення і до суду, і в ДВС, який ввів і вводив в оману суд, ДВС і ОСОБА_1 (заявника).
- скасувати судом незаконне стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору - 97,38 грн. та незаконне стягнення з ОСОБА_1 витрат на виконавче провадження в розмірі - 96,38 грн., що разом становить 1173,63 грн., визначені ДВС у вищевказаній постанові ДВС від 04.12.17р. ВП №55193991 по відкриттю виконавчого провадження головним державним виконавцем Абловою О.А. про незаконне примусове стягнення з ОСОБА_1, пенсіонерки, неіснуючого боргу в розмірі - 979,59 грн., що порушують законні, гарантовані права ОСОБА_1;
- дати оцінку, вважати не достовірною, не дійсною і скасувати судом вимогу № Ф-636-У, яка не є виконавчим листом, не відповідає вимогам законодавства України, вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», «вимогу» про оплату неіснуючого боргу ОСОБА_1, складену відповідачем - УПФУ (Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтовано і безпідставно, без відома ОСОБА_1, без повідомлення ОСОБА_1, без узгодження з ОСОБА_1, без дотримання законодавства та інструкцій, без дотримання порядку і термінів, без видачі і надання ОСОБА_1, що стосується періоду ведення ОСОБА_1 індивідуальної підприємницької діяльності на єдиному податку без найманих працівників (СПД).
- вважати, відсутніми у ОСОБА_1 обов'язків боржника;
- вважати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли утворитися, були відсутні і наразі відсутні будь-які заборгованості, в т. ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ОСОБА_1, суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) та після припинення СПД, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази.
Суддя зазначає, що подаючи вказану позовну заяву на виконання ухвали суду від 15.01.2018 року позивач, по-перше, викладає останню позовну вимогу у такій ж редакції, як і первинному позові. Тобто, позивач, знову ж таки фактично, заявляє вимоги про встановлення судом певних фактів, які можуть бути предметом розгляду в порядку ст.315 ЦПК України, а саме просить суд: вважати, відсутніми у ОСОБА_1 обов'язків боржника; вважати, що у ОСОБА_1 на законному рівні не виникали, не могли утворитися, були відсутні і відсутні будь-які заборгованості, в т. ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) за час ведення ОСОБА_1, суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) та після припинення СПД, так як були і є визначальні, вагомі, тверді, бездоганні підстави і докази, (надані до суду).
По-друге, в ухвалі суду від 15.01.2018 року судом зазначено, що позивач просить суд визнати вимогу УПФУ не дійсною і скасувати, однак не зазначає дати та номеру вказаної вимоги, органу УПФУ, який прийняв вказану вимогу, що позбавляє суд, зокрема, можливості з'ясувати чи подано позов у строк, установлений законом.
На виконання ухвали суду від 15.01.2018 року позивач, в прохальній частині позовної заяви, яка надійшла разом із супровідним листом за вх. №3461/18 вказує номер спірної вимоги, а саме: «Ф-636-У», однак, знову не вказує дату її прийняття.
Відповідно до ч.7 ст.161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього.
Однак, в порушення вимог ч.7 ст.161 КАС України, ОСОБА_1 не надано до суду копію вимоги № Ф-636-У, якій позивач просить суд дати оцінку, вважати не достовірною, не дійсною і скасувати.
Отже, в цій частині, позивачем не усунено недоліки позовної заяви.
Крім того, позивач в уточненому позові викладає свої вимоги інакше, ніж в первинному, при цьому, таке викладення позовних вимог є нечітким та неповністю зрозумілим, та таким, що не узгоджується із приписами ст. ст. 5, 245 КАС України, про відповідність яким судом наголошувалось позивачу в ухвалі від 15.01.2018 року.
Отже, в цій частині, позивачем також не усунено недоліки позовної заяви.
Окрім того, в ухвалі суду від 15.01.2018 року судом зазначено, що згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1600 гривень.
Однак, як вказано в ухвалі суду від 15.01.2018 року про залишення позовної заяви без руху, в порушення вимог вищевказаних статей ОСОБА_1 не надано до суду доказів сплати судового збору. Також, позивачем не надано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зважаючи на встановлене судом вище стосовно позовних вимог, судом в ухвалі від 15.01.2018 року зазначено позивачу про необхідність надати до суду докази сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру у розмір 640,00 грн. (1600 грн.*0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На виконання вимог ухвали суду від 15.01.2018 року ОСОБА_1 надано до суду клопотання №5, в якому позивач просить суд розглянути, врахувати та задовольнити дане апелянтом - ОСОБА_1 клопотання №5 про наполягання на звільненні від сплати судового збору по даній апеляційній скарзі і взяти до уваги важке матеріальне становище позивача по справі №815/126/18.
До вказаного клопотання позивачем додано довідку УПФУ про розмір пенсії за віком за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року, та лист Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 11.01.2018 року №137-02 про те, що відомості про заробітну плату в системі персоніфікованого обліку на ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 30.11.2017року - відсутні.
Суддя зазначає, що відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як вже зазначено, згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання позивача - ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору мотивовано скрутним матеріальним становищем.
При цьому, надана позивачем копія довідки з Пенсійного фонду містить інформацію щодо розміру доходів позивача лише за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року, та не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік.
Аналогічні висновки, викладені Верховним судом в ухвалі від 10.05.2018 року по справі №815/6096/17.
Інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору позивачем не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), а також відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік або доказів на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини першої статі 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
А отже, позивачем не усунено недоліки позовної заяви в частині надання до суду доказів сплати судового збору сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру у розмірі 640,00 грн.
Окрім того, в ухвалі суду від 15.01.2018 року судом зазначено позивачу, що відповідно до ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Державною мовою України згідно зі ст. 10 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" є українська мова.
В свою чергу, адміністративний позов ОСОБА_1 викладений російською мовою.
Суддя зазначає, що усі документи, які надійшли від ОСОБА_1 складені російською мовою, при цьому, позивачем подано клопотання №6, в якому позивач просить суд розглянути поданий нею позов російською мовою, із викладенням обґрунтування щодо прийняття її позову на російській мові.
Тобто, як вбачається з викладеного, позивачем лише частково усунуто недоліки позовної заяви, а отже, таке усунення недоліків позовної заяви позивачем є неналежним виконанням ухвали суду від 15.01.2018 року про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надавалось клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, які, ані станом на 02.02.2018 року, ані станом на 10.07.2018 року позивачем не були усунуті та не було надано жодних клопотань та пояснень з приводу неможливості виконання недоліків позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи те, що позивачем лише частково усунуті недоліки, наявні у позовній заяві, та станом на 10.07.2018 року до суду не надано відповідного клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви суд приходить до висновку, що за таких обставин, позов слід вважати неподаним та повернути його позивачу з усіма доданими до нього матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Також, суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248, 256,294,295 КАС України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ДВС- Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, УПФУ-Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та визнання відсутності заборгованості - повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя О.М. Соколенко